ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДО ТЕМИ «ЛЕСЯ УКРАЇНКА»

1. Справжнє прізвище Лесі Українки: а) Вілінська; б) Косач; в) Драгоманова.

2. Під яким псевдонімом увійшла в літературу мати Лесі Українки?

а) Любов Яновська; б) Олена Пчілка;

в) Олександра Білозерська; г) Ганна Барвінок.

3. Хто дядько (з материного роду, себто вуйко) Лесі Українки? Саме за його прикладом

Леся бере собі псевдонім.

а) М.Лиселко; б) М.Старицький; в) М.Драгоманов.

4. Як називається вірш, написаний у 9 років, присвячений тітці Олені, засланій у Сибір?

а) «Сім струн»; б) «Надія»; в) «Contra spem spero!»

5. Леся Українка здобула освіту

а) у Львівському університеті; в) у Петербурзі;

б) удома; г) у Київському університеті.

6. Яку назву має перша збірка поетичних творів Лесі Українки?

а) «На крилах пісень»; б) «Думи і мрії»; в) «Відгуки».

7. Скільки років було Лесі, коли вперше були надруковані її вірші?

а) 9; б) 13; в) 17.

8. Укажіть назву гуртка, членом якого була Леся Українка

а) Кирило-Мефодіївське братство; в) братство Тарасівців;

б) «Плеяда»; г) «Жіноча громада».

9. В автобіографічній основі поезії Лесі Українки «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами» лежать стосунки поетеси з:

а) М. Драгомановим; в) В. Стефаником;

б) С. Мержинським; г) М. Павликом?

10. Де похована Леся Українка:

а) у Луцьку; б) у Львові; в) у Києві; г) у Колодяжному?

11. Назвіть вірш, в якому тяжко хвора поетеса мужньо заявляє, визначає своє поетичне

кредо:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! — Геть, думи сумні!

а) «Contra spem spero!»; б) «Стояла я і слухала весну»;

в) «Слово, чому ти не твердая криця»; г) «Напис в руїні».

12. Який підручник написала 19-річна Леся для своїх молодших сестер?

а) «Граматика»; б) «Буквар»; в) «Стародавня історія східних слов’ян».

13. Скільки драматичних поем написала Леся Українка?

а) близько 10; б) 9; в) близько 20.

14. До драматичних творів Лесі Українки, що написані на біблійні мотиви, належать.

а) «Лісова пісня»; в) «Кассандра»;

б) «Одержима»; г) «На полі крові».

15. Провідним мотивом вірша «І все-таки до тебе думка лине…» Лесі Українки є

а) нерозділене кохання; г) віра в щастя кожної людини;

б) світле, щасливе кохання; ґ) краса природи рідної сторони.

в) любов до рідного краю;

16. Провідним мотивом вірша «Contra spem spero!» Лесі Українки є

а) сумніви щодо можливості одужання хворої молодої людини;

б) заперечення права молодої людини на справжнє щастя;

в) любов до рідного краю, його історії, традицій, культури;

г) місце митця в суспільному житті;

ґ) заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості.

17. Назва вірша «Contra spem spero!» Лесі Українки в перекладі з латини означає

а) без надії сподіваюсь; г) боротися до кінця;

б) мовчати — кричати; ґ) думки проти течії.

в) надія помирає останньою;

18. З якої поезії взято наведену нижче цитату:

а) «Слово, чому ти не твердая криця...»; в) «Contra spem spero!»;

б) «Як я люблю оці години праці...»; г) «І ти колись боролась, мов Ізраїль...»?

Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

19. Яке слово пропущено у наведеній нижче цитаті:

а) «мово»; б) «думка»; в) «земле»; г) «слово»?

.... моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів.

20. Досліджуючи творчість Лесі Українки, І. Франко та М. Рильський за­уважили в її твор-

чості:

а) жіночність, г) мужність, незламність;

б) ніжність, задушевність; г) життєлюбство?

в) енергійність,

«Contra spem spero!»

(із лат. «Без надії сподіваюсь»)

Історія написання: Леся Українка хвора, душевні й фізичні страждання не дають спокою, але й у цих умовах юна дівчи­на (їй 19 років) знаходить силу волі й душевну міць, щоб як людина, поет і громадянин сказати: «Буду жити! Геть думи сумні!»

