Ухвалила:

Апеляційну скаргу відхилити.

Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 18.02.2016 року про відмову у прийнятті зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" у цій справі залишити без змін.

Справу повернути до того ж суду першої інстанції для розгляду.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Висновок:

Треті особи заявляють самостійну вимогу щодо предмета, про який сперечаються сторони, спір стосується інтересів третьої особи, яка заявляє самостійну вимогу та є підстави припускати, що рішення суду у справі могло б вплинути на її права і обов’язки та суд повинен вирішувати питання про те наскільки участь цих осіб є важливою та чи можливе без них правильне вирішення спору.

Так, суд наголошує, що треті особи заявляють самостійну вимогу щодо предмета, про який сперечаються сторони. Предметом позову є частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію. Також, спір стосується інтересів третьої особи, яка заявляє самостійну вимогу та є підстави припускати, що рішення суду у справі могло б вплинути на її права і обов’язки. З огляду на викладене, суд зробив висновок, що в розумінні ст. 30, 34, 35 ЦПК у третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги має бути наявна юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом щодо предмету спору і реалізації ухваленого в ній рішення.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа N 554/13680/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1012/16Головуючий у 1-й інстанції Кулешова Л.В. Доповідач ап. інст. Лобов О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Лобова О.А.

суддів: Гальонкіна С.А., Абрамова П.С.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, виконавчий комітет Полтавської міської ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

Встановила:

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2016 року відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті позовної заяви до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на частку земельної ділянки. Позовну заяву з доданими документами повернуто ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати, винести нову про прийняття її позовної заяви до провадження і об'єднання в одне провадження з первісним позовом.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що вона є співвласником спірного домоволодіння, при цьому іншим співвласником є ОСОБА_4, який є позивачем за первісним позовом. Вважає, що суд першої інстанції постановив необґрунтовану ухвалу, якою відмовив у прийнятті до провадження її зустрічний позов, який відповідає вимогам ст. ст. 119,120 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати ухвалу суду та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Октябрського районного суду м. Полтави з 26 листопада 2015 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, виконавчий комітет Полтавської міської ради, про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування.

Предметом спору у цій справі є такі матеріально-правові вимоги:

визначення часток співвласників ОСОБА_6 (матері ОСОБА_4.) і ОСОБА_5 на земельну ділянку по АДРЕСА_1

визнання за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 права власності на частину спірної земельної ділянки;

визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 права власності на частину спірної земельної ділянки.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 січня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7, представника ОСОБА_4, про об'єднання в одне провадження цієї справи з іншою справою, яка перебуває у проваджені Октябрського районного суду м. Полтави за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2 пред'явлений після початку розгляду по суті справи за позовом ОСОБА_4

Відмовляючи у прийнятті позову третьої особи, суд першої інстанції виходив з того, що справа за позовом ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування вже розглядається по суті, що підтверджується журналом судового засідання, а тому ОСОБА_2, як третя особа, мала право пред'явити позов лише до початку розгляду справи по суті.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

У відповідності ч. 1 ст. 34 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін.

Відповідно до ст. 125 ЦПК України до позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 123 і 124 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 123 ЦПК України встановлено, що зустрічний позов пред'являється до початку розгляду справи по суті.

У відповідності ч. 2 ст. 123 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Системний аналіз наведених процесуальних норм у поєднані з приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1, ч. 4 ст. 10 ЦПК України дає підстави зробити висновок про те, що положення ч. 1 ст. 34 ЦПК України про право третьої особи пред'явити позов до закінчення судового розгляду має пріоритет перед нормою ч. 1 ст. 123 ЦПК України, оскільки процесуальним законом прямо не встановлений негативний наслідок порушення особою вимоги щодо подання зустрічного позову до початку розгляду справи по суті.

За змістом ст. 126 ЦПК України окремий розгляд кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача потенційно створює правову невизначеність та суперечність судових рішень щодо однорідних вимог відносно одного й того ж об'єкта спору, що є неприпустимим.

Окрім того, слід вернути увагу, що суд першої інстанції у судовому засіданні 13 січня 2016 року (а. с. 66-67), відмовивши у задоволення клопотання про об'єднання цивільних справ (а. с. 675), у порушення приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України до початку розгляду справи по суті не роз'яснив третій особі її право на пред'явлення позову та можливі наслідки вчинення або не вчинення такої процесуальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є матеріально-правові вимоги про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на частки земельної ділянки по АДРЕСА_1, при цьому кожен із спадкоємців фактично оспорює право одне одного щодо розміру часток на земельну ділянку. Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для прийняття до розгляду зустрічного позову ОСОБА_2

За таких обставин ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, матеріали справи повернути для вирішення питання про прийняття до спільного розгляду позову третьої особи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,