- •Розділ 1. Природні умови степової ґрунтово-кліматичної зони
- •1.2. Рельєф місцевості
- •Підрозділ 1.3. Рослинність
- •Підрозділ 1.4. Материнські породи
- •Підрозділ 1.5. Процеси ґрунтотворення.
- •Розділ 2. Генезис і властивості ґрунтів господарства або ґрунтово-кліматичної зони
- •2.1. Номенклатурний список та агровиробниче групування ґрунтів господарства.
- •Підрозділ 2.2. Генетико-морфологічна будова ґрунтів
- •2.3. Гранулометричний склад ґрунтів
- •2.4. Фізико-хімічні властивості ґрунтів
- •Фізико-хімічні властивості ґрунтів
- •2.5. Гумусовий стан ґрунтів
- •2.6. Структура кислих ґрунтів господарства
- •Розділ 3. Заходи, що спрямовані на підвищення родючості ґрунтів
- •Висновки
- •Бібліографічний список
Підрозділ 1.5. Процеси ґрунтотворення.
Формування ґрунтів відбувається в умовах помірно теплого клімату з недостатнім зволоженням, за рівнинного рельєфу, під наметом травяної, переважно злакової рослинності на карбонатних ґрунтотворних породах (лесах і лесовидних суглинках).
Головним процесом ґрунтотворення у зоні степу є дерновий - гумусоакумулятивний, який протікає з формуванням гумусових горизонтів і накопиченням біофільних елементів.
Процеси накопичення і склад органічної речовини в ґрунті має ряд особливостей:
кореневі і наземні органічні рештки багаті на зольні та біофільні елементи;
степова повсть служить буфером, який запобігає мінералізації кореневих решток в ґрунті;
органічні речовини не надходять в ґрунт, а знаходяться в ньому, відділення коренів від ґрунту практично неможливе;
мінералізація органічної речовини співпадає у часі з періодом інтенсивного росту і розвитку рослин, забезпечуючи їх необхідними поживними елементами;
органічна речовина надходить до ґрунту постійно з максимумом ближче до поверхні.
Органічні речовини ґрунту під впливом різних факторів зазнають трансформації – мінералізуються або гуміфікуються. На ці процеси суттєво впливають контрасні погодні умови.
Другим важливим процесом ґрунтотворення в степовій зоні є карбонатизація – накопичення і перерозподіл карбонатів кальцію в профілі ґрунту.
Форма карбонатних скупчень (новоутворень) і глибина їх залягання служать однією з діагностичних ознак чорноземів. Якщо в чорноземах типових (лісостепових) це псевдоміцелій, «журавчики», «дутики», то в чорноземах звичайних в перехідних горизонтах карбонати представлені у вигляді вицвітів і прожилок, а в ґрунтотворній породі у формі рихлих конкрецій – білозірки.
Для формування ґрунтового профілю і родючості чорноземів степової зони велике значення мають молоді новоосаджені форми карбонатів – псевдо-міцелярні. Переміщення карбонатів по профілю обумовлено водно-термічним режимом, виділенням СО2 степовою рослинністю, його динамікою в ґрунтовому повітрі та розчині і високим похідним вмістом карбонатів кальцію ґрунтотворній породі.
Навесні пересування карбонатів в нижні шари ґрунту відбувається під впливом нисхідних токів вологи. Проте глибина переміщення карбонатів не співпадає з глибиною максимального промочування ґрунту, бо розчинність карбонатів кальцію зменшується при зниженні концентрації виробленого рослинами СО2 з глибиною. Підвищення температури ґрунту, за наявності вологи, посилює ріст і розвиток рослин, життєдіяльність мікрофлори, внаслідок чого зростає кількість СО2 в ґрунтовому повітрі і розчині. Карбонати переходять у гідрокарбонати кальцію.
Карбонатизація ґрунту в степових умовах має ряд особливостей:
ново осаджені карбонати кальцію відновлюються щорічно і володіють високою здатністю до звязування органічних сполук ґрунту;
висота підтягування карбонатів і кількість ново осаджених солей кальцію зменшується з півночі на південь;
з півночі на південь знижується глибина старих менш реакційно здатних форм карбонатів кальцію.
Гумусово-акумулятивний процес і карбонатизація профілю протікають разом, але в залежності від факторів ґрунтоутворення прояв їх різний
