Міністерство освіти та науки України
Донецький Національний Університет імені Василя Стуса
Хімічний факультет
Кафедра біохімії
Реферат на тему:
Псевдовідкриття хімічних елементів
Виконала студентка
I курсу
хімічного факультету
кафедри біохімія
Кулібаба Ірина
Вінниця
2016
Зміст
1. Хімічний елемент………………………………………………………………………....3
2. Помилкові відкриття в хімії……………………………………………………………...4
3. Неіснуючі елементи………………………………………………………………………5
4. Список використаної літератури………………………………………………………...9
Хімічний елемент
Хімічний елемент — це різновид атомів з певним (однаковим) зарядом ядра.
Поняття «хімічний елемент» не можна ототожнювати з поняттям «речовина». Хімічний елемент — це тип атомів, що характеризуються певною сукупністю властивостей. Він є складовою частиною речовин. При проходженні хімічних реакцій хімічні елементи зберігаються й переходять із однієї речовини в іншу. Нові речовини складаються з тих самих елементів, що й вихідні. Прості й складні речовини — це форми існування хімічних елементів.
Кожен елемент має свою назву й символ. Носієм властивостей хімічних елементів є атом. Входячи до складу різних речовин, атоми кожного елемента надають їм властивостей цього елемента. Наприклад, оксид, сульфід і хлорид Натрію мають деякі спільні властивості завдяки наявності іонів Натрію, а також і відмінність за рахунок іонів Оксигену, Сульфуру й Хлору.
Основною кількісною характеристикою елемента є заряд ядра його атомів, що збігається з порядковим номером цього елемента в Періодичній системі. Не можуть існувати різні хімічні елементи, атоми яких мали б однаковий заряд. На підставі заряду ядра можна визначити елемент.
На сьогоднішній день відомо 118 хімічних елементів: з них 89 виявлені в природі, інші отримані штучно в результаті ядерних реакцій. Усі відомі нині речовини, а їх уже 20 000 000, утворені атомами різних хімічних елементів.
Поширеність хімічних елементів різна у Всесвіті та на Землі. Найпоширенішим елементом у Всесвіті є найпростіший хімічний елемент Гідроген, ядро якого складається із одного протона. Гідроген — основний елемент в міжзоряному просторі та в надрах зірок, в яких він перетворюється на Гелій та інші хімічні елементи внаслідок реакцій ядерного синтезу. Розповсюдженість важчих хімічних елементів швидко зменшується з ростом їхнього атомного номера.
Найпоширеніший на Землі кисень, на частку якого припадає 47,2% маси земної кори. За ним ідуть силіцій — 27,6, алюміній — 8,8, ферум — 5,1, кальцій — 3,6, натрій — 2,6, калій — 2,6 і магній — 2,1%.
Помилкові відкриття в хімії
Що означає — «відкрити елемент»? Найкраще відповісти на питання можна так: потрібно вперше виділити цей елемент із природних мінералів. Тим часом хімікам — відкривачам елементів у багатьох випадках доводилося мати справу тільки з природними сполуками. Не бачачи ще в очі нового елемента, вони здогадувалися про його присутність за властивостями сполук.
Така історія відкриття більш ніж сорока хімічних елементів. Літій, берилій, фтор, титан, ванадій, галій, германій, торій, уран, рідкоземельні і багато інших елементів спочатку «впізнавали» у вигляді сполук (переважно, оксидів).
Процес відкриття елементів багатостадійний: виявлення елемента в складі сполук хімічним чи фізичним шляхом, усвідомлення елементарної природи відкритого об‘єкта, виділення елемента у вигляді простої речовини. Як наглядну можна привести історію відкриття хлору: його сполуки відомі з древніх часів, відкрив його в 1774 році Шеєле у вигляді простого тіла, але відкрита речовина вважалась складною (тобто кисневою сполукою) аж до 1810 року, коли Деві доказав його елементарну природу. Не менш заплутаними є історії відкриття більшості хімічних елементів. З 1825 року по 1869 рік, коли Менделєєв провів першу спробу складання періодичної таблиці, було встановлено існування ще 11 елементів, тобто Менделєєву було відомо 63 хімічних елементів. Історики підрахували, що відкрито хибних елементів було в 2 рази більше, ніж відомо стабільних елементів. Можна виділити 4 групи хибних елементів:
1.Уявні (гіпотетичні). Їх ніхто не відкривав у матеріальному стані, вони завбачались логічно чи завдяки астрофізичним спектральним дослідженням.
2. Фальшиві (сфальсифіковані чи видумані).
3. Хибні, або похибки хімічних аналізів. Ця група найбільш чисельна.
4. Недостовірні (незавершені) відкриття. Цілком очевидно, що в цьому разі дос-
лідники тримали в руках матеріал із невідомим елементом, але, на жаль, не змогли визначити його природу (тобто не описали його властивостей). Значно пізніший аналіз робіт, в результаті яких здогадувалось про їхнє існування, показує, що там повинен бути елемент, який упевнено було відкрито й описано його властивості пізніше.
Неіснуючі елементи
Елементи легші водню
Зрозуміло, таких не буває: адже водень має найменший заряд ядра, що дорівнює одиниці. А тим часом багато найбільших учених всерйоз вірили в існування елементів легше водню. У тому числі і сам Д. І. Менделєєв. Великий вчений багато років займався проблемою, так званого світового ефіру, гіпотетичного найлегшого газу. Менделєєв навіть заявляв про існування двох елементів «X» і «У», чиї атомні ваги повинні бути в багато разів менше атомного ваги водню, тобто виражалися частками одиниці. А астрономи кілька десятків років тому відкрили в сонячній атмосфері нові спектральні лінії — «візитні картки» небулія і коронія. І звичайно, вирішили ототожнити їх з Менделєєвськими «X» і «У». На жаль, фізики-теоретики покінчили з цими «експериментально відкритими елементами». В основу періодичного закону ліг заряд ядра. Це категорично відмело припущення про більш легких, ніж водень, елементах. А що ж сталося з небулієм і коронієм? Лінії, які приписували цим двом елементам, виявилися лініями багаторазово іонізованих (позбавлених великої частини електронів) атомів найзвичайнішого заліза.