30. Окремі типи виробництва та їх техніко-економічна характеристика

Під типом виробництва слід розуміти сукупність його організаційних, технічних та економічних особливостей, тобто комплексну характеристику організації і технічного рівня підприємства, обумовлену ступенем його спеціалізації, складністю та стійкістю товарної номенклатури, розмірами і повторюваністю випуску виробів, а також масштабами виробництва.

На вибір типу виробництва випивають такі фактори:

- номенклатура виробів, що випускаються; - обсяг випуску продукції; - ступінь сталості товарної номенклатури підприємства; - характер завантаження робочих місць.

Залежно від рівня концентрації і спеціалізації розрізняють три типи виробництва:

- одиничне; - серійне; - масове.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виготовлених виробів, малим обсягом їх випуску, виконанням на кожному робочому місці різнорідних операцій.

У серійному виробництві виготовляється обмежена номенклатура виробів невеликими партіями. За одним робочим місцем, як правило, закріплено виконання кількох операцій.

Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску виробів, безперервно виготовлюваних протягом тривалого часу на ву-зькоспеціалізованих робочих місцях.

Тип виробництва впливає на особливості його організації, на економічні показники функціонування підприємства, на структуру собівартості виготовлюваної продукції, на рівень оснащеності виробництва тощо.

Характеристики типів виробництв

Ознаки характеристикі типів виробництва: 1.Номенклатура виробів, що виготовляються 2. Сталість номенклатури 3. Обсяг випуску 4. Закріплення операцій за робочими місцями 5. Застосовуване устаткування 6. Застосовувані інструмент і технологічне оснащення 7. Кваліфікація робітників 8. Собівартість продукції 9. Виробнича спеціалізація цехів і дільниць 10. Технологічний процесс 11. Виробнича структура підприємства 12. Трудомісткість виготовлення виробів

Виробничий цикл — це календарний період часу, протягом якого матеріал, заготівля чи інший Оброблюваний предмет проходить всі операції виробничого процесу чи визначеної його частини і перетворюється на готову продукцію. Він обчислюється в календарних днях, а при низькій трудомісткості виробу - у годинах.

3 1. Сутність і соціально-економічне значення застосування різних форм організації виробництва. Концентрація — це процес зосередження виробництва, робочої сили, засобів праці на великих підприємствах, тобто процес усуспіль нення виробництва через збільшення обсягів випуску продукції.   У господарській практиці виокремлюють три основні форми кон центрації:  - агрегатну — збільшення одиничної потужності технологічних ус тановок, агрегатів, устаткування;  - технологічну — укрупнення виробничих цехів, відділів, окремих виробництв підприємства;  - заводську — збільшення розміру самостійних підприємств (заво дів, фабрик,комбінатів), що здійснюється на основі агрегатної та технологічної концентрації виробництва.

Переваги концентрації: - на цих підприємствах легше впроваджувати найсучасніше потуж не устаткування;  - на цих підприємствах створюються кращі можливості для засто сування найдосконаліших форм організації праці на виробництві;  - економніше використовуються матеріали і паливо;  - зі збільшенням обсягу виробництва знижуються постійні витрати на нього, що призводить до зниження собівартості виробництва продукції;  Недоліки: - збільшення транспортних витрат на перевезення сировини, мате ріалів та комплектуючих виробів до підприємства і відправлення готової продукції споживачам через збільшення радіуса переве зення;  - збільшення потреби в інвестиціях на спорудження великих кон центрованих виробництв і подовження терміну їх будівництва;  - ускладнення процесу управління зі збільшенням масштабу під приємства; 

- підвищення навантаження на природне середовище;  - порушення принципу рівномірного розміщення промислового ви робництва та комплексного розвитку окремих регіонів країни.  Поряд з процесом концентрації відбувається і зворотний про цес — деконцентрація виробництва. Це спричинюється до появи ши рокої мережі малих і середніх підприємств.

У промисловості розрізняють такі форми спеціалізації:  - подетальну (виробництво деталей, агрегатів, вузлів тощо);  - предметну (випуск певного виду готової продукції);  - технологічну (виконання окремих стадій технологічного проце су). 

Кооперування як суспільна форма організації виробництва — це тривалі виробничі взаємозв'язки підприємств, що спільно виготовля ють кінцевий продукт. Основна умова кооперування — широка ме режа подетально і технологічно спеціалізованих та організаційно відокремлених виробництв. 

К омбінування як суспільна форма організації виробництва — це поєднання в одному підприємстві різногалузевих виробництв, взає мопов'язаних технічно, економічно і організаційно. До характерних ознак комбінованого підприємства (комбінату) належать:  - об'єднання різнорідних виробництв;  - пропорційність різнорідних виробництв;  - техніко-економічна та організаційна єдність виробництва;  - єдине енергетичне господарство, спільні допоміжні та обслугову ючі виробництва.