Рік створення: 1890.

Збірка: «На крилах пісень» (1893).

Напрям: модернізм.

Течія: неоромантизм.

Рід: лірика.

Жанр: вірш.

Тематичний різновид: інтимна лірика з елементами громадянської й філо-софської.

Тема: роль митця в суспільстві, мистецьке кредо (девіз) поетеси.

Ідея: утвердження активної громадянської позиції митця в суспільстві, де народ перебуває в тяжкому стані; заперечення декаданських (песимістичних) наст-роїв і почуттів.

Мотиви: «роль митця»; «боротьба»; «особисте й загальне (громадське)».

Образи: людей: ліричний герой (героїня) — поет, який переживає миті нев-пев­неності, але врешті знаходить сили для активного життя; міфологічних істот: Сизиф; природи: осінь, весна, квітки, хмари, переліг, гора, камінь, нічка, зірка; предметів і явищ: думи, сльози, пісня.

Символічні образи: осінь / весна (символи духовного занепаду / відро­дження); гора крем’яная (символ важкої життєвої дороги, випробувань); камінь (символ важкої місії); Сизиф (прихований символ даремної нібито праці, вічної муки за любов до людини); квітки (символ життя, плоду роботи); вбогий сумний переліг (символ огрому робіт на полі тяжкого реального життя); мороз (символ життєвих випробувань); сльози гіркі (символ страждань і посильного внеску).

Композиція (зміст): 1 катрен: ліричний герой відганяє думи-хмари, бо тепер весна, і питає себе, як жити — 2 катрен: утверджує бажання жити й бо-ротися — 3 катрен: стверджує готовність іти важким шляхом — 4 катрен: вис-ловлює упевненість в успішності своїх трудів — 5 катрен: стверджує готовність робити навіть позірно марну справу з переможною піснею на устах — 6 катрен: шукає надію — зірку-провідну, яка б підтримала його у важкій боротьбі — 7 катрен: утверджує свою перемогу над собою: «Буду жити! Геть, думи сумні!»

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: 3-стопний анапест (_ _ _´/ _ _ _´/ _ _ _´).

Строфа: катрен (чотиривірш).

Римування: перехресне (абаб).

Художні засоби виразності: епітет: хмари осінні; весна золота; молодії літа; думи сумні; барвисті квітки; сльози гіркі; сльози гарячі; кора льодовая міц-на; весела весна; гора крута крем’яная; камінь важкий; вага страшная; пісня ве-села; темна нічка невидна; зірка провідна ясна владарка темних ночей; оксимо-рон: Я буду крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись…»; символ: кора льодовая міцна; квітки на морозі; камінь важкий; гора крем’яная; весна, осінь; зірка провідна; гіпербола: і несучи вагу ту страш-ную; не стулю ні на хвильку очей; антитеза: хмари осінні — весна золота; сум-ний пере­ліг — барвисті квітки; вага страшная — пісня весела; інверсія: хмари осінні; кора льодовая міцна; вага страшная; гора крута крем’яная; пісня весела; анафора: Буду сіять барвисті квітки, / Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сьози гіркі.

Вірш «і все-таки до тебе думка лине...» (1895)

(Із циклу «Невольничі пісні»)

Рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Тематичний різновид: патріотична (громадянська).

Тема: любов до рідного краю й жаль за його тяжке ми­нуле й сучасне.

Віршовий розмір: ямб.

Тип римування: кільцеве.

Літературознавці про твір: Леся Українка, звертаючись до рідного краю зі словом туги й жалю, зазначала, що бачила лихо й кривди в різ­них куточках землі, однак страшнішого гніту, який терпить український люд, ніде не було. Не дивно, коли над цією недолею пролито стільки сліз, але вже й соромно їх, бо «ллються від безсилля». Тому й завершу­ється твір пристрасним запереченням ридань (П. Хроп-ко).

«To be or not to be?..»

Рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Тематичний різновид: громадянська.

Тема: письменниця звертається до музи за порадою, як жити, коли навколо самі пущі, кручі, темні води, шляхів нема, поплутані стежинки йдуть у безвість.

