Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара
Центр заочної та вечірньої форми навчання
Кафедра соціальної психології та психології управління
Контрольна робота
З дисципліни «Психологія творчості»
На тему: «Структура обдарованості»
Виконала:
Студентка групи ДС-16м-1з
Міщенко Є.В.
Перевірила:
Доц. Ткаченко Н.В.
Дніпро
2016
Зміст
Введення.……………………………………………………….…………………….3
1. Обдарованість: поняття, структура, аспекти і види обдарованості……………4
1.1. Поняття обдарованості………………………………………………………….4
1.2. Структура обдарованості……………………………………………………….8
1.3. Аспекти обдарованості………………………………………………………...13
1.4. Види обдарованості……………………………………………………………13
Висновок…………………………………………………………………………….16
Список використаних джерел……………………………………………………..18
Введення
В даний час спостерігається підвищений інтерес до проблеми обдарованості, до проблем виявлення, навчання і розвитку обдарованих дітей і, відповідно, до проблем підготовки педагогів для роботи з ними [1].
Обдарованість зараз визначається як здатність до видатних досягнень в будь-якій соціально значущій сфері людської діяльності, а не тільки в академічному області. Обдарованість слід розглядати як досягнення і як можливість досягнення. Сенс утвердження в тому, що потрібно брати до уваги і ті здібності, які вже виявилися, і ті, які можуть проявитися.
Проблема обдарованості являє собою комплексну проблему, в якій перетинаються інтереси різних наукових дисциплін. Основними з них є проблеми виявлення, навчання і розвитку обдарованих дітей, а також проблеми професійної та особистісної підготовки педагогів, психологів та управлінців освіти для роботи з обдарованими дітьми. Обдарованість як сама загальна характеристика сфери здібностей вимагає комплексного вивчення психофізіологічного, диференціально-психологічного та соціально-психологічного.
Система розвитку обдарованості дитини повинна бути ретельно вибудувана, суворо індивідуалізована і її реалізація повинна припадати на досить сприятливий віковий період. Дитячий вік - період становлення здібностей, особистості і бурхливих інтеграційних процесів в психіці. Рівень і широта інтеграції характеризує формування і зрілість самого явища - обдарованості. Їх інтенсивність або, навпаки, зупинка визначають динаміку розвитку обдарованості.
Обдарованість: поняття, структура, аспекти і види обдарованості
1.1.Поняття обдарованості
Обдарованість - це системна, що розвивається протягом життя, якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми [2].
Обдарованість - це якісне своєрідне поєднання здібностей, що забезпечують успішне виконання діяльності. Спільна дія здібностей, що представляють певну структуру, дозволяє компенсувати недостатність окремих здібностей за рахунок переважного розвитку інших.
- Загальні здібності або спільні моменти здібностей, обумовлюють широту можливостей людини, рівень і своєрідність її діяльності;
- Сукупність задатків, природних даних, характеристика ступеня вираженості і своєрідності природних передумов здібностей;
- Талановитість, наявність внутрішніх умов для видатних досягнень у діяльності [3].
Обдарована дитина - Це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому чи іншому виді діяльності.
На сьогоднішній день більшість психологів визнає, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості - це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігрової, навчальної, трудової). У той же час не можна ігнорувати і роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального обдарування.
Більшість психологів розглядає креативність (творчий потенціал) людини як один з найважливіших і певною мірою незалежний фактор обдарованості. Американський психолог П. Торренс визначив креативність як процес, який породжується сильною потребою людини в знятті напруги, що виникає в ситуації невизначеності та дефіциту інформації. Цей процес включає пошук і визначення проблеми, висунення і перевірку гіпотез про шляхи її вирішення, пошук і обґрунтування рішень. Головну роль при цьому відіграє дивергентне (що йде в різних напрямках) мислення, здатне приводити до несподіваних висновків, на відміну від конвергентного, послідовного мислення, причому креативність обов'язково передбачає інтелектуальний розвиток людини вище середнього рівня, оскільки лише такий рівень може забезпечити основу для творчої продуктивності. Крім того, в численних дослідженнях була продемонстрована важлива роль мотиваційно-особистісних особливостей та умов соціального оточення обдарованих дітей у реалізації їх потенціалу. Згідно з концепцією Дж. Рензулли, розвиток обдарованості заснований на взаємозв'язку трьох конструктів: інтелекту вище середнього рівня, креативності та прихильності до задачі [4].
Одним з найбільш дискусійних питань, що стосуються проблеми обдарованих дітей, є питання про частоту проявів дитячої обдарованості. Існують дві крайні точки зору: "всі діти є обдарованими" - "обдаровані діти зустрічаються вкрай рідко". Зазначена альтернатива знімається в рамках наступної позиції: потенційна обдарованість по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє незначна частина дітей.
