Доповіді

Доповіді, як правило, роблять самі учні. В якості доповідачів педагог виділяє найбільш здібних і розвинених учнів. Теми підбираються відповідно до навчальної програми, а також з урахуванням спеціальних завдань гурткової роботи.

Тема для майбутньої доповіді повідомляється школяреві тижнів за два. Перший тиждень він розробляє план, знайомиться з літературою з даного питання, підбирає необхідний ілюстративний матеріал. Протягом першого тижня потрібно перевірити, як учень готується до доповіді, підказати, як краще розвинути тему, якими матеріалами її доповнити, на чому зробити акцент. Другий тиждень відводиться для написання доповіді. Одночасно з доповідачем готуються й інші учні. Вони можуть виступити в призначений день і в якості співдоповідачів, і як опоненти.

Доповіді можна проводити або в певному класі після уроку, на якому зачіпалася тема доповіді, або на гуртку, де ця тема була предметом обговорення.

Спочатку вчитель говорить про те, що після виступу доповідача кожен може висловити свою думку про доповідь або зробити доповнення. Це активізує увагу учнів. Час, що відводиться на доповідь разом з обговоренням, не повинен перевищувати звичайний урок - 45 хвилин. Сама доповідь займає хвилин 20-25.

Доповіді з образотворчого мистецтва, як правило, супровождуються ілюстративним матеріалом. Тому вчителю след прикріпити до доповідача асистента, який буде допомагати йому працювати з ілюстративним матеріалом.

Теми для доповідей підбираються не надто складні, а головне - вимоги до доповіді школяра не повинні перевищувати його можливостей.

Кінофільми

Кіно все ширше використовується в роботі школи. У багатьох школах уже проводяться систематичні кіноурокі з різних дисциплін. Перегляди фільмів організуються і в кінотеатрах. Відвідування кінотеатра організується зазвичай для перегляду фільму про життя і творчість художника. До роботи з організації колективного перегляду фільму можна залучати батьківський актив.

Тема кінофільму з образотворчого мистецтва має відповідати навчальній програмі. Це може бути фільм, присвячений видатному художнику, мистецтву цілої епохи або певному художньому жанру. При виборі фільму враховується вік учнів.

Перегляд кожного фільму супроводжується спеціальною бесідою. Цю бесіду вчитель може провести або перед переглядом, або після нього. Якщо він проводить бесіду до перегляду фільму, то дає короткі відомості про творчість художника, про історичну епоху, в яку жив і творив майстер. Якщо бесіда відбудеться після перегляду, то треба узагальнити нові враження школярів і ті знання, які були отримані ними раніше в класі.

Кінофільми можуть бути присвячені також техніці образотворчого мистецтва. Такі фільми наочно розкривають техніку живопису, графіки, скульптури. Можливості кіно дозволяють детально і методично показати техніку накладання фарби в живописі, продемонструвати процес, що в реальності тривають миті, або, навпаки, за короткий час показати весь тривалий творчий процес.

Домашнее малювання учнів

Особливо складною формою позакласного керівництва є спостереження за домашньою роботою учнів. Педагогу необхідно регулярно переглядати, окрім домашніх завдань, ще й малюнки учнів, виконані ними за власною ініціативою. Це дасть йому можливість зберегти творчий підхід школярів до роботи, направляти її та оберігати від впливу поганого смаку, фотографічності, натуралізму.

Переглядаючи самостійні роботи учнів, учитель в потрібному випадку підкаже нову тему, шляхи її вирішення, переконає учня, що з цим завданням він справиться, нагадає, що автори відомих картин - великі художники-реалісти - завжди використовували натуру. Треба переконати учнів у тому, що запорука успіху в творчій роботі - регулярне малювання з натури. Паралельно з цим педагог вказує, які постановки можна ставити, як їх вирішувати, які завдання може для себе взяти учень надалі.

Серйозну увагу треба приділяти роботам з декоративно-прикладного мистецтва. Розкриваючи особливості побудови орнаментів, слід постійно виховувати естетичний смак. Домашній побут учнів впливає на них по-різному. Є будинки, де користуються успіхом вироби поганий ринкової продукціі. Це накладає свій відбиток на психіку дитини, на його естетичні смаки. Учитель в дуже делікатній формі, на прикладах робіт таких учнів, розкриває недоліки їх художнього смаку.

Наприклад, дівчинка принесла рисунок для серветки з нагромадженням квітів, пташок, метеликів, з дисгармонійними поєднаннями фарб. Педагог пояснює їй, що нагромадження у візерунку та яскравість фарб ще не є ознакою краси, навпаки, часто більш просте і скромне рішення композиції виявляється більш красивим. Для прикладу учитель показує малюнки народних візерунків, де кожна лінія, кожна пляма говорить про високий смак.

Високий естетичний смак не відразу виникає, він формується під впливом багатьох чинників: і навколишнього середовища - природи, архітектури будівель, інтер'єру, - і знайомства з творами живопису, музики, літератури та інших видів мистецтва, а також майстерності обдарованої людини, зокрема викладача. Перед учителем відкриваються можливості вироблення методичних прийомів естетичного виховання, формування художнього смаку дітей. Педагогіка чуттєвого знання ще не створена. Стихійність формування чуттєвої сфери особистості створює видимість вродженості смаку. Насправді, складаючись стихійно, сприйняття формується соціальним середовищем. Його вихователем є предметний світ, світ речей і явищ, який оточує людину, особливо в дитячому віці. Звідси перше завдання у вихованні смаку - створити середовище, достойне людини, побудувати прекрасний світ. Це виходить за рамки власне педагогіки. Однак створення середовища в більш вузькому сенсі, як безпосереднього оточення дитини, усунення з її світу всього потворного і дисгармонічного входить в педагогічне завдання виховання смаку. Педагогу не може бути байдуже, якими книжками, іграшками, предметами побуту користується дитина. Той, кого в дитинстві привчили називати ляльками різних страховиськ, виростаючи, не відрізнить красивої речі від потворної, а з часом людини стає виробником несмаку у будь-якій галузі.