2. Вимоги до структурних елементів вступної частини

Вступна частина роботи містить такі структурні елементи: титульний аркуш, зміст. Кожен структурний елемент вступної частини починають з нової сторінки.

2.1. Титульний аркуш (титульна сторінка)

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи і править за основне джерело інформації стосовно курсової роботи.

На ньому мають бути вказані:

– найменування вищого навчального закладу (повна назва);

– шифр групи;

– прізвище, ім’я, по батькові студента;

– назва курсової роботи;

– шифр і найменування спеціальності;

– посада, прізвище, ініціали наукового керівника;

– назва міста і рік.

Слово “КУРСОВА РОБОТА” та її назву друкують великими літерами посередині рядка.

2.1.1. Переноси слів у заголовках титульного аркуша не допускаються.

2.1.2. Підписи осіб оформлюють так: ліворуч указують шифр академічної групи студента, посади – керівника роботи та інших осіб, далі залишають вільне місце для особистих підписів і праворуч від них у відповідних рядках уміщують прізвища та ініціали осіб, які підписали роботу, нижче особистих підписів проставляють дати підписання.

2.1.3. Рік захисту роботи вміщують посередині рядка в нижній частині титульного аркуша (без вживання слова “рік” або “р”).

2.1.4. Зразок оформлення титульних аркушів наведено у додатку А: дипломної роботи (А.1.), курсової роботи (А.2.).

2.4. Зміст

2.4.1. Зміст розміщують після завдання на курсову роботу.

Зміст подають, починаючи з нової сторінки, з найменуваннями та номерами початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок), вступу, висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.

3. Вимоги до структурних елементів основної частини

Основна частина курсової роботи складається зі “Вступу”, “Основного тексту”, “Висновків”.

3.1. Вступ

3.1.1. Вступ розташовують на окремій сторінці.

3.1.2. У “Вступі” насамперед слід розкрити сутність і стан дослідження наукової проблематики роботи, після чого навести її загальну характеристику (нижченаведене стосується головним чином дипломних робіт і не є обов’язковим в усіх частинах для курсових).

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з уже існуючими підходами до розв’язання проблеми чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.

Мета і завдання дослідження. Формулюють головну мету роботи, яка може мати кілька складових, і завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. Не слід починати формулювання мети зі слів “Дослідження…”, “Вивчення…”, оскільки вони вказують на засіб досягнення мети, а не на неї саму. Мета роботи зазвичай тісно узгоджується з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор.

Методи дослідження. Наводять перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Вказані методи повинні мати тісний зв’язок зі змістом роботи, тобто слід коротко, але по суті, визначити, які саме проблеми досліджувались за допомогою того чи іншого методу.

Наукова новизна одержаних результатів. Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані автором особисто. Необхідно показати, у чому полягає відмінність отриманих результатів від уже відомих, охарактеризувати ступінь новизни (“вперше отримано”, “удосконалено”, “дістало подальший розвиток” тощо).

Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без надмірної деталізації, що може затінити його сутність, а то й спотворити її). Ні в якому разі не можна робити виклад наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутність і новизна фактично залишаються незрозумілими. Це одна з найбільш розповсюджених помилок авторів при викладенні загальної характеристики роботи і її слід уникати.

Усі наукові положення з урахуванням рівня їх новизни є теоретичною основою (фундаментом) розв’язання в роботі наукових завдань і проблем.

При формулюванні наукової новизни можна, зокрема, вживати такі вирази: “вперше формалізовано..”, “розроблено метод…, який відрізняється від…”, “доведена залежність між…”, “досліджена поведінка… і показано…”, “доопрацьовано (відомий) метод… в частині… і розповсюджено на новий клас систем…”, “створена концепція, що узагальнює… і розвиває…”, “досліджено новий ефект…”, “розроблено нову систему… з використанням відомого принципу…”.