23. Сутнісне тлумачення науково-технічного прогресу (нтп).

Сутнісне тлумачення науково-технічного прогресу (НТП).

Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються передовсім науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовому значенні — це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки. НТП можна тлумачити також як процес нагромадження та практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему «наука — техніка — виробництво», що охоплює кілька стадій:

Ø фундаментальні теоретичні дослідження;

Ø прикладні науково-дослідні роботи;

Ø дослідно-конструкторські розробки;

Ø освоєння технічних нововведень;

Ø нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) протягом певного часу;

Ø техніко-економічне, екологічне й соціальне старіння виробів, їхня постійна заміна новими, ефективнішими зразками.

2 4. Організаційний процес. Його об’єкти. Основні тенденції.

Організаційний прогрес постає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних чинників розвитку і підвищення ефективності виробництва. Його сутність залежить від удосконаленні існують і застосуванні методів і форм організації виробництва та праці, елементів господарського механізму переважають у всіх ланках управління економікою

 Основні сучасні тенденції організаційного прогресу можна зводити до наступному:

· прискорення темпів розвитку окремих (деконцентрації, кооперування, конверсії, диверсифікації) й пожвавлення взаємозв'язків всіх громадських форм організації виробництва, що забезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції, конкуренцію продуцентів над ринком, мультиплікаційну ефективність підприємств різних типів і систем господарювання;

· посилення безперервності і гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей завдяки широкому застосуванню автоматичних роторних ліній, робототехнічних комплексів і гнучких виробничих систем, які зумовлюють зведення до мінімуму витрат часу й ресурсів, багаторазове підвищення продуктивність праці, значне прискорення відновлення продукції, яка виготовляється;

· раціоналізація організації потоку і використання засобів виробництва та кінцевої своєї продукції всіх стадіях відтвореного процесу, переміщення певній його частині організаційно – технологічних операцій із підготовці виробництва, у сферу матеріально – технічного забезпечення, яке сприяє істотне зменшення виробничих запасів сировини, матеріалів і палива, зменшенню обсягів їх використання, утилізації відходів виробництва;

· формування нових типів громадської комбінації речовинних елементів процесу виробництва, науку й виробництва, виробництва та сфери споживання вигляді загальних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково – технічних комплексів, інженерних і сервісних центрів, створених із метою концентрації та раціонального використання громадських ресурсів, підвищення ефективності науково – технічного прогресу;

· вдосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств, перехід останніх до ринкових економічним стосунки з державою, яке посилює відповідальність за кінцеві результати діяльності, конкурентоспроможності на світовому і національному ринках, фінансову стабільність і прибутковість;

· активізація людського через здійснення такий кадрової політики, що відповідає сучасним вимогам правильного добору керівників всіх рівнів, підвищенню їх, відповідальності;