Ухвалив:

Відмовити у прийнятті самостійного позову третьої особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", Страхової компанії "АХА Страхування" про визнання недійсним (нікчемним) договір про фінансовий лізинг транспортного засобу та стягнення коштів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Висновок:

Позовні вимоги кількох осіб (кількох позивачів чи позивача та третьої особи, що заявляє самостійні вимоги) до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).

Виходячи з предмету позовних вимог, які викладені у самостійному позові третьої особи, ОСОБА_1 пред’явлено вимоги до відповідачів про визнання недійсним (нікчемним) Договору; стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь позивача кошти, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для прийняття самостійного позову третьої особи, оскільки за змістом позовних вимог за первісним позовом та самостійним позовом третьої особи ці позови не є однорідними, як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, у зв’язку з чим їх спільний розгляд є недоцільним.

Справа N 758/2368/16-ц

Категорія 33

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М.О.,

при секретарі - Якимович К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві питання прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

Встановив:

У провадженні Подільського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача.

Зі змісту зазначеної статті випливає, що самостійні вимоги третіх осіб мають стосуватися предмета спору. Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин; те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 15 постанови від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об'єднання і роз'єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими статтями 123 - 126 ЦПК. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу шляхом пред'явлення позову до однієї чи обох сторін до закінчення судового розгляду (ч. 1 ст. 34 ЦПК) Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).

Оскільки, самостійність позовних вимог третіх осіб полягає в тому, що вони заявляють про приналежність саме їм блага, що є предметом спору, а зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що останній просить відшкодувати йому матеріальну шкоду, яка є різницею між фактичним розміром шкоди, яка завдана ОСОБА_2 та отриманим ним страховим відшкодуванням, то у прийнятті його позовної заяви слід відмовити, оскільки вона не відповідає вимогам ч. 1 ст. 34 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 34, 123, 125, 210 ЦПК України, суд