Тема: «СУСПІЛЬСТВО ЯК СОЦІАЛЬН СИСТЕМА. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ТА СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ

Лекція 3. «Соціальна стратифікація. Соціальні зміни та соціальні процеси»

Навчальна мета:	з’ясувати та розуміти сутність соціального життя та соціальної структури суспільства, соціальної стратифікації; виділити основні теорії соціальної структури суспільства, а також показати їх переваги і обмеження.
Виховна мета:	формувати у студентів соціологічну культуру та мислення, здатність правильно сприймати соціальні процеси, що відбуваються у нашому посткомуністичному суспільстві.

План

1. Соціальна нерівність як основа стратифікації.

2. Сутність та функціональна природа соціальної стратифікації, її основні особливості, види, виміри, типи.

3. Проблеми соціальної мобільності. Поняття соціальних змін.

   Ключові слова: стратифікація, нерівність; мобільність; структура; компоненти; тенденції; глобалізація; маргінальні прошарки; міграція; соціальні рухи; трансформація; касти; класи; стани; статус; роль;страта; маргінали.

   ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

1. Соціальна нерівність як основа стратифікації.

Соціальна нерівність – основна властивість стратифікації. Історія людства не знає суспільства без соціальної нерівності. Кожне суспільство намагається організувати “свою ” нерівність. Нерівність у доходах, владі, престижності занять, освіті виникла разом з людським суспільством, але попервах вона була дуже незначною, тому стратифікації в простих суспільствах майже не іс­нувало. У складних суспільствах нерівність посилилась і поділила людей спочатку на рабів і рабовласників, потім на касти, верстви, класи. Результати соціологічних досліджень свідчать, що люди болісно сприймають соціальну нерівність. Найчастіше вони вважають своє місце в соціальній ієрархії несправедливим. Але те, що за наявності такого невдоволення не відбуваються революції, є результатом дії соціально -нормової системи, соціальних інститутів. У сучасному суспільстві всі люди мають формально рівні права з народження, суспільство, як і раніше підтримує і охороняє свою ієрархію. Однак ієрархічна структура не залишається сталою. Стабільність суспільства залежить від конфігурації соціальної стратифікації, від її профілю. Витягнутість профілю по вертикалі свідчить про стабілізацію суспільних відносин. Важливо, щоб ця стабілізація відбувалася не стихійно, а внаслідок дії соціальних інститутів. Нерівність – не тільки характеристика суспільства, а й важливе джерело її розв’язання. Зрівнялівка в усіх сферах позбавляє індивіда до внутрішнього стимулу до дій, а отже, забирає в суспільстві важливу рушійну силу.

Незважаючи на соціокультурні особливості кожної країни, можна виділити чотири історичні форми стратифікації:

•  рабство - форма соціальних відносин, за якої одна людина має власність, а нижча верства позбавлена всіх прав;

• касти - суворий ієрархічний розподіл суспільства, в якому між різними верствами існують бар'єри, котрі неможливо подолати (неможливість перейти з однієї касти в іншу, при­належність до якої визначено з народження, неможливість одружитися з представником іншої касти);

• стани - групи людей, нерівність між якими визначалася звичаями та юридичними нормами. Належність до станів передавалась у спадок, але не виключала можливості пере­ходу з одного стану до іншого;

• класи - організація соціальної нерівності, за якої відсутні чіткі межі між різними групами. Перші три типи характерні для закритого суспільства, де існує суворо закріплена система стратифікації та перехід із однієї страти в іншу майже неможливий. Останній тип характеризує відкрите суспільство, де відбуваються вільні переходи з однієї верстви до іншої.