38. Дайте характеристику виборчій системі, яка існує сьогодні в Україні.

Виборча система України зазнала суттєвих змін з часу проголошення незалежності нашої держави. Вибори до Верховної Ради України 1994 р. відбувалися за мажоритарною системою абсолютної більшості, яка виявилася нерезультативною, вимагала чимало коштів і часу через проведення других турів голосування в одномандатних виборчих округах.

Зараз в Україні функціонують різні виборчі системи. Вибори народних депутатів України здійснюються на засадах змішаної системи. Виборчий бар'єр для політичних партій в Україні становить 5% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Депутатів обласних, районних і міських рад обирають за пропорційною виборчою системою із застосуванням жорстких списків; депутатів сільських і селищних рад, сільських, селищних та міських голів обирають за мажоритарною виборчою системою відносної більшості.

На виборах Президента України застосовують мажоритарну систему абсолютної більшості. Якщо жодний із кандидатів не набирає понад 50 % голосів виборців, відбувається другий тур виборів за мажоритарною системою відносної більшості, в якому беруть участь два кандидати, котрі набрали найбільшу кількість голосів виборців. Для перемоги у другому турі кандидату необхідно набрати просту більшість голосів виборців.

39. Дайте визначення поняттю «політична ідеологія» та перелічить основні види політичної ідеології.

Політи́чна ідеоло́гія — система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій. Політична ідеологія може розглядатися як форма суспільної свідомості і як явище культури.

Політична ідеологія створюється діяльністю певних верств або навіть окремих особистостей. Ідеологія є живильним ґрунтом для формування суспільно-політичних рухів. З визначення політичної ідеології настає, що в будь-якому випадку вона є різновидом корпоративної свідомості, що відбиває суто групову точку зору на хід політичного і соціального розвитку, що відрізняється схильністю до духовного експансіонізму.

Основними функціями політичної ідеології є: оволодіння суспільною свідомістю, впровадження в нього власних критеріїв оцінки минулого, сьогодення і майбутнього, створення позитивного образу в очах громадської думки пропонованих нею цілей і завдань політичного розвитку. При цьому політична ідеологія покликана не стільки поширювати, пропагувати свої цілі та ідеали, скільки добиватися цілеспрямованих дій громадян на виконання поставлених нею завдань.

З точки зору політичних функцій, ідеологія прагне згуртувати, інтегрувати суспільство або на основі інтересів якої-небудь певної соціальної (національної, релігійної тощо) групи, або для досягнення цілей, які не спираються на конкретні верстви населення (наприклад, ідеологія анархізму, фашизму).

Основні політичні ідеології

1. Комунізм (цінності: рівність, народовладдя. Пріорітети: суспільна власність, інтернаціоналізм. державне регулю­вання економіки)

2. Соціал-демократія (ц: свобода, справедливість, солідарність. П: рівність усіх форм власності, захист прав та інтересів меншин, значна роль державного регулювання економіки)

3. Лібералізм (ц: свобода. П: приватна власність, захист прав та інтересів меншин, мінімізація державного регулювання економіки)

4. Консерватизм (ц: нація, релігія, мораль. П: приватна власність, мінімізація втручання держави в економіку, підвищена увага до армії, готовність відстоювати національні інтереси сило­вими методами)

5. Націоналізм (ц: нація, релігія, мораль. П: приватна власність, сприяння розвиткові інших форм власності, захист прав та інтересів меншин, помірковані, толерантні відносини з іншими країнами)

6. Фашизм (ц: раса. П: приватна власність, расизм, вимоги виселення емігрантів, силова експансія у зовнішній політиці,пріоритет військово-промислового комплексу.

40. Охарактеризуйте ідеологію лібералізму

Політичний лібералізм — переконання, що окремі особистості є основою закону і суспільства, і що громадські інститути існують для того, щоб сприяти наділенню індивідуумів реальною владою, без запобігання перед елітами. В основі лежить уявлення, що кожна людина найкраще знає, що для неї краще. Ключовим моментом є суспільний договір, згідно з яким закони видаються за згодою суспільства для його блага і захисту суспільних норм, і кожен громадянин підпорядковується цим законам. Особливий акцент робиться на верховенстві закону.

Головні принципи лібералізму:

- першість належить окремому індивіду, а не суспільству і його інститутам; індивідуальні потреби і права важливіші за будь-які колективні, загальні права та інтереси;

- відмінність і відокремленість кожної людини від інших – безумовні і первинні, а зв’язок – умовний й другорядний;

- всі закони і цінності людина створює сама;

- людина індивідуально вільна і відповідальна за свою свободу; основою особистої свободи є приватна власність.

Основні політичні цілі лібералізму:

- схильність до парламентського ладу і традиційних парламентських процедур;

- негативне ставлення до розростання економічних і соціальних функцій держави;

- необхідність розподілу влади, політичний плюралізм і верховенство закону;

- забезпечення основних політичних прав і свобод громадян, повага гідності людської особистості;

- розширення практики плебісцитарної демократії, всенародного обговорення законів, зміцнення місцевого самоврядування;

- обґрунтування демократичної сутності елітаризму, необхідності конкуренції еліт;

- компроміс, консенсус у розв’язанні найважливіших політичних проблем.

Ліберальна ідеологія умовно поділяється на такі напрями:

- класичний лібералізм: абсолютна цінність людини, правова держава і громадянське суспільство, договірний характер відносин між державою та індивідом, невтручання держави в економічну і соціальну сфери, вільний ринок, утвердження вищих істин розуму як орієнтирів у виборі між добром і злом.

- Соціальний лібералізм: сформувався як відображення розвитку суспільства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституціалізації нових форм державного втручання в суспільне життя. Особливості:Посилення економічної та соціальної ролі держави, Принципи вільного ринку і вільної конкуренції обертаються злиднями та безправ’ям одних для процвітання та панування інших, Без державного втручання взагалі неможливо забезпечити мінімум політичних прав для громадян; У політичній сфері проголошувалась ідея “плюралістичної демократії”.

- Неолібералізм - Представники цього напрямку критикують державне регламентування економіки як економічно неефективне, що породжує безладдя і корупцію, відстоюють ідеї повної приватизації і ринкових саморегуляторів. Особливості: Технократичні доктрини, Доктрини плюралістичної демократії, врахування науково-технічного чинника владою, політична влада і прийняття рішень стають результатом вільної гри інтересів, роль держави полягає у розв’язанні спірних питань між групами, чітке виділення обов’язків громадян у суспільстві.

- Лібертатизм - сучасна версія лібералізму з його монетаристською складовою стосовно економіки. Головне в лібертатизмі -- вимога повернення до вільного ринку та необмеженої свободи розпоряджатися власністю, до радикального скорочення, а потім і повної ліквідації державного втручання в економіку.