Та чи інша дитина може проявити особливу успішність у досить широкому спектрі діяльностей. Більш того, навіть в одному і тому ж виді діяльності різні діти можуть виявити своєрідність свого обдарування стосовно до різних її аспектів. Існує безліч видів і форм обдарованості, оскільки психічні можливості дитини надзвичайно пластичні на різних етапах її вікового розвитку.
Обдарованість дитини часто проявляється в успішності діяльності, що має стихійний, самодіяльний характер. Наприклад, дитина, захоплена технікою, будує свої моделі, але до шкільної або соціально організованої позашкільної діяльності (в гуртку, секції, студії) її заняття не має ніякого відношення. Інша дитина захоплено пише вірші чи оповідання, але не хоче демонструвати їх педагогу. Судити про обдарованість дитини слід не тільки за її шкільну діяльність, а й за її позашкільні справи, а також з ініційованих нею самою форм діяльності.
У якості однієї з причин відсутності проявів того чи іншого виду обдарованості може бути недолік (в силу умов життя) відповідних знань, умінь і навичок. Варто такій дитині їх засвоїти, як її обдарованість стає явною і очевидною для педагога.
У деяких випадках причиною замаскованості проявів обдарованості є ті чи інші труднощі розвитку дитини. Наприклад, заїкання, підвищена тривожність, конфліктний характер спілкування і т.п. можуть призвести до зниження показників успішності дитини (незважаючи на потенційно високий рівень її здібностей).
Таким чином, обдарованість у різних дітей може бути виражена в більш-менш очевидному вигляді. Аналізуючи особливості поведінки дитини, педагог, психолог і батьки повинні робити свого роду "допуск" на недостатнє знання про дійсні можливості дитини, розуміючи при цьому, що існують обдаровані діти, чию обдарованість вони поки не змогли побачити.
З іншого боку, обдарованість далеко не завжди можна відрізнити від навченості (або ширше - ступеня соціалізації), що є результатом більш сприятливих умов життя даної дитини. Абсолютно ясно, що при рівних здібностях дитина з родини з високим соціально-економічним статусом буде показувати більш високі досягнення у певних видах діяльності порівняно з дитиною, для якого не були створені такі умови.
Оскільки обдарованість у дитячому віці можна розглядати в якості потенціалу психічного розвитку по відношенню до подальших етапах життєвого шляху особистості, слід враховувати складність самої проблеми "обдарована дитина". Значною мірою вона пов'язана зі специфікою дитячої обдарованості. Обдарованість конкретної дитини - значною мірою умовна характеристика. Самі чудові здібності дитини не є прямим і достатнім показником її досягнень у майбутньому. Не можна закривати очі на те, що ознаки обдарованості, притаманні в дитячі роки, навіть за, здавалося б, сприятливих умовах можуть або поступово, або дуже швидко зникнути. Облік цієї обставини особливо важливий при організації практичної роботи з обдарованими дітьми. Не варто використовувати словосполучення "обдарована дитина" в плані констатації (жорсткої фіксації) статусу даної дитини. Бо очевидний психологічний драматизм ситуації, коли дитина, що звикла до того, що вона - "обдарована", на наступних етапах розвитку втрачає ознаки своєї обдарованості. Може виникнути болюче питання про те, що далі робити з дитиною, яка почала навчання в спеціалізованому навчальному закладі, але потім перестала вважатися обдарованою.
Особливості, властиві обдарованим, збагачують наше життя у всіх її проявах і роблять їх внесок у неї надзвичайно значущим [5]. По-перше, обдарованих відрізняє висока чутливість у всьому, у багатьох високо розвинене почуття справедливості, вони здатні чутливо вловлювати зміни в суспільних відносинах, нові віяння часу в науці, культурі, техніці, швидко і адекватно оцінювати характер цих тенденцій у суспільстві.
Друга особливість – безперервна пізнавальна активність і високо розвинений інтелект дають можливість отримувати нові знання про навколишній світ. Творчі здібності тягнуть їх до створення нових концепцій, теорій, підходів. Оптимальне поєднання в обдарованих дітей інтуїтивного і дискурсивного мислення (у переважній більшості випадків при домінуванні першого над другим) робить процес отримання нових знань дуже продуктивним і значущим.
По-третє, більшості обдарованих властиві велика енергія, цілеспрямованість та наполегливість, які в поєднанні з величезними знаннями і творчими здібностями дозволяють втілювати в життя масу цікавих і значущих проектів.
Виходячи з цього, в практичній роботі з обдарованими дітьми замість поняття «обдарована дитина» слід використовувати поняття «ознаки обдарованості дитини» (або поняття «дитина з ознаками обдарованості»).