4. Система адміністративного права України.

Система адміністративного права – це сукупність адміністративно-правових норм та інститутів, об´єднаних єдиним предметом і методом, принципами і цілями та розташованих у певній логічній послідовності. Вона складається із двох частин: загальної і особливої.

Норми загальної частини адміністративного права мають універсальний характер і розраховані на застосування в усіх галузях і сферах функціонування органів виконавчої влади, інших уповноважених здійснювати управлінську діяльність суб´єктів. Ці норми закріплюють принципи здійснення державного управління; правове становище суб´єктів адміністративного права; форми й методи управлінської діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування; спеціальні адміністративно-правові режими; засоби забезпечення законності і дисципліни в сфері управління, а також регламентують адміністративний процес та відповідальність за адміністративним правом.

5. Адміністративно-правові норми: поняття, особливості, види, реалізація.

Адміністративно-правові норми — встановлені, ратифіковані або санкціоновані державою, забезпечені при необхідності її примусовою силою, загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, які надають учасникам суспільних відносин, що складають предмет адміністративного права, юридичні права й покладають на них юридичні обов'язки. 

Реалізація норм адміністративного права — процес практичного втілення в життя суб'єктами адміністративного права державної волі, вираженої в нормах. Існує чотири форми реалізації адміністративно-правових норм:

• виконання;• застосування;• дотримання • використання.

Виконання — точне слідування учасників регульованих управлінських відносин тим юридичним розпорядженням, заборонам чи дозволам, які в них містяться.

Застосування практично виражається у виданні повноважним органом індивідуальних юридичних актів, що ґрунтуються на вимогах матеріальних або процесуальних норм.

Дотримання як самостійний спосіб реалізації адміністративно-правових норм, пов'язаний з реакцією учасників управлінських відносин на заборони, власне кажучи, є конкретним вираженням виконання.

Використання як форма реалізації адміністративно-правових норм виражається в добровільному здійсненні суб'єктами права правомірних дій, що пов'язані зі здійсненням суб'єктивних прав у сфері управління.

Серед особливостей адміністративно-правових відносин розрізняють такі: 1.Адміністративно-правові відносини є формою (однією із форм) іс­нування соціальних відносин. Переважною сферою їх виникнення є сфе­ра державного управління. 2.Адміністративно-правові відносини конструюються у межах адмі­ністративно-правових норм, тобто норми містять абстрактні конструкції відносин. 3.Адміністративно-правові відносини об'єктивуються з виникненням юридичних фактів, передбачених адміністративно-правовими нормами. 4. Одним із суб'єктів адміністративно-правових відносин завжди є носій владних повноважень щодо інших учасників, якими його наділя­ють адміністративно-правові норми. 5. Адміністративно-правові відносини об'єктивуються переважно в особливій сфері суспільного життя — сфері державного управління. 6. Адміністративні правовідносини можуть виникати за ініціативою будь-якої зі сторін. Проте згода або бажання другої сторони не є обов'яз­ковою умовою їх виникнення. Адміністративні правовідносини можуть виникати всупереч бажанню другої сторони. 7. Суперечки, що виникають між сторонами адміністративних право­відносин, як правило, вирішуються у позасудовому порядку, тобто шля­хом прямого юридично-владного розпорядження правомочного органу. 8. Якщо учасник адміністративно-правових відносин порушує вимо­ги норм адміністративного права, то він відповідальний перед державою в особі його органу