37

ВСТУП

Прoведення ефективних захoдів щoдо стабілізації екoноміки України і перехід дo ринкових віднoсин пoтребують принципoво нoвих підхoдів до управління запасами підприємства. У зв’язку з цим виникає неoбхідність удосконалення oрганізації запасів на підприємстві та відпoвідність дo вимoг ринкoвої інфраструктури.

Згідно із Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Про аудиторську діяльність» визначено, що і бухгалтерський облік, і аудит забезпечують надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної, правдивої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності.

Суб’єкти гoсподарювання з появою аудиторів, аудиторських фірм, мають можливість: економити свій час, oдержувати важливу для них інформацію, контролювати всі прoцеси діяльності і тим самим підвищувати рентабельність підприємства.

Рoзвиток України пoвинен супрoводжуватись розвитком вирoбництва, щоб вітчизняна товарна продукція могла конкурувати з продукцією розвинутих країн. Таким чином країна зробить перший крок до входу в Європейський Союз та інші світові організації.

У виробничо-гoсподарській діяльності підприємства викoристовують вирoбничі запаси, які є найбільш важливoю і значною частиною активів підприємства. Для забезпеченості матеріалами підприємства та ефективного їх використання необхідно здійснювати аудит існування виробничих запасів. В цьому полягає актуальність теми проведеного дослідження. Oсновним джерелом інформації є дані реєстрів бухгалтерського обліку, первинні документи та показники фінансової звітності. Аналіз виробничих запасів в умовах здійснення реформ в економіці набуває особливої актуальності в зв'язку з потребою підприємства отримувати точну і достовірну інформацію.

Виробничі запаси займають осoбливе місце не лише у складі майна підприємства, а й особливе місце їм належить у структурі витрат, оскільки виробничі запаси є основною складовою при формуванні собівартості готової продукції.

Облік надходження та використання виробничих запасів є дуже актуальним, адже ефективне використання виробничих запасів призведе до зменшення витрат, собівартості продукції, підвищення рентабельності, матеріального та фінансового становища підприємства і є основою ділянкою аналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точності та об’єктивності основного показника діяльності підприємства - обсягу реалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.

Метою бакалаврської роботи є розкрити сутність методичних аспектів обліку та аудиту виробничих запасів, їх наявності та руху, причин, що впливають на ефективність використання матеріалів на основі базового підприємства. Для досягнення вказаної мети були поставленні наступні завдання:

• дослідити економічну сутність виробничих запасів;

• висвітлити порядок їх обліку при надходженні, вибутті та на складі;

• встановити факти ефективного використання виробничих запасів та їх зберігання;

• дослідити методичні аспекти внутрішнього аудиту виробничих запасів;

• дослідити методичні аспекти аудиту виробничих запасів.

Об'єктом дослідження обрано обліково аналітичне забезпечення ТОВ «Агрофірма Дружба».

Предметом дослідження є методика обліку і аудиту виробничих запасів підприємства.

Інформаційною та правовою базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регламентують облік, аудит та аналіз виробничих запасів, офіційні статистичні матеріали, методичні матеріали, дані мережі Інтернет. Фактологічною основою проведеного дослідження є матеріали первинного, аналітичного і синтетичного обліку та фінансова звітність ТОВ «Агрофірма Дружба»

Під час дослідження використовувались діалектичні методи, синтез і аналіз, індуктивний і дедуктивний методи. Поряд із загальнонауковими методами нами були використані і специфічні методи: хронологічного і систематичного спостереження, метод вимірювання господарських засобів і процесів, метод реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації; узагальнення інформації з метою складання фінансової звітності.

Отже, аналітичне дослідження виробничих запасів є актуальним для фінансово-господарської діяльності підприємств усіх форм власності і має практичне значення.

Раціональне використання виробничих запасів – один з важливих факторів росту виробництва. Таким чинoм значення аудиту розрахунків по руху виробничих запасів складається на основі того, що є необхідним засобом вивчення економічної ситуації підприємства.

Розділ 1 економічна сутність виробничих запасів

1.1 Економічна сутність та методичні основи обліку і аудиту виробничих запасів

Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до оборотних активів, тому що вони можуть бути перетворені в грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найпоширенішими видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Так, машини і обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж – товаром [10].

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності визначають: П(С)БО 9 «Запаси», НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 16 «Витрати», а також Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Термін «запаси» у вітчизняній літературі з’явився із затвердженням П(С)БО. До впровадження стандартів термінологія мала різну назву, а саме товарно-матеріальні цінності, предмети праці, матеріальні ресурси, виробничі ресурси.

В одних економічних джерелах носять назву товарно-матеріальних запасів (цінностей), в інших матеріальних ресурсів. Одні автори запаси називають господарськими засобами, де розділяють їх на засоби праці та предмети праці, інші «виробничими ресурсами», де поєднують матеріальні і трудові ресурси. Так, В. Д. Новодворський зазначає, що «під виробничими ресурсами розуміється сума складових ресурсів основних фондів, а також матеріальних і трудових ресурсів» [40].

Cеред сучасних українських та західних вчених ця позиція є більш визначеною. Так, під товарно-матеріальними запасами розуміють активи, які призначені для продажу або будуть використовуватися для виробництва товарів призначених для продажу. Із прийняттям в Україні національних положень, які мають узгодженість з МСБО та у відповідності до П(С)БО 9 «Запаси» цей термін має таке значення:

Запаси – активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством [47].

Цієї точки зору дотримуються більшість авторів, що займалися дослідженням даного питання, і у своїх працях надають саме таке визначення. Серед них такі вітчизняні вчені як М. Т. Білуха, А. М. Герасимович, М. В. Кужельний, В. Г Лінник та інші. Однак деякі вчені надають своє визначення даної категорії. Так в роботах Ф. Ф. Бутинця, М. С. Пушкара зазначається, що запаси ‒ це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання [25].

В підручнику Ю. І. Осадчого дається таке визначення: запаси – це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.

Ю. В. Пономарьов вважає, що до категорії виробничих запасів можна віднести всю продукцію виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання.

Звичайно, не можна не погодитись з кожним з цих визначень, але слід зазначити, що П(С)БО 9 дає найбільш точне, уніфіковане та досконале пояснення даній категорії, відображаючи всі можливі випадки застосування даного типу активів.

У навчальній літературі часто застосовується поняття «виробничі запаси», замінене поняттям «матеріали». Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін «цінності». Однак, поняття «цінності» є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди [40].

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та коли їхня вартість може бути достовірно визначена.

Не визнаються запасами суми попередньої оплати за запаси. У такому разі виникає заборгованість постачальника перед підприємством. Підприємство включає до складу залишків запасів:

– власні запаси, що перебувають на складах, у магазинах, виробничих цехах, які повністю ним контролюються;

– власні запаси, що перебувають на складах, контроль над якими обмежений;

– запаси в дорозі, щодо яких за умовами укладених договорів підприємству перейшло право власності;

– невідфактуровані поставки.

Не включаються до складу запасів:

– матеріали, прийняті на переробку;

– матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання;

– товари на комісії;

– матеріальні цінності, отримані за договорами схову;

– матеріальні цінності, отримані в довірче управління;

– попередня оплата за матеріальні цінності.

Для накопичення та узагальнення інформації про наявність та рух виробничих запасів використовуються активні інвентарні рахунки другого класу Плану рахунків.

Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух належних підприємству запасів, сировини і матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

Надходження виробничих запасів на підприємство, їх дооцінка відображається по дебету, а витрачання виробничих запасів для потреб виробництва (експлуатації, виробництва), для переробки, відпуск (передача) на сторону, уцінка – по кредиту.

Аналіз наукових розробок і публікацій щодо змісту категорії «запаси» та порівняння понять «виробничі запаси», «матеріальні запаси», «матеріальні ресурси» показав, що в економічній теорії при визначенні поняття «виробничі запаси» необхідно враховувати їхню функціональну участь у виробничому циклі. Адже в разі створення виробничих запасів із комплектуючою функцією можна погодитися із визначенням О. М. Приймачок: «Виробничі запаси – це складові предметів праці, які беруть участь у виготовленні продукції, але безпосередньо ще не задіяні у виробничому процесі, споживаються протягом операційного циклу і всю свою вартість переносять на вартість кінцевого продукту» [42].

При створенні виробничих запасів з обслуговуючою функцією найбільш раціональним є таке визначення: під виробничими запасами слід розуміти матеріальну продукцію виробничо-технічного призначення, яка зберігається та обліковується на складах підприємств і підготовлена для використання безпосередньо у процесі виробництва. При цьому чітко розділяємо маркетинг забезпечення від маркетингу збуту [58], акцентуючи, що виробничі запаси для забезпеченні виробничих програм у бухгалтерському балансі підприємства відображені у статті «Виробничі запаси», а запаси для збуту – відповідно у статті «Готова продукція».

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

– сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

– незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

– готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

– товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

– малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них – на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. Усі господарські засоби, а також процеси, що відбуваються на підприємстві, з метою відображення їх в бухгалтерському обліку, порівняння і узагальнення потребують певної оцінки. Від правильності вартісного відображення об’єктів та змін, що відбуваються з ними в процесі здійснення господарських операцій, значною мірою залежить об’єктивність даних для загальної характеристики виробничих ресурсів підприємств і точність визначення фінансових результатів.

У загальному вигляді розробки з теорії оцінки набули особливої актуальності ще в ХХ столітті. Проте основні наукові дискусії з приводу цієї проблеми є актуальними й сьогодні. Вивчаючи напрацювання вчених, можна виділити різні підходи до визначення категорії оцінки. Зокрема основні ідеї оцінки за вартістю визначили Р. Н. Антоні, Е. Леоте, А. Гільбо, прихильником цієї гіпотези є також В. Я. Соколов. Трактування категорії оцінки як собівартості обґрунтоване у працях Л. Я. Розенберга, А. П. Рудановського [10].

Порядок формування первісної вартості запасів, що надійшли на підприємство, наведено в додатку А-1 [22].

Якщо запаси доставляються власним автотранспортом, такі транспортні витрати включаються до первісної вартості запасів.

Відповідно до П(С)БО 9 до первісної вартості запасів не включаються: наднормативні втрати і нестачі запасів, проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Названі витрати включаються до складу витрат того періоду, в якому їх було здійснено (встановлено), із відображенням їх суми у Звіті про фінансові результати. Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється.

Отже, запаси підприємства є необхідною складовою для нормальної діяльності. Жодне підприємство у сфері матеріального виробництва не може обійтися без запасів. Це один із найважливіших активів, які з-поміж іншого перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг. Виробничі запаси є основною складовою собівартості готової продукції і, відповідно, впливають на розмір прибутку підприємства. Саме тому обліку та оцінці запасів слід приділяти особливу увагу.