Тема 6. Будова черепу

План

1. Череп у цілому.

2. Топографія, будова кісток лицьового відділу черепа.

3. Топографія, будова кісток мозкового відділу черепа.

4. З’єднання кісток черепа. Тім’ячка кісток новонародженого.

Череп є твердою основою для початкових відділів травної, дихальної системи, а також для органів чуттів, і утворює порожнину для головного мозку.

Скелет голови поділяють на мозковий і лицевий відділи. Мозковий череп утворюють 8 кісток: 4 непарні – потилична, лобова, клиноподібна, решітчаста і 2 парні – вискова і тім’яна. В утворенні лицьового черепа приймають участь 6 парних кісток – верхня щелепа, вилична, піднебінна, слізна, носова, нижня носова раковина і 3 непарні – леміш, нижня щелепа, під’язикова кістка. Окрім цього, до лицьового черепа належать 3 парні слухові кісточки – молоточок, коваделко і стремено.

Мозковий відділ черепа значно більший, ніж лицевий, так як це пов’язано з значним розвитком головного мозку і з меншим навантаженням на жувальний апарат. Кістки мозкового черепа мають плоску форму (тім’яна, потилична) або повітроносні (лобова, клиноподібна, решітчаста, вискова). Заглиблення і виступи відповідають звивинам і борознам зовнішньої поверхні головного мозку. Кістки черепа пронизані отворами і каналами, через які проходять нерви і судини.

Потилична кістка – утворює основу черепа і задній відділ покрівлі черепа. Вона складається із чотирьох частин, які оточують великий потиличний отвір: спереду – базилярна (основна) частина, позаду – потилична луска, з боків – парні латеральні частини. Базилярна частина до 18 років приростає до тіла клиноподібної кістки і утворює схил, на якому розташований довгастий мозок. Потилична луска має вигляд широкої опуклої назад і вниз пластинки, на зовнішній поверхні якої є зовнішня потилична гористість і шийні лінії для прикріплення до них м’язів; на внутрішній поверхні луски є внутрішній потиличний виступ, який ділить її на 4 заглиблення, з яких два нижніх відповідають розташуванню півкуль мозочку, а до двох верхніх прилягають потиличні частки півкуль великого мозку. Латеральні частини на нижній поверхні мають потиличні виростки з суглобовою поверхнею для зчленування з атлантом. Крізь виростки проходить канал під’язикового нерва. По боках виростків розташована яремна вирізка, яка з вирізкою вискової кістки утворює яремний отвір для проходження блукаючого, язико-глоткового, додаткового нервів і внутрішньої яремної вени.

Клиноподібна кістка – розташована на основі мозкового відділу черепа між потиличною і лобовою кістками і нагадує форму метелика з розгорнутими крилами. Тіло клиноподібної кістки має кубоподібну форму і всередині має пазуху, заповнену повітрям. На верхній поверхні пазухи є заглиблення – турецьке сідло, в якому розташована ендокринна залоза – гіпофіз. По боках турецьке сідло має борозни, через які проходять внутрішні сонні артерії. Від тіла в сторони відходять великі і малі крила, а вниз – крилоподібні відростки, до яких прикріплюються жувальні м’язи. В місці з’єднання тіла кістки з крилами є кілька парних отворів. Біля основи малих крил проходить зоровий канал, для однойменного нерва. Між малими і великими крилами є верхня очноямкова щілина, через яку проходять окоруховий, блоковий, зоровий, відвідний нерви і зорова вена. Біля основи великих крил розташовані круглий і овальний отвори для проходження трійчастого нерва, а також остистий отвір, через який проходить артерія до твердої оболонки мозку. Крилоподібні відростки складаються із медіальної і латеральної пластинок, між якими є крилоподібна ямка. В основі відростків проходить канал для судин і нервів.

Лобова кістка утворює покрівлю і основу черепа, тобто, його передній відділ. Вона поділяється на 4 частини: лобову луску, 2 очноямкові частини і носову частину. Лобова луска розташована майже вертикально, на її зовнішній поверхні є надбрівні дуги, над якими є лобові горби, а між дугами є заглиблення – надперенісся. Надбрівні дуги закінчуються виличними відростками. У товщі луски міститься лобова пазуха. Очноямкові частини лобової кістки розташовані майже горизонтально. На її латеральній поверхні є заглиблення - ямка слізної залози, а між очноямковими частинами розташована решітчаста вирізка. Носова частина замикає спереду решітчасту вирізку, яка розташована між очноямковими пластинками. В носовій частині є два отвори, які йдуть в лобову пазуху.

Решітчаста кістка - має форму сплюснутого куба і утворює стінки носової порожнини і очних ямок. Складається із двох пластинок – горизонтальної решітчастої і перпендикулярної – решітчастого лабіринту. Решітчаста пластинка розташована у решітчастій вирізці лобової кістки, вона має численні отвори, через які в порожнину черепа із носової порожнини ідуть нюхові нерви. Донизу від неї розташована перпендикулярна пластинка, яка продовжується в середину черепа півнячим гребенем (до нього прикріплюється тверда оболонка мозку). Решітчастий лабіринт розташований з обох боків перпендикулярної пластинки і складається із повітроносних комірок, які зі сторони очних ямок закриті очноямковою пластинкою, а зі сторони перпендикулярної пластинки утворюють дві зігнуті пластинки – верхню і середню носові раковини.

Тім’яна кістка – парна кістка. Вона утворює центральну частину склепіння черепа і має вигляд чотирикутної пластинки, опуклої зверху і увігнутої зсередини. ЇЇ опукла поверхня має підвищення - тім’яний горб, латерально і нижче якого проходить шорсткувата вискова лінія, яка є одним із місць початку вискового м’язу. Внутрішня увігнута поверхня звернена в порожнину черепа, має артеріальні борозни, пальцьові удавлювання, а також борозну верхнього сагітального синуса. Дві сагітальні борозни обох тім’яних кісток утворюють загальну борозну, яка є місцем розташування верхнього сагітального синуса твердої мозкової оболонки.

Вискова кістка – є парною, вона приймає участь в утворенні бічної стінки і основи мозкового відділу черепа, зчленовується із нижньою щелепою. Усередині вискової кістки розташовані орган слуху і рівноваги (вестибулярний апарат). Вона складається із трьох частин: кам’янистої, лускоподібної і барабанної. Кам’яниста частина має вигляд тригранної піраміди, в неї виділяють передню, задню і нижню поверхні. Передня поверхня приймає участь в утворенні покрівлі барабанної порожнини (порожнини середнього вуха). На задній поверхні є отвір внутрішнього слухового ходу, через який проходять лицевий і присінково-завитковий нерви. Від нижньої поверхні відходить шилоподібний відросток, позаду якого є шилососкоподібний отвір, через який виходить лицевий нерв. У товщі кам’янистої частини розміщуються барабанна порожнина, яка з’єднується із порожниною носоглотки через канал слухової (євстахієвої) труби, і внутрішнє вухо (кістковий лабіринт).

Лускоподібна частина вискової кістки має вигляд напівкруглої вертикальної пластинки, від її зовнішньої поверхні відходить уперед виличний відросток, який, з’єднуючись з виличною кісткою, утворює виличну дугу.

Барабанна частина вискової кістки має вигляд зігнутої пластинки, яка обмежує знизу і спереду зовнішній слуховий хід.

Отже, у мозковому відділі розрізняють склепіння і основу. Склепіння утворюють тім’яні кістки, луска лобової кістки, потилична і вискові кістки та частина великих крил клиноподібної кістки. Основа черепа поділяється на зовнішню і внутрішню. Внутрішня основа має три черепні ямки – передню, середню і задню. На зовнішній поверхні, яка прикрита кістками лиця, розташовані дві очні ямки, порожнина рота, носа, парні вискові, підвискові і крилопіднебінні ямки.

Кістки лицьового черепа

Основу і форму лиця утворюють верхня і нижня щелепи. Навколо них формуються решта кісток. Серед кісток лиця є парні – верхньої щелепи, виличні, піднебінні, слізні, носові, нижні носові раковини і непарні – леміш, нижня щелепа, під’язикова кістка.

Верхня щелепа утворена з тіла і чотирьох відростків. Тіло має чотири поверхні – передню, задню (підвискову), очноямкову і носову. На передній поверхні є заглиблення – собача ямка, на очноямковій поверхні є підочноямковий отвір. На задній поверхні є горб, до якого прикріплюються м’язи. Носова поверхня з’єднана з верхньощелепною пазухою, до неї прикріплюється нижня носова раковина. Відростків тіла верхньої щелепи налічується чотири – лобовий, виличний, піднебінний і альвеолярний (комірковий). Лобовий і виличний відростки зчленовані із однойменними кістками; піднебінний відросток бере участь в утворенні твердого піднебіння; альвеолярний відросток має комірки для 8 верхніх зубів.

Вилична кістка – парна, сама міцна, має неправильну чотирикутну форму. Від її форми залежить форма середньої частини лиця. Вона з’єднана з лобовою, клиноподібною, висковою кістками і верхньою щелепою.

Піднебінна кістка – утворює задній відділ лицьового черепа. Вона складається із двох кісткових пластинок, які розташовані під прямим кутом одна до одної – перпендикулярної, що входить до складу латеральної стінки носової порожнини, і горизонтальної, яка приймає участь у формуванні твердого піднебіння.

Слізна кістка - тонка чотирикутна пластинка, яка зверху прилягає до лобової кістки, а знизу – до тіла верхньої щелепи. Приймає участь в утворенні слізно-носового каналу і ямки слізного мішечка.

Носова кістка - парна кістка у вигляді жолоба. Утворює скелет спинки носа і приймає участь і утворенні грушоподібного отвору.

Нижня носова раковина – тонка зігнута кісткова пластинка, розташована на латеральній стінці носової порожнини нижче верхньої і середньої носових раковин.

Леміш – непарна кістка, має вигляд чотирикутної пластинки. Разом із перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки формує перегородку носа.

Нижня щелепа – міцна, товста непарна кістка, єдина рухома кістка черепа. В ній виділяють тіло, праву і ліву гілки. Вигнуте тіло кістки зверху має комірки для 16 зубів. Тіло переходить у гілки, в цьому місці є горбистість, до якої з внутрішнього і зовнішнього боків прикріплюються жувальні м’язи. Посередині зовнішньої поверхні тіла кістки є підборідний виступ, назовні від якого розміщені підборідні горбки і підборідні отвори – виходи каналу нижньої щелепи, через який проходять судини і нерви.

Дві гілки – права і ліва закінчуються двома відростками: вінцевим, до якого прикріплюється висковий м’яз, і виростковим, для зчленування з висковою кісткою.

Під’язикова кістка має дугоподібну форму у вигляді підкови і має тіло і два відростка – великого і малого ріжків, до яких прикріплюються м’язи і зв’язки.

На черепі в деяких місцях є потовщення – контрфорси. Завдяки їм послаблюються струси і механічні поштовхи при ходьбі, бігу, стрибках, жувальних рухах, а також під час занять деякими видами спорту ( боксом, боротьбою). Виділяють 4 контрфорси: лобноносовий, виличноскроневий, крилопіднебінний і нижньощелепний.

З’єднання кісток черепа

Кістки черепа з’єднуються між собою за допомогою нерухомих сполучень – швів. У молодшому віці такі шви є різновидом синдесмозів, а у дорослому – це синостози. Розрізняють плоскі шви (з’єднані кістки лицьового черепа), зубчасті шви (кістки склепіння черепа – тім’яні, потилична, лобова кістки), лускоподібний шов (з’єднані скроневі кістки з тім’яними).

Єдина рухома кістка черепа – нижня щелепа, яка з’єднана зі скроневою кісткою за допомогою нижньощелепного суглоба. Цей суглоб розділений на дві ізольовані камери суглобовим диском, тому він називається двокамерним. Крім того, правий і лівий нижньощелепний суглоби утворюють комбінований суглоб В ньому не можуть відбуватися ізольовані рухи. В цьому суглобі можливі такі рухи – піднімання і опускання щелепи, зміщення її в бік. Такі рухи відбуваються при жуванні і розмові.