МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет агротехнологій і екології	Кафедра агрохімії та ґрунтознавства

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Ґрунтознавство з основами геології»

на тему: «Грунти степової зони України: властивості та заходи підвищення родючості»

Виконав студент(ка) групи АГ-23сп

Прізвище, ім’я, по батькові Бабка

Надія Олександрівна

Керівник: Гаськевич О.В.

Захищено з оцінкою

ЛЬВІВ 2016

Вступ

Грунт є основою сільськогосподарського виробництва та лісового господарства. Стан наших земель вимагає невідкладних заходів, спрямованих на підвищення родючості та отримання екологічно чистих продуктів харчування. Дослідження ґрунтів Запорізької області є дуже актуальним, адже створення повної картини їх стану допоможе врахувати особливості вирощування сільськогосподарських культур.

Найбільш характерною особливістю кліматичних умов Степу є перевага кількості вологи, яка випаро­вується, над кількістю опадів. Гідротермічний коефіцієнт <1,0, а в південно-східній частині зони може зменшуватися до 0,3-0,4. Кількість опадів становить 350-450 мм. Рельєф території зони майже рівнин­ний, більш розчленований у південно-західній і південно-східній частині, а в зоні Сухого Степу - плоско-рівнинний. Основними грунтоутворюючими породами є леси та лесовидні суглинки важко-суглинкового і глинистого механічного складу.

Неоднорідність умов зволоження зумовила різноманітність рослинного покриву і тому з півночі на південь найпродуктивніші різнотравно-типчаково-ковильні степи змінюються типчаково-ковильними, а ці в свою чергу - найбіднішими полинно-типчаковими асоціаціями.

Відповідно до трав'яних асоціацій формуються різні грунти: під різнотравно-типчаково-ковильними степа­ми - чорноземи звичайні; під типчаково-ковильними - чорноземи південні.

 Звичайні чорноземи поширені в північній частині степової зони. Вони утворилися під різнотравними і типчаково-ковиловими степами за умов посушливого клімату, глибокого залягання грунтових вод. Потужність їх менша порівняно з типовими чорноземами і становить 60-80 см. Вміст гумусу у верхньому шарі змінюється від 4-5 до 6,5 %.     Південні чорноземи поширені в північній частині Причорноморської низовини. Степовому Криму. Ці грунти утворилися в умовах посушливого клімату, під розрідженими ковилово-типчаковими степами. Тому потужність гумусу в них менша порівняно із звичайними чорноземами. Темно-сіре забарвлення грунту спостерігається до глибини 30-50 см. А на глибині 90-120см залягає суцільний водонепроникний горизонт. Це погіршує агрономічні властивості цих фунтів. Вони містять від 3,5 до 5,0 % гумусу у верхньому шарі. Для вирощування сільськогосподарських культур на цих грунтах потрібне зрошення.   Чорноземи на продуктах вивітрювання твердих порід поширені на Донецькій височині, в Степовому Криму і передгір'ях Кримських пасом. Гумусовий горизонт їх має буруватий відтінок, в грунті наявний щебінь материнських порід. Родючість цих грунтів порівняно з іншими чорноземами є нижчою. 

Сьогодні постає значна проблема зниження агрохімічних властивостей ґрунту. Адже саме на землю діє найбільше факторів, які зумовлюють забруднення, виснаження і руйнування ґрунту. Це багаторазовий обробіток важкими колісними тракторами і комбайнами; водна і вітрова ерозія; забруднення відпрацьованими газами, мастилами і паливом тракторів, техногенними викидами промислових підприємств; застосування великих доз мінеральних добрив та отрутохімікатів і просто споживче ставлення до землі.

З розвитком сільського господарства, промисловості та електроенергетики з кожним роком деградація земельних ресурсів Запорізької області набуває все більших масштабів. Цей процес залежить як від природних (геологічних, геоморфологічних, гідрологічних, кліматичних, біологічних), так і від антропотехнічних (технічне оснащення сільського господарства, невірна експлуатація промислового виробництва та електроенер­гетики). При певних умовах ці чинники приводять до розвитку надзвичайних процесів (ерозії, дефляції, дегуміфікації, радіоадіоактивного та промислового забруднення) в грунтах, для попередження яких розробляють і здійснюють природо­охоронні еколого-географічні заходи. Ефективність останніх значною мірою визначається вивченістю процесів, що відбуваються в аграрних системах під впливом інтенсивної господарської діяльності. На превеликий жаль, до сьогоднішнього часу є недостатнім вивчення всіх процесів, що приводять до погіршення властивостей грунтів (деградації), що не дозволяє об'єктивно оцінити зміни, які проходять в господарських комплексах, і розробити ефективні заходи по охороні навколишнього середовища.

Отже, правильне формування агроландшафту, дотримання польових, кормових та інших сівозмін, внесення науково обґрунтованої кількості добрив, перехід на обробіток землі легкими тракторами та механізмами, впровадження біологічного господарювання покращить стан грунтів Запорізької області .

Розділ 1. Природні умови степової ґрунтово-кліматичної зони

0. 1.1. Клімат

Запорізька область розташована в степовій зоні на півдні України. Клімат області – степовий атлантико-континентальний. Характер атмосферної циркуляції визначається частою зміною циклонів та антициклонів. Циклони приходять протягом року із заходу, північного та південного заходу та з півдня. Вони приносять з собою морські повітряні маси з Атлантики і Арктики. Вторгнення континентальних повітряних мас із Азії (антициклони) обумовлює взимку різкі похолодання, а влітку – засуху. Зима починається наприкінці листопада – на початку грудня. Вона помірно-холодна, малосніжна, переважає нестійка погода з чисельними відлигами, після яких відбуваються різкі похолодання. Весна зазвичай наступає в першій декаді березня. Її характерною особливістю є інтенсивне наростання тепла, завдяки цьому весняні процеси розвиваються швидко й весна зазвичай буває короткою. Літо переважно спекотне та сухе. В окремі періоди переміщення холодніших повітряних мас супроводжується активною грозовою діяльністю, виникають небезпечні метеорологічні явища: сильні зливи, шквали, град. Осінь зазвичай наступає у третій декаді вересня. Для осені характерне повернення тепла на загальному фоні зниження температури та початок заморозків. На півдні області виділяється приморська кліматична зона, яка охоплює вузьку смугу (в середньому 50 км) від узбережжя Азовського моря до границі розповсюдження морського бризу. В холодний період року Азовського море сприяє послабленню морозів, а влітку – зниженню температури, підвищенню вологості повітря, посиленню вітру. Середньорічна температура повітря в північній половині області коливається від +8,2 до +9,4С, у південній – від +9,6 до +10,2С. Середня температура повітря найтеплішого місяця (липня) дорівнює + 22С (максимальні температури +39-40С), а найбільш холодного (січня) – -4,1С (мінімальні температури -31… -33С). У лютому можливі морози до -27…-30С. Тривалість безморозного періоду на більшій частині території області в середньому складає 193 дні, у північно-східних районах області – 164 дні. Протягом року переважають вітри північного та північно-східного напрямків. Середньорічна швидкість вітру 3 м/с. Випадіння опадів на території області відрізняється нерівномірністю та значними коливаннями їх кількості, що призводить до нерівномірного зволоження в різні періоди часу (місяці та роки). За рахунок сильних злив більше опадів випадає у теплий період року. Річна кількість опадів в північній половині області – 480-510 мм, у південній – 430-475 мм. Середньорічна відносна вологість повітря становить 71-77%.

Таблиця 1.1

Кліматичні показники

Метеостанція	Середні температури, ºС			Середня к-сть опадів, мм		Сума актив- них темпера- тур (>10ºС)	Гідротерміч- ний коефіцієнт (ГТК) (відношення опадів до випаровування)
	січень	липень	за рік	за рік	за період з tº понад 10º
Запорізька область	-4.1	+22		430-475		2800-3200	425-500