Римування: білий вірш.

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб.

Композиція твору. Твір побудовано у вигляді великого монологу, напов-неного риторичними питаннями та риторичними окликами. Вірш зримо поділя-ється на чотири частини, яким можна дати заголовки із тексту:

1. «Стій, серце, стій! не бийся так шалено».

2. «Дивись: навколо нас великі перелоги…»

3. «Куди мені податись у просторі?»

4. «Барвисті крила широким помахом угору здійнялись…»

Образи твору. Вірш має виразно автобіографічний характер, а тому в ньому головний образ — це сама поетеса. У творі згадується муза, яка має спрямувати творчість поетеси, стук сокири в пущі, орлиний клекіт, камінь, що зривається з кручі й падає у воду зневіри, викликаючи круги тремтячі.

Художні засоби: епітети: «порожній простір», «муза винозора», «очі без-смертні», «великая порада», «великі перелоги», «поплутані стежинки», «дикі пу-щі», «високі кручі», «темні, тихі води», «орлиний клекіт», «круг тремтячий», «ди-кі нетрі», «простор безмежний», «ясна блискавиця», «золотий вінець», «барвисті крила»; метафори: «не літай так буйно», «не бий крильми», «стежинки йдуть на безвість», «тихі води все стоять мовчазно», «з ліри скувати рало», «струнами кри-ла прив’язати», «в диких нетрях пробивать дорогу», «вхопити з хмари ясну блис-кавицю», «злинути орлицею високо», «зірвати з зірки золотий вінець», «запалати світлом опівночі»; риторичні звертання: «стій, серце, стій», «вгамуйся, думко», «ти, музо винозора, не сліпи», «скажи мені, пораднице надземна», «мовчиш ти, горда музо», «о чарівнице, стій»; асонанс: «і дикі пущі, і високі кручі, і темні, тихі води»; порівняння: «світло миттю згасне, як метеор», «я впаду, неначе ка-мінь».

«Бути чи не бути», — ось питання, що хвилює багатьох людей, які замис-люються, як жити, який шлях обрати. Леся Українка готова нести вінець мития, який служить народу. Усі її думки пов’язані з романтичним пориванням до неба. Вона готова «з своєї ліри скувати рало», бути поряд із тими людьми, які орють переліг, сіють зерна правди, й ждати жнив, та не для себе, а для всього загалу.

Тема поезії — це відчай ліричної героїні, яка не знає, що їй робити, на яку стежку стати в житті. Вона бачить людей, які важко працюють, орла, що десь удалині кричить, але для себе шлях ще не обрала. Лірична героїня ставить собі питання: бути чи не бути, як Шекспіровський Гамлет колись себе запитував. Пе-ред нею, здавалося б, лише безвихідь, але вибір завжди є. Тому вона просить му-зу, яка так часто її надихала, допомогти — або дати відповідь на її питання, або забрати з собою. Гамлет так само розмовляв із черепом своїх предків, але відповіді не отримав. Такий результат отримує і героїня: музі байдуже до справ земних — вона творіння неба, сфери духовного, тому вона і покидає героїню, полинувши в небо. Героїня сама повинна вирішувати, як саме її чинити, який шлях обрати. Ми бачимо, що дилогія перед героїнею дуже складна, і навіть виникає співчуття до неї, адже всі мають якийсь сенс у житті, всі знають, заради чого живуть, а вона ні. Але не потрібно здаватися, не потрібно говорити про те, що «не стане в мене сили, вогонь обпалить крила й я впаду», потрібно розібратися в собі, сподіватися на краще — і тоді житя налагодиться. У творі виражений яскравий гуманістичний пафос, віра у людину, у справедливість, у добро. І думки, і серце, з якими вона радиться, як з живими людьми, заспокояться і покажуть шлях, не той темний, де треба «в диких нетрях пробивать дорогу з сокирою в руках і з тонкою пилою, поки який гнилий, великий стовбур впаде й задавить серед хащів темних», а той прекрасний світ, який чекає усіх служниць високого мистецтва, служниць пера, якою і була сама поетеса.

Своє розуміння поезії і як романтичної мрії, і як результату важкої, вис-нажливої праці Леся Українка розкриває у вірші «То be or not to be?..».