1. Вкажіть основні причини виникнення політики як окремого суспільного явища.

Вся соціальна життя являє собою процес постійної взаємодії людей і їх об'єднань, які мають свої інтереси і мети, а тому неминуче конкурують один з одним. На початкових стадіях розвитку людства така конкуренція підтримувалася в основному механізмами громадської самоорганізації. Їх провідними елементами, що забезпечували порядок і розподіл важливих для життя людини ресурсів, виступали звичаї і традиції, звичаї, релігійні догмати і інші найпростіші норми і способи гуртожитку. Внаслідок ж ускладнення та інтенсифікації соціальних взаємозв'язків, наростаннядемографічної, територіальної, релігійної та інших форм диференціації населення ці механізми виявилися нездатними регулювати спільне життя людей і забезпечувати задоволення багатьох групових потреб.

Ця потреба реалізовувалася в міру становлення держави як специфічного суспільного інституту, який виявився здатним створити загальнообов'язкові форми соціальної поведінки для всіх верств населення. Виникнення нової системи регулювання соціальних контактів груп висвітило повну неспроможність людських звичаїв, релігійних звичаїв і традицій в якості механізмів впорядкування соціальних конфліктів. Тільки державна влада стала тією силою, яка могла не тільки забезпечити реалізацію різноманітних групових інтересів, але і зберегти цілісність, забезпечити порядок і стабільність соціального життя. Таким чином, діяльність держави мала на меті примирення протиборчих сторін та забезпечення умов для виживання всього суспільства в цілому. Одночасно можливість здійснювати контроль за державою, а також використовувати силу його структур для забезпечення своїх інтересів стала виступати в якості найбільш привабливою цілі діяльності для різних соціальних груп.

Політика виникла у зв'язку з необхідністю реалізації таких інтересів груп, які торкалися їх суспільне становище і не піддавалися задоволенню без втручання інститутів публічної влади, припускаючи використання методів примусу. Таким чином, політика стала регулювати не всі групові інтереси, а лише ті з них, які зачіпали їх владно значимі потреби і припускали залучення в конфлікт «третьої» сили в особі держави.

2. Охарактеризуйте головні функції політики.

Функції політичної системи визначають її структуру і процес дії. їх реалізація підпорядкована головному — забезпеченню стійкості суспільства і його розвитку. Основними функціями політичної системи є:

1) нормативно-стратегічна функція — це вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства;

2) організаційно-координуюча (тактична) функція — це організація діяльності суспільства щодо виконання спільних завдань і програм та узгодження роботи окремих елементів соціуму;

3) функція легітимізації — це діяльність, спрямована на узаконення політичної системи, на досягнення в її межах взаємної відповідності політичного життя, офіційної політики і правових норм;

4) функція політичної соціалізації — це залучення людини до політичної діяльності суспільства;

5) агрегуюча функція — це узагальнення та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення;

6) функція артикуляції полягає у пред'явленні інтересів та вимог до осіб, які виробляють політику та здійснюють державну владу;

7) стабілізаційна функція — це забезпечення стабільності та стійкості розвитку суспільної системи загалом.

У зв'язку з тим, що під час функціонування політичної системи існує проблема відносної автономності функцій окремих політичних інститутів та їх узгодження у рамках системи в цілому, виникає потреба у координації і субординації функцій.

Координація — це узгодження функцій по горизонталі. Наприклад, координують свою діяльність політичні партії одного політичного напряму — християнсько-демократичного, національно-патріотичного та інш.

Субординація — це узгодження функцій по вертикалі, підпорядкованість функцій одних компонентів іншим і всіх компонентів системі загалом.

3. Проаналізуйте основні елементи політики.

- інституціональна підсистема, що складається з різних державних і суспільно-політичних інститутів, і неполітичних організацій, ЗМІ (стосовно цієї підсистеми деякі дослідники використовують поняття "політична організація суспільства");

- комунікативна підсистема - система, що є сукупністю відносин і принципом взаємодії, які складаються як усередині політичної системи, так і між її підсистемами. Відносини за формою можуть виступати як примус, конфлікт, нейтралізація, ізоляція або співробітництво;

- нормативна підсистема, що виступає як сукупність різних політико-правових норм та інших засобів регулювання взаємозв'язків між суб'єктами політичної системи (конституція, закони, нормативні акти, історичні та національні традиції і звичаї, мораль);

- культурно-ідеологічна підсистема, що включає в себе сукупність політичних поглядів, теорій і концепцій, політичну і правову культуру. Політична культура здійснює великий вплив на функціонування політичної системи. На її основі формуються політичні погляди і переконання особистості, від яких залежить участь людини в політичному житті. Політична культура, з одного боку, визначає стійкість і життєздатність будь-якої політичної системи, з іншого - надає своєрідності політичним системам, роблячи нормативно однакові форми політичного устрою багатоваріантними;

- функціональна підсистема об'єднує способи реалізації влади, які визначають характер взаємовідносин влади і громадянського суспільства, способи підтримки його єдності і цілісності.