Підрозділ 1.5. Процеси ґрунтотворення.

Формування ґрунтів відбувається в умовах помірно теплого клімату з недостатнім зволоженням, за рівнинного рельєфу, під наметом травяної, переважно злакової рослинності на карбонатних ґрунтотворних породах (лесах і лесовидних суглинках).

Головним процесом ґрунтотворення у зоні степу є дерновий - гумусоакумулятивний, який протікає з формуванням гумусових горизонтів і накопиченням біофільних елементів.

Процеси накопичення і склад органічної речовини в ґрунті має ряд особливостей:

1. кореневі і наземні органічні рештки багаті на зольні та біофільні елементи;

2. степова повсть служить буфером, який запобігає мінералізації кореневих решток в ґрунті;

3. органічні речовини не надходять в ґрунт, а знаходяться в ньому, відділення коренів від ґрунту практично неможливе;

4. мінералізація органічної речовини співпадає у часі з періодом інтенсивного росту і розвитку рослин, забезпечуючи їх необхідними поживними елементами;

5. органічна речовина надходить до ґрунту постійно з максимумом ближче до поверхні.

Органічні речовини ґрунту під впливом різних факторів зазнають трансформації – мінералізуються або гуміфікуються. На ці процеси суттєво впливають контрасні погодні умови.

Другим важливим процесом ґрунтотворення в степовій зоні є карбонатизація – накопичення і перерозподіл карбонатів кальцію в профілі ґрунту.

Форма карбонатних скупчень (новоутворень) і глибина їх залягання служать однією з діагностичних ознак чорноземів. Якщо в чорноземах типових (лісостепових) це псевдоміцелій, «журавчики», «дутики», то в чорноземах звичайних в перехідних горизонтах карбонати представлені у вигляді вицвітів і прожилок, а в ґрунтотворній породі у формі рихлих конкрецій – білозірки.

Для формування ґрунтового профілю і родючості чорноземів степової зони велике значення мають молоді новоосаджені форми карбонатів – псевдо-міцелярні. Переміщення карбонатів по профілю обумовлено водно-термічним режимом, виділенням СО₂ степовою рослинністю, його динамікою в ґрунтовому повітрі та розчині і високим похідним вмістом карбонатів кальцію ґрунтотворній породі.

Навесні пересування карбонатів в нижні шари ґрунту відбувається під впливом нисхідних токів вологи. Проте глибина переміщення карбонатів не співпадає з глибиною максимального промочування ґрунту, бо розчинність карбонатів кальцію зменшується при зниженні концентрації виробленого рослинами СО₂ з глибиною. Підвищення температури ґрунту, за наявності вологи, посилює ріст і розвиток рослин, життєдіяльність мікрофлори, внаслідок чого зростає кількість СО₂ в ґрунтовому повітрі і розчині. Карбонати переходять у гідрокарбонати кальцію.

Карбонатизація ґрунту в степових умовах має ряд особливостей:

1. ново осаджені карбонати кальцію відновлюються щорічно і володіють високою здатністю до звязування органічних сполук ґрунту;

2. висота підтягування карбонатів і кількість ново осаджених солей кальцію зменшується з півночі на південь;

3. з півночі на південь знижується глибина старих менш реакційно здатних форм карбонатів кальцію.

Гумусово-акумулятивний процес і карбонатизація профілю протікають разом, але в залежності від факторів ґрунтоутворення прояв їх різний