№ 1.Мета і задачі дисципліни «Економіка підприємства».

Метою дисципліни є опанування сту­дентами методології аналізу проектних рішень і набуття прак­тичних навичок розробки та аналізу проектів за умов обмежено­сті наявних ресурсів. Завданя курсу ЕП:

- ознайомлення з основними поняттями, мето­дами і підходами, які використовуються в світовій практиці для аналізу проектних рішень; - виявлення найважливіших проблем, пов'язаних з аналізом, підготовкою і реалізацією проектів на національному, регіональ­ному, галузевому та місцевому рівнях; - набуття прийомів і практичних навичок роз­робки та обгрунтування управлінських рішень; - формування уявлення про методи оцінки проек­тів, способи і засоби залучення ресурсів для їх реалізації та меха­нізмів управління ними; - формування творчого мислення студентів та їх здатності при­ймати управлінські рішення у процесі маркетингового обґрунтуван­ня, аналізу технічної можливості здійснення проекту, оцінки проек­ту з позицій екологічної, соціальної та інституціональної життєздат­ності, а також фінансової та економічної привабливості проекту.

О сновними задачами економіки підприємства є:  - розгляд основних елементів господарського механізму, що діє на підприємствах;  - освоєння нових форм і методів господарювання, зумовлюваних вимогами ринкової економіки;  - вивчення особливостей економіки й організації підприємств різних форм власності.Слід зазначити, що успішне засвоєння курсу можливе за наяв­ності у студентів базових знань з таких нормативних дисциплін як «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Менеджмент», «Маркетинг», «Фінанси», «Гроші та кредит», «Інвестиційна діяльність».

№2. Поняття підприємства як відокремленої та економічно самостійної первинної ланки виробничої сфери

Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає послуги за для отримання прибутку. Ознаки підпр.:Виробничо технічна єдність; організаційно-соціальна єдність; - фінансово економічна самостійність. Місія – головна мета підпр. Читко окреслена причини його існування. Цілі повинні бути: конкретними, орієнтованими в часі, піддаватись вимірюванню, досяжними, взаємопідтримуючими. Напрямки діяльності: іноваційна, виробнича, комерційна, економічна, соціальна. Правові акти, що регулюють діяльність підпр. : господарський договір, статут підпр., генеральна тарифна угода..

Структура підпр. : виробнича і загальна. Виробнича: -цехова (роботи: основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні, експериментальні); -безцехова.За формою спеціалізації: технологічна, предметна. Загальна: структура для виробничих і управлінських підрозділів. Залежно від форми власності види підпр: одноосібне володіння, партнерство, корпорація. Одноосібне володіння - підприємство, власником якого є одна особа або сім'я, що самостійно веде справу з урахуванням своїх інтересів, одержуючи весь дохід і ризикуючи своїм майном і грошима. Одноосібним володінням вважають: - індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи; - сімейне підприємство, на праці громадян-членів однієї сім'ї; - приватне підприємство, на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочої сили. Переваги. Кожен власник: - володіє всім прибутком підприємства; - користується повною свободою діяльності; - платить відносно невеликі податки.

Недоліки: - повна майнова відповідальність, що несе власник; - нестача капіталу; - труднощі менеджменту. Партнерство - це підприємство, організація або установа, заснована на засадах угоди двох чи більше осіб шляхом об'єднання фінансових ресурсів і підприємницької діяльності, з метою одержання та розподілу прибутків.

Переваги цієї форми: - залучення додаткових фінансових джерел: кожен партнер вносить свіжі ідеї, свій талант; - простота організації: не підлягає спеціальному оподаткуванню.

Але й вона має певні недоліки: - обмеженість капіталу ресурсами партнерів; - за розбіжності в поглядах на управління та інші аспекти діяльності фірма може припинити своє існування.

№ 3. Принципи здійснення, форми, типи і моделі підприємницької діяльності.

Підприємництво — динамічний, активний елемент бізнесу, що є ініціативною, самостійною діяльністю, яка здійснюється на свій ризик і під свою майнову відповідальність для завдоволення людських потреб. Бізнес – будь-яка діяльність за умов ринкової економіки, яка завдов. Потреби споживачів і забезпечує прибуток суб’єктам. Функції (ознаки): творча діяльність, ресурсна, організаційна, стимулювання.

Основні принципи підприємництва: -вільний вибір діяльності; -залучення на добровільних засадах для здійснення підпр.діяльності майна і коштів; -самостійне формування програми виробничої та інших видів діяльності; -вибір постачальників ресурсів і споживачів виготовлюваної продукції; -встановлення цін на товари і послуги відповідно до чинного законодавства Укр; -вільний найом працівників для здійснення бізнесової діяльності; -вільне розпорядження прибутком

Форми підпр.д.: -будь-якимі види виробничої діяльності; -різноманітні види торговельної діяльності; -діяльність з надання послуг; Типи: -малий бізнес, що базується на особистій власності або оренді;  -спільне підприємництво або партнерство, засноване на колективній власності; -корпоративне      підприємництво,      засноване      на акціонерній власності.

Дві моделі підпр: класична та інноваційна.

Класична модель підприємництва орієнтована на максимально ефективне використання наявних ресурсів підпр. Схема підпр. дій за такої моделі достатньо проста і чітко окреслена: оцінка наявних ресурсів; вивчення можливостей досягнення поставленої мети.

Інноваційна модель підпр. передбачає активне використання управлінських рішень для підприємницької діяльності, особливо коли бракує власних природних ресурсів. Схема дій за цієї моделі підпр діяльності така: формулювання головної мети; вивчення зовнішнього середовища з метою пошуку альтернативних можливостей; порівняльна оцінка власних ресурсів і знайдених можливостей; пошук зовнішніх до-даткових джерел ресурсів; аналіз можливостей конкурентів.

4 . Підприємницькі договори (контракти, угоди).

Договір — форма закріплення партнерських зв'язків, а саме предмета договору, взаємних прав і обов'язків, наслідків порушення домовленостей.  Договір має забезпечувати оптимальне співвідношення волі людини, її інтересів з інтересами і потребами партнерів суспільства. Напрямками партнерських зв’язків:  • перший — відносини з постачальниками всього необхідного для організації процесу виробництва;  • другий — відносини зі споживачами (клієнтами) всього того, що продукується підприємцем для ринку.

Типи договорів: Установчий договір – це письмове рішення власників про створення підприємства, де визначаються основні правові норми діяльності підприємства та відносини між власниками. Статут – “конституція” підприємства, де у письмовій формі визначаються основні правові норми (правила) його господарської діяльності. Установчий договір підписується засновниками, а статут затверджується власниками підприємства, для державних підприємств – власником майна за участю трудового колективу.

Підприємницький договір – документ, що відображає угоду сторін (партнерів) відносно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької діяльності. 

Колективний договір - це угода між трудовим колективом в особі профспілки й адміністрацією (власником) підприємства

Договір:

-Преамбола (вступ)

-Основна частина:

1. предмет договору та кількість товару 2. якість товару 3. ціна 4. умови поставки 5. форма оплати 6. терміни поставки 7. Поядок здавання і приймання 8. відповідальність сторін 9. додаткові застереження

- Заключна частина.

5. Особливості управління як системи. Основні функції управління.

Система- сукупність взаємодіючих елементів, які складають одне ціле . Елемент системи – частина цілого, в процесі аналізу не підлягає поділу на складові. Для системи характерно: 1. Вона скл. з двох або більшої кількості елементів; 2.Кожен її елемент маж властиві лише йому якості; 3. Між елементами системи існують зв’язки за допомогою яких вони впливають один на одного; 4. Система не може існувати поза часом і простором. Підприємство – відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з навколишнім середовищем. Принципи управління: - упр. Здійснюється відповідно до статуту; - наймання керівника підпр. є правом власника майна підпр. і реалізується через нього. –рішення щодо соц.-економічних питань приймаються органами упр. за участю трудового колективу та уповноважених ним органів. – важливим керівним органом підпр. є загальні збори власників майна.

Функції упр. 1. Планування – це процес визначення мети діяльності підпр., передбачення майбутнього розвитку та поєднання колективних завдань для одержання очікуваного загального результату. 2.Організація- процес формування структури, системи, завдань, повноважень та відповідальності між працівниками фірми для досягнення загальної мети. 3. Мотивація 4. Контроль

6. Поняття і теоретично-методологічна основа класифікації методів управління.

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. 

1.Економічні методи управління — це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин.

2. Соціально-психологічні методи реалізують мотиви соціальної поведінки людини.

3. Організаційні методи базуються на мотивах примусового характеру, їхнє існування й практичне застосування зумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці. 

Орг. Методи упр.- комплекс впливу на працівника що грунтується на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва.