Висновки

1. Креативність визначається через основні теоретичні підходи до розуміння поняття «креативності» та її структури, а саме як кореляцію рівня розвитку інтелекту та креативності, визначення через незалежні фактори, визначення через особистісні риси та розуміння креативності як інтегративної характеристика особистості.

На розвиток креативності впливають соціально-середовищні, індивідуально-типологічні та особистісні фактори. Найбільший влив здійснює саме соціально-середовищний фактор.

2. Визначення критеріїв оцінки креативності залежить від теоретичного підходу, у межах якого розглядається креативність. Якщо креативніть розглядається через незалежні фактори, то критеріями є чутливість до побічного продукту діяльності, дивергентне мислення, сензитивність до проблеми тощо. При розумінні креативності через особистісні риси, то це рівень психотизму та стан нервової системи. Якщо креативність виступає у якості інтегративної характеристики особистості, то це є стимули, що формують спрямовуючі тенденції та факт несподіваності.

3. Серед розглянутих методів оцінки креативності класичними є методи тестування та лабораторного експерименту, а сучасними – аналізу продуктів діяльності та «екологічного експерименту. Останні діють у межах розуміння креативності як інтегративної характеристики та є найбільш перспективними у галузі дослідження цієї проблеми.

Література

1. Богоявленська Д. Б. Психологія творчих здібностей / Діана Борисівна Богоявленська. – Москва: Академія, 2002. – 320 с.

2. Дружинін В. М. Психологія загальних здібностей / Володимир Миколайович Дружинін. – Санкт-Петербург: Питер, 2008. – 368 с. – (3).

3. Дюков В. М. Теоретичні підходи до дослідження креативності / В. М. Дюков, Ю. Г. Козуліна. // Сучасні наукомісткі технології. – 2010. – №10. – С. 140–143.

4. Ільїн Є. П. Психологія творчості, креативності, обдарованості / Євгеній Павлович Ільїн. – Санкт-Петербург: Питер, 2009. – 434 с. – (Майстри психології).

5. Кошелева О. С. Еволюція підходів до дослідження творчих здібностей в Росії та за кордоном / Олена Сергіївна Кошелева. // Вісник Балтійського федерального університету імені І. Канта. – 2013. – №5. – С. 145–151.

6. Мальцев В. П. Метологічні передумови до розвитку вчення о креативносты / В. П. Мальцев, Д. З. Шибкова. // Вісник Челябінського державного педагогічного університету. – 2010. – №12. – С. 334–342.

7. Мещеряков О. І. Великий психологічний словник / О. І. Мещеряков, В. П. Зінченко. – Санкт-Петербург: Прайм-Еврознак, 2006. – 672 с. – (3)

8. Ніколаева О. І. Психологія дитячої творчості / Олена Іванівна Ніколаева. – Санкт-Петербург: Речь, 2006. – 219 с.

9. Райх С. Психодіагностика креативності (оглядова стаття) / Станіслав Райх. – Київ, 2011. – 6 с.

10. Ребер А. Великий тлумачний психологічний словник / Артур Ребер. – Москва: Вече-АСТ, 2000. – 591 с.

11. Савенков О. І. Основні підходи до діагностики креативності / Олександр Ілліч Савенков. // Наука та школа. – 2014. – №4. – С. 117–127.

12. Тунік О. Є. Модифіковані креативні тести Вільямса / Олена Євгеніївна Тунік. – Санкт-Петербург: Речь, 2003. – 96 с.

13. Тунік О. Є. Психодіагностика творчого мислення / Олена Євгеніївна Тунік. // Шкільний психолог. – 2001. – №45.

14. Холодна М. О. Психологія інтелекту: парадокси дослідження / Марина Олександрівна Холодна. – Санкт-Петербург: Питер, 2002. – 272 с. – (2). – (Майстри психології).

15. Ягелло А. О. Діагностика креативності шляхом контент-аналізу тексту, що створенний піддослідним / Андрій Олександрович Ягелло. // вісник Північного (Арктичного) федерального університету. – 2014. – №5. – С. 185–192.