- •4 . Підприємницькі договори (контракти, угоди).
- •5. Особливості управління як системи. Основні функції управління.
- •6. Поняття і теоретично-методологічна основа класифікації методів управління.
- •7. Категорії персоналу. Поділ персоналу за професіями і кваліфікацією.
- •8 . Поняття і основні елементи системи управління персоналом.
- •9. Методи визначення планової чисельності основних робітників.
- •1 0. Вартісна оцінка майнового комплексу.
- •11. Амортизація основних фондів.
- •12.Соціально-економічне значення і системи показників ефективності відтворення і використання основних фондів
- •1 3. Елементний склад оборотних фондів. Нормування витрат матеріальних ресурсів.
- •14. Показники і способи найефективнішого використання матеріальних ресурсів.
- •1 5. Поняття і види нематеріальних активів підприємства.
- •1 6. Сутнісна характеристика обігових коштів як сукупності витрат фінансових коштів.
- •1 7. Джерела формування обігових коштів.
- •18. Методи розрахунку обігових коштів (аналітичний, коефіцієнтний).
- •1 9. Шляхи підвищення використання обігових коштів.
- •2 0. Сутнісна характеристика і функціонально-елементний склад інвестицій.
- •2 1. Роль фінансових інвестицій у системі господарювання. Види застосування цінних паперів і порядок їх випуску і обігу.
- •2 2. Поняття і змістова характеристика інноваційних процесів.
- •23. Сутнісне тлумачення науково-технічного прогресу (нтп).
- •2 4. Організаційний процес. Його об’єкти. Основні тенденції.
- •2 5. Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень.
- •26. Поняття і значення технічно-технологічної бази виробництва, її складники і найефективніші способи її формування.
- •2 7. Змістова характеристика й форми технічного розвитку підприємства.
- •2 9. Поняття й основні елементи виробничого процесу.
- •30. Окремі типи виробництва та їх техніко-економічна характеристика
- •32. Сутнісна характеристика інфраструктури підприємства.
- •3 3. Ремонтне господарство і форми його організації.
- •34. Інструментальне господарство, його підрозділи та процеси управління.
- •35. Необхідність і спрямованість соціальної діяльності підприємства за ринкових умов господарювання.
- •40. Ступінь і система оперативного планування діяльності виробничих підрозділів підприємства.
- •4 6. Стандартизація продукції, її складові елементи і принципи здійснення.
- •47. Сертифікація продукції, її економічне значення. Міжнародні системи сертифікації.
- •48. Продуктивність праці. Динаміка. Наявні резерви зростання продуктивності праці.
- •36. Капітальне будівництво як здійснення розширеного відтворення об’єктів основного виробництва та інфраструктури.
- •38. Принципи і методи планування діяльності та розвитку підприємства.
- •3 7. Мета, ознаки, об’єкти і принципи прогнозування.
- •4 2. Загальна сутнісна характеристика продукції. Номенклатура й асортимент. Валова, товарна, чиста й реалізована продукція.
- •4 3. Поняття, функції та принципи маркетингової діяльності.
- •45. Якість продукції. Показники і методи оцінки якості.
- •49. Поняття оплати праці. Функції оплати праці та їх реалізація.
- •50. Тарифно-посадова система оплати праці.
- •57. Бізнес-планування: суть і призначення.
- •5 8. Знос основних фондів.
7. Категорії персоналу. Поділ персоналу за професіями і кваліфікацією.
Залежно від характеру трудової діяльності кадри (персонал) підприємства поділяють за професіями, спеціальностями і рівнем кваліфікації.
Професія — особливий вид трудової діяльності, який потребує відповідного рівня теоретичних спеціальних знань та певних практичних навичок..
Кваліфікація — ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
Рівень кваліфікації кадрів — запорука високої продуктивності праці.
За кваліфікацією спеціалістів поділяють на чотири категорії:
— спеціалісти найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та вчені звання);
— спеціалісти вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом виробничо-господарської діяльності);
— спеціалісти середньої кваліфікації (працівники з середньою освітою та певним практичним досвідом);
— спеціалісти-практики (працівники, що мають значний практичний досвід роботи в відповідній галузі і займають інженерні, економічні та інші посада, не маючи спеціальної освіти).
На промислових підприємствах персонал розподіляється по двох групах: промислово-виробничий (основна діяльність); невиробничих підрозділів (неосновна діяльність).
8 . Поняття і основні елементи системи управління персоналом.
Персонал підприємства — це наймані працівники, тобто особи, які уклали трудовий договір з роботодавцем.
управління має передбачати: -створення умов для поглиблення знань, підвищення кваліфікації; -поліпшення мотивації з одночасним розширенням повноважень працівників у прийнятті господарських рішень;
Система управління персоналом орієнтована на вирішення таких завдань:
-активне і повне забезпечення потреб організації в трудових ресурсах необхідної спеціалізації та відповідних рівнів кваліфікації;
-формування і підтримування комплексу організаційних, економічних, а також соціально-психологічних умов, які сприяють найбільш ефективному виконанню працівниками покладених на них функцій;
-забезпечення необхідного рівня взаємозв’язку між управлінням персоналом та іншими напрямами менеджменту організації.
Управління персоналом передбачає виконання певних функцій, а саме: -визначення цілей і основних напрямів роботи з кадрами; -удосконалення системи кадрової роботи в організації; -визначення заходів, форм і методів здійснення поставлених цілей; -організація роботи щодо виконання прийнятих рішень стосовно управління персоналом; -координація і контроль виконання намічених заходів.
Методами управління персоналом є: економічні, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні. До економічних методів відносять: прогнозування і планування кадрової роботи, розрахунки балансу робочих місць і трудових ресурсів, визначення основної і додаткової потреби в кадрах і джерел її забезпечення та ін. Організаційно-розпорядчі методи — це різні способи впливу на працівників, що ґрунтуються на використанні установлених організаційних зв’язків, правових положень і норм. Соціально-психологічні методи управління персоналом являють собою конкретні прийоми і способи впливу на процес формування і розвитку трудового колективу й окремих працівників. Соціальні методи більшою мірою впливають на весь колектив (соціальне планування, створення оптимального соціально-психологічного клімату та ін.), психологічні — на окремих працівників (методи психологічного відбору, оцінювання персоналу тощо).
