2 Основні методи екологічних досліджень

Екологія сьогодні виявля­ється тією точкою, в якій перехрещуються інтереси вчених різних природничих наук: систематиків, морфологів, генети­ків, біохіміків, фізіологів, фізиків, хіміків, математиків, гео­графів тощо. Внаслідок цього екологія вбирає в себе концепції та методики, притаманні різним дисциплінам.

Методи екології:

статистичний, який передбачає отримання, обробку, аналіз первинних статистичних матеріалів;

• балансовий метод, який дає можливість зіставляти наявність природних ресурсів із їх використанням;

• порівняльний метод, який передбачає вивчення об’єктів через порівняння з іншими;

• моніторинг - тривале спостереження та оцінка якості довкілля;

• картографічний, який дозволяє застосовувати географічну карту для опису та аналізу певних явищ.

Вчені-екологи використовують різноманітні заходи: спо­стереження, ізотопні, спектрометричні, калориметричні, хро­матографічні та інші фізичні та хімічні методи досліджень, методи дистанційного вимірювання, автоматичного контролю, визначення видового складу, методи екологічної індикації тощо.

3 Основні закони екології

Одним із основних завдань екології є встановлення законів, принципів і правил функціонування та розвитку екосистем. Існує більше 50 екологічних законів, більшість із них має біоекологічний характер. Всі вони добре описані в сучасних екологічних довідниках, і ми обмежимося розглядом лише тих, які діють у системі «людина - природне середовище» (за М.Ф. Реймерсом, 1990) та проаналізуємо ступінь узгодженості з їх дією антропогенної діяльності.

1. Закон біогенної міграції атомів (В.І. Вернадського).

2. Закон внутрішньої динамічної рівноваги.

   3. Закон «все або нічого» (Б. Хоуліча).

   4. Закон максимуму біогенної енергії (В.І. Вернадського - Е.С. Бауера).

   5. Закон мінімуму (Ю. Лібіха.

   6. Закон незалежності факторів (В.Р. Вільямса.

   7. Закон толерантності (В. Шелфорда).

   8. Закон збідніння різнорідної живої речовини в острівних її згущеннях (Г.Ф. Хільмі) .

   9. Закон піраміди енергій (Р. Ліндемана).

   10. Закон розвитку природної системи за рахунок довкілля.

   11. Закон зниження енергетичної ефективності природокористування.

   12. Закон фізико-хімічної єдності живої речовини (В.І. Вернадського).

   13. Закон бумеранга.

   14. Закон незамінності біосфери.

       16. Закон зниження природної родючості.

       17. Закон відносної незалежності адаптації.

На початку 70-х років американський учений Баррі Коммонер сформулював чотири закони.

1 Усе пов 'язане з усім.

2 Усе повинне кудись дітися.

3 Ніщо не дається.

4 Природа знає краще.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити самоаналіз теми, виявити власні резерви для підвищення рівня навчальної діяльності.

ВИКЛАДАЧ – Медвідь С.А.

Лекція №2 (2 год.)

ТЕМА: Структура природного середовища

МЕТА:  

навчальна: розглянути основні складові структури природного середовища та основні закономірності їх функціонування; встановити зв’язки між рівнями екологічної організації, порівнюючи їх один з одним. сформувати екологічні поняття: синекологія, біоценоз, біогеоценоз, біотоп, екосистема, біосфера;

розвиваюча: продовжувати формувати науковий світогляд про різноманітність об’єктивно існуючого оточуючого світу і причинно-наслідкові зв’язки в ньому;

виховна: виховувати розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини, виховувати бережне ставлення до навколишнього природного середовища.

ОБЛАДНАННЯ: дошка.

ПЛАН

1 Природне середовище: атмосфера, гідросфера, літосфера.

2 Популяції.

3 Біоценози та їх властивості.

4 Трофічна структура, ланцюги та мережі живлення.

5 Екологічні піраміди.