Тема 4. Основні філософські концепції сучасності

1. Позитивізм: еволюція й основні ідеї.

2. Марксизм і його місце в історії філософії.

3. Антропологічні школи у філософії.

Розглядаючи питання «Позитивізм: еволюція й основні ідеї», студенту необхідно усвідомити, що позитивізм - це філо­софський напрямок, що затверджує, що джерелом справжнього (позитивного) знання можуть бути тільки окремі конкретні науки та їх синтетичні об'єднання, а філософія як особлива наука не може претендувати на самостійне дослідження дійсності.

Позитивізм сформувався в 30-40-х роках XIX ст. Засновни­ками цього напрямку були француз Огюст Конт (1798-1857) та англієць Герберт Спенсер (1820-1903).

Позитивізм намагався побудувати систему знання, яка буде беззаперечною і точною та знайти науковий метод, що дозволив би створювати таку систему позитивного знання. Класичній ні­мецькій філософії позитивізм протиставив «корисне» і «зручне» для застосування в житті знання, істина в якому осмислюється на основі точного експерименту чи досвіду. Філософію засновників позитивізму називають першим позитивізмом, або його першою історичною формою.

Представник другої історичної форми позитивізму Є. Мах (1838-1916) вважав, що речі є «комплексами відчуттів». До суми відчуттів він зводив і людину. Послідовники Маха заявляли, що будь-яке позитивне (наукове) знання є знанням філософським, тому філософія не може мати свого окремого від інших наук предмета.

Третя форма позитивізму виникає в 20-х роках XX ст. під за­гальною назвою неопозитивізм (грецьк. neos - новий + лат. positivus - позитивний, заснований на досвіді). У ньому поєдну­ються різні теорії: логічний позитивізм, логічний емпіризм, логі­чний атомізм, філософія лінгвістичного аналізу, аналітична філо-'°фія, критичний раціоналізм. Найбільш відомими його предста-

26

27

вішкам були М.Шлік, Р.Карнап, А.Айєр, Б.Расел, Ф. Франк, Л.Вітгенштейн.

Основні ідеї неопозитивізму: а) Філософія повинна займа­тися аналітичною діяльністю, тобто з'ясуванням логічного змісту мови конкретних наук; б) головне у філософії не метод пізнання, а тлумачення знань, отриманих конкретними науками.

Постпозитивізм - це поняття для позначення низку сучас­них західних філософських течій, що виникли в 50-70-і роках XX ст. внаслідок критики неопозитивізму. За змістом вони близькі до логічного емпіризму. До них відносять критичний раціоналізм К. Попера, прагматичний аналіз У. Куайна, методологію науки Т. Куна та ін. Основні ідеї: а) ослаблення уваги до формальної логіки; б) звернення до історії науки; в) відсутність чітких кордо­нів між емпірією і теорією, наукою і філософією.

Студенту слід пам'ятати, що сучасний позитивізм привертає увагу вчених, для яких пошук істини є головним питанням їхньої діяльності. Позитивізм у всіх своїх різновидах, є формою вира­ження незадоволеності традиційними філософськими системами і спроб дослідників посилити опору філософії на досягнення нау­ки, шляхом їх ототожнення й абсолютизації.

Приступаючи до вивчення теми. «Марксизм і його місце в історії філософії», слід пам'ятати, що основні положення цього теоретичного напряму були сформульовані Карлом Марксом (1818-1883) і Фрідріхом Енгельсом (1820-1895).

У марксизмі творчо опрацьовані три класичних джерела: геге­лівська діалектика; теорія утопічного соціалізму Сен-Сімона (1760-1825), Ж. Фур'є (1772-1837) і Р. Оуэна (1771-1858) та теорія еконо­містів А. Сміта (1723-1790) і Д. Рикардо (1772-1823). У результаті К. Маркс і Ф. Єнгельс створили діалектичний матеріалізм.

Застосувавши діалектико-матеріалістичні принципи до ана­лізу соціальних відносин, вони сформулювали матеріалістичне розуміння історії (історичний матеріалізм), розробивши:

а) проблему формаційного підходу до розвитку суспільства;

б) ідею взаємозв'язку суспільного буття і суспільної свідомо­ сті при домінуючому впливі першого;

в) положення про спосіб виробництва як основу життя сус­ пільства (його буття) і економічних відносин як основних для всіх інших соціальних відносин.

28

Глибокий філософсько-економічний аналіз властивий марк-_{v в} трактуванні соціального відчуження, антигуманного ха­рактеру ринкових відносин.

Сьогодні існує кілька моделей марксистської філософії: 1) автентичний (справжній) марксизм, взятий на озброєння соці-демократичними _пар_Ті_ями- 2) неомарксизм - переосмислення полядів Маркса під впливом ідей екзистенціалізму, позитивізму, фрейдизму, неотомізму тощо; 3) розвиток марксизму, пов'язаний з критикою філософії Маркса; 4) сталінізм, що орієнтується на марксистські догми.

У цілому марксизм - це навчання, яке мало колосальний вплив на розвиток філософської думки. Разом з тим, студент по­винен чітко усвідомлювати, що ідеї марксизму, зокрема диктату­ра пролетаріату, безкласове суспільство та ін., виявилися утопіч­ними.

При вивченні теми «Антропологічні школи у філософії»

студенту слід мати на увазі, що сучасна філософія особливу увагу приділяє проблемам антропології та людини.

Одна з таких концепцій одержала назву «філософія жит­тя», її засновниками були Ф. Ніцше (1844-1900), А. Бергсон (1859-1941), О. Шпенглер (1880-1936). Головна увага у цій філо­софії приділяється питанням історії громадського життя, культу­рі, світогляду людини, «вічним питанням» про сенс життя, при­роду всього сущого.

Найпомітнішою постаттю в цьому філософському напрямі був німецький філософ Ніцше. Який розвивав ідею про те, що сутністю і законом світу є воля до влади, панування сильних над слабшими. Ніцше висунув ідею надлюдини. У своїх роботах він створив ідеал людини, яку назвав «білявою бестією, новим вар­варом, істотою, що віддалася інстинктам дикого звіра». У своїй Діяльності надлюдина керується не стільки розумним началом і нормами, скільки фізіологічними потребами і прагненням до вла-ДИ- Одночасно, як вважає Ніцше, цей супермен наділений вищи-і чеснотами і повинен стати творцем більш досконалих форм сиття і відносин у суспільстві, яке, у свою чергу, повинно бути розплідником по вирощуванню сильних особистостей.

Ьіда суспільства, на думку Ніцше, у тому, що люди, сприй-ши вчення християнства про рівність перед Богом, вимагають

29

рівності на Землі. Ідеї соціальної рівності він протиставляє міф про природну, фатальну нерівність людей. Існує раса панів, по­кликана повелівати, стверджує Ніцше, і раса рабів, що має кори­тися. Тому треба відмовитися від християнської моралі, «моралі рабів» і визнати «мораль панів», що не знає милосердя (сильно­му - все дозволено).

Релігію Ніцше замінює положенням «про смерть Бога» і «ві­чне повернення» як існування безсмертної душі. Нестримне пра­гнення до влади, волюнтаризм і переконання в ілюзорності всіх наукових і моральних уявлень - головні ідеї цієї філософії.

Актуалізація ідей Ніцше, Дільтея та ін. в Німеччині на почат­ку XX ст. привела до формування антропологічного напряму фі­лософії - філософської антропології.

Основними її представниками є М. Шелер (1874-1928), Г. Плеснер (1892-1985), А. Гелен (1904-1971). Цей філософський на­прям претендує на створення «синтетичної» концепції людини, від­повідно до якої вона є вільною, незалежною особистістю, з поведін­кою, обумовленою передусім своєю внутрішньою сутністю.

У 20-х роках XX ст. - у Німеччині виникає екзистенціалізм (лат. exsistentia - існування), ідейними попередниками якого були С Кєркегор, Ф. Ніцше, Е. Гусерль.

Представниками екзистенціалізму в Німеччині були К. Яс-перс, М. Гайдеггер, у Франції: Г. Марсель, Ж.-П. Сартр, в Росії Н. Бердяев, Л. Пестов, а також талановиті письменники А. Камю, С. Бовуар, Кафка й ін.

Студенту необхідно знати основні положення екзистенціалі­зму. Ця доктрина поділяє світ на «несправжній», відчужений, до якого людина приходить, щоб втекти від самої себе, і світ «спра­вжній», в якому вона сама себе вибирає - світ індивідуального внутрішнього «Я».

Основна категорія цієї філософії - «існування». Але існуван­ня - не емпіричне буття людини, а понадіснування - переживан­ня, самосвідомість - тобто те, що є стимулом людської діяльнос­ті. Воно є глибоко індивідуальним і не піддається науковому ви­значенню. Існувати - значить вибирати, випробовувати почуття, бути вічно заклопотаним самим собою.

Екзистенціалізм закликає людину бунтувати, знаходити в со­бі сили для боротьби з абсурдністю соціального світу. Жити -ччячить боротися, саме в цьому покликання людини.

Витлумачуючи роль науки як загрозу людському існуванню, екзистенціалізм в основному спиратися на філософію, яка пови­нна допомогти людині уникнути деперсоналізації особистості.

Специфічною в екзистенціалізмі є проблема свободи. У Яс-перса - це свобода волі, свобода вибору. Вона не може бути пі­знана, не може мислитися об'єктивно. Пізнання - справа науки, свобода - справа філософії. У Сартра свобода визначається мож­ливістю людини діяти, а вибір мети - це вибір буття. Людина та­ка, якою вона себе вибирає (боягуз, герой).

Студенту слід знати, що, крім зазначених вище концепцій, проблема людини перебуває в центрі уваги психоаналізу (нео­фрейдизму) і персоналізму.

Засновником психоаналізу, або фрейдизму, був З.Фрейд (1859-1939). Головна проблема цього філософського напряму несвідоме. Психічне (несвідоме) для психоаналітиків є основою для розуміння сутності людського буття в його різноманітних вимірах.

Персоналізм (лат. persona - особистість, личина, маска) ви­ник наприкінці XIX - на початку XX ст. Представниками його були: Б.Боун 91847-1910), В.Штерн (1871-1938), Э. Муньє (1905-1950). З точки зору персоналістів, особистість є первинною реальністю (духовним першоелементом буття) і вищою духов­ною цінністю.

У другій половині XX ст. виник - постмодерн, найбільш яс­кравими представниками якого були: Ж.-Ф. Ліотар (1924-1998), Ж. Бодріяр (нар. 1929), Ж. Делез (1925-1995), Ж. Дерріда (нар. 1930), Річард (Дік) Рорті (нар. 1931).

Вивчаючи ідеї постмодернізму, студенти повинні звернути вагу на те, що це вчення: а) є еклектичним напрямком (у ньому мішані ніцшеанські, марксистські, фрейдистські та інші ідеї); б) відмовляється від філософії як світоглядної науки; в) надто бага-уваги приділяє письмовим текстам; г) абсолютизує невизначе­ність, плюралізм, відносність істини.

^аК' *--Д^еРРІД^а вважає, що «ніщо не існує поза текстом», і

онує метод деконструкції, мету якої вбачає у розгляді через

^МУ знака всієї системи понять. По суті, буття розглядається

зо

31

ним як знак, текст. Ж. Бодріяр так само бачить в історії суспільс­тва тільки історію розвитку позначень.

У XX ст. посилився вплив релігійних напрямків у філософії. До них відноситься: філософія католицької церкви - неотомізм, філософія православ'я, філософія ісламу, різні східні релігійні вчення - буддизм, даосизм, філософія йоги та ін. Головне, що за­лучає людину до моделі релігійного мислення - це проблема бо-гопізнання. її значення визначається тим, що це не тільки спроба філософського осягнення Бога, але й предмет індивідуальної по­всякденної свідомості.

Найбільш впливовим напрямом релігійної філософської ду­мки є неотомізм (лат. neos - новий + Thomas - Хома/ Відро­джуючи і пристосовуючи до сучасних умов вчення середньовіч­ного схоласта Хоми Аквінського, неотомісти проповідують ідею «гармонії віри і розуму», вважаючи, що наука і релігія доповню­ють одна одну, що метою науки є доказ існування Бога.

У повсякденній свідомості українців так само спостерігаєть­ся процес формування теологічної моделі мислення. Це виража­ється в пошуках (насамперед, частиною молоді) божественної реальності, у спробах уявити її ставлення до світу і людини. Звідси інтерес не тільки до православ'я, католицизму, протестан­тизму, іудаїзму, але й до східних теорій: буддизму, йоги, конфу­ціанству.

Студенту слід мати на увазі, що сьогодні у суспільстві існує інтерес і до філософсько-релігійних концепцій В.Соловйова, Н. Бердяева, С. Булгакова, Н. Федорова, П. Флоренського, Ф. Достоєвського, Н.Лоського, тому що, в творах цих філософів і письменників звучать ідеї людського буття, пошуку людиною се­нсу життя через Бога в добрі і пізнанні.

Завершуючи розгляд питань даної теми, слід відзначити, що все нове, що з'явилося в сучасній філософії, так чи інакше пов'я­зане з людиною, з визначенням місця особистості в суспільстві, аналізом можливостей та умов суспільного прогресу.

* * *

Довідкова література:

История философии. -М., 1999.

Історія філософії. - К., 2002.

Современная западная философия. Словарь - М., 1991. Ст.: «Неопозитивизм», «Неомарксизм», «Неотомизм» и др.

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: «Позитивизм», «Неопозитивизм», «Герменевтика», «Неомар­ксизм», «Психоанализ», «Постмодерн», «Философская антропо­логия» и др.

Філософський енциклопедичний словник. - К., 2002. Ст.: «Неопозитивізм», «Екзистенціалізм», «Неофройдизм», «Антро­пологічний напрям у філософії», «Персоналізм», «Томізм» та ін.

32

33

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Модуль І*

КОНТРОЛЬНА ЧАСТИНА: Модуль І**

1.1. Матеріалізм - це визнання:

• первинності свідомості, вторинності матерії,

• матеріальних благ,

• первинності матерії і вторинності свідомості?

1.2. Філософський напрям, який вважає, що мислення, розум є первинною основою буття:

• монізм,

• матеріалізм, *

• ідеалізм,

• пантеїзм?

1.3. Яке з наведених висловлювань правильне:

- матеріалізм - це визнання того, що світ складається з однакових елементів: атомів, протонів, електронів тощо;

• матеріалізм - це визнання матеріальних благ;

• матеріалізм - це визнання первинності матерії і вториннос­ті свідомості,

- матеріалізм - це визнання первинності свідомості, вторин­ ності матерії.

* Відповіді на практичну частину див.: у тексті теоретичної частини модуля, в рекомендованій літературі, а так само в доказової частині даного

модуля.

**У пропонованих тестах зазначте правильну відповідь.

1.4. Ідеалізм-це:

• далекі від життя міркування;

• спроба забути «про прозу» життя, прагнення обґрунтувати значення ідеалів у житті людей;

• доказ того, що ідеї, думки існують реально;

• визнання первинності свідомості, вторинності матерії?

1.5. Світ непізнаваний - вважають:

• сенсуалісти;

• раціоналісти;

• агностики; -дуалісти;

• матеріалісти?

1.6. Існує легенда, що першою людиною, яка назвала себе фі­ лософом, був:

• Арістотель,

• Геракліт,

• Демокріