Тема 18. Залози травної системи

План

1. Топографія і зовнішня будова печінки (поверхні, краї, ворота, оболонки).

2. Внутрішня будова печінки ( частки, сектори, сегменти, ацинус).

3. Будова жовчного міхура та жовчних протоків.

4. Система ворітної вени, її роль.

5. Будова підшлункової залози, її роль.

6. Будова слинних залоз, їх роль.

Підшлункова залоза - це залоза зовнішньої, екзокринної (виділяє сік з ферментами у дванадцятипалу кишку), і внутрішньої, ендокринної (виділяє у кров гормони – глюкагон і інсулін), секреції. Вона має довгасту форму і важить приблизно 80г. На ній розрізняють головку (її охоплює підкова дванадцятипалої кишки), тіло (лежить позаду шлунка) і хвіст, який досягає селезінки та лівої нирки.

Підшлункова залоза містить групи клітин - ацинуси. Ацинуси секретують ряд ферментів. До складу підшлункового соку входять амілаза, ліпаза, трипсиноген, хімотрипсиноген, карбоксипептидази, нуклеази. Внутрішньосекреторна частина залози утворена особливими клітинами, зібраними в чисельні островки всередині залози, особливо в хвостовій її частині. Островки не мають протоків. Островки представлені клітинами двох типів: А-клітини, які виробляють гормон глюкагон і В-клітини, які виробляють гормон інсулін. Обидва гормони являються фізіологічними антагоністами і регулюють обмін вуглеводів.

Печінка

Печінка складає 3-5% маси тіла. Розташована вона безпосередньо під діафрагмою, складається з декількох часток, оточена двошаровою оболонкою: зовнішньою - очеревиною і внутрішньою - фіброзною гліссоновою капсулою, що окутує також усі структури, що входять до складу печінки. Волокна капсули утворюють строму печінки.

У печінці виділяють ліву (меншу) і праву (більшу) частки. На верхній поверхні їх розмежовує серпоподібна зв’язка, яка внизу переходить у круглу зв’язку печінки (залишок пупкової вени). На нижній поверхні є ліва поздовжня борозна, яка ділить печінку на праву і ліву частки. У лівій поздовжній борозні є венозна зв’язка, яка йде від круглої зв’язки до нижньої порожнистої вени. Права частка печінки на нижній поверхні ділиться поперечною борозною на передню – квадратну і задню – хвостату. В поперечній борозні знаходяться ворота печінки –місце входу кровоносних судин, нервів і виходу лімфатичних судин і загальної печінкової протоки. У правій поздовжній борозні лежить жовчний міхур і нижня порожниста вена.

Структурною одиницею печінки є часточка – утворення призматичної форми товщиною 1-2мм у поперечнику. Кожна часточка складається із балок (трабекул), які розташовуються радіально стосовно центральної вени між кровоносними капілярами, які в неї впадають. Печінкові трабекули побудовані з двох рядів гепатоцитів, між якими проходить жовчний капіляр. До нього вступають мікроворсинки гепатоцитів, через які жовч виводиться шляхом активного транспорту.

Гепатоцити – це клітини печінки, які мають певні відмінності в будові і функціях органел. Вони мають велике кулясте ядро, інколи їх може бути 2. Ендоплазматичний ретикулум дуже розвинутий і виконує ряд важливих функцій: знешкодження лікарських і токсичних речовин, метаболізм стероїдів, біосинтез білків, глікогену, холестерину, ліпопротеїдів. В гепатоцитах містяться численні мітохондрії, лізосоми, які виконують роль внутрішньоклітинного травлення, і приймають участь в утворенні жовчі.

Печінка являє собою густу мережу з гепатоцитів, кровоносних судин і дрібних жовчних протоків. У печінці є клітини ще одного типу - купферівські, вони входять до складу ретикулоендотеліальної системи. Вони мають здатність до фагоцитозу і беруть участь у руйнуванні старих еритроцитів і в поглинанні патогенних організмів.

Функції печінки різноманітні: регуляція вуглеводного обміну, участь в обміні білків, синтезі білків, сечовини, жировому обміні, запасі вітамінів і мінеральних речовин, депонуванні крові, еритропоезі і руйнуванні еритроцитів, розпаді гемоглобіну, гормонів, детоксикації, теплопродукції, регуляції кислотно-лужної рівноваги і утворенні жовчі.

Слинні залози

В порожнину рота відкриваються протоки великої кількості слинних залоз, які виділяють слину. Слина – це серозна рідина, до складу якої входить слиз, , що містить травні ферменти, а також мінеральні речовини. Слинні залози є малі та великі. Малі слинні залози (їх безліч) називаються за місцем їх розташування: піднебінні, губні, щічні, язикові. Великі слинні залози є такими: привушна, піднижньощелепна, під’язиково.