3 Біоценози та їх властивості

В 1944 р. Сукачовим введений термін біогеоценоз.

Біогеоценоз - це сукупність на певному просторі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, ґрунту, кліматичних умов, рослинного, тваринного світу), поєднаних обміном речовин і енергії в єдиний природній комплекс.

До складу біогеоценозу входять біотоп та біоценоз.

Угруповання можна назвати біоценозом лише тоді, коли воно відповідає таким критеріям:

1. Має характерний видовий склад. Існує дві характерні групи видів:

а) домінантні види;

б) субдомінантні види;

2. Має необхідний набір видів.

3. Характеризується певною тривалістю в часі.

4. Має свою територію і межі.

У часових і просторових межах існування біоценозу спостерігаємо ряд особливостей, які стосуються організації процесів, що в ньому відбуваються, а також внутрішніх і зовнішніх зв'язків. Визначальними для подальшого вивчення біоценозу були праці Тенслі (1935) і Тінеманна (1944). П.Трояном виділено п'ять основних влативостей біоценозу:

• єдність біотопу і біоценозу;

• організація біоценозу;

• автономія біоценозу;

• екологічна рівновага;

• екологічна сукцесія.

Протягом останніх десятиріч дедалі частіше вживається термін “агроценоз”.

Стуктура біоценозу в межах екосистеми:

1. Видова структура:

· фітоценози;

· зооценози;

· мікроценози.

Видове різноманіття є одним з основних показників структури біоценозу.

2. Просторова структура

Видові популяції у складі екосистем (або біогеоценозів) розташовуються як по площині (горизонтально), так і по вертикалі. Завдяки цьому система завжди займає трьохмірний простір.

3. Трофічна структура

Трофічна структура передбачає розподіл організмів на:

• продуценти;

• консументи;

• редуценти.

4 Трофічна структура, ланцюги та мережі живлення

Трофічний ланцюг — це послідовність зв'язків організмів в екосистемі, що буду­ється на харчовій залежності одних видів від інших щодо переносу речовин та енергії.

Перший трофічний рівень представлений первинними продуцента­ми, або автотрофами.

Другий трофічний рівень утворюють травоїдні тварини, яких нази­вають первинними консумеитами.

Кінцеву ланку кормового ланцюга утворюють так звані деструктори, або біоредуктори — організми, які розкладають органічні речовини.

Залежно від того, з якого організму починається трофічний ланцюг, розрізняють два їх типи:

- пасо­вищні (або ланцюги виїдання) починаються з зелених фотосинтезуючих рос­лин

А) ланцюги хижаків (трава---> коник---> просянка---> вуж---> сова

або сосна звичайна — > попелиця — > сонечко — > павуки — > комахо­їдні птахи — > хижі птахи. Зменшуються чисельно.

Б) ланцюги паразитів : трава — > травоїдні ссавці — > блохи — > одноклітинні джгутикові. збільшуються чисельно.

- детритні (ланцюги розкла­дання).

Реально в природі існують не окремі трофічні ланцюги, а їхнє плетиво, чи трофічні мережі. Завдяки трофіч­ним мережам речовина та енергія проходять через біоценоз.

5 Екологічні піраміди

Положення окремих екологічних груп організмів у трофічних ланцюгах та мережах можна відобра­зити графічно у вигляді пірамід. Такий підхід вперше був запропонований Ч. Елтоном (1927). Він побудував піраміди чисел, біомас та енергії за принципом, відповідно до якого в основі пірамід стоять продуценти, над ними відповідно консу­менти 1-го, 2-го, 3-го і так далі порядків. Екологічні піраміди Елтона мають вигляд трикутника, закономірно звужуючись до вершини і вказуючи на зниження всіх показників з підви­щенням трофічного рівня.

Екологічні піраміди відносять до трьох типів:

1 піраміди чисельності;

2 піраміди біомаси;

3 піраміди енергії.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити самоаналіз теми, виявити власні резерви для підвищення рівня навчальної діяльності.

ВИКЛАДАЧ – Медвідь С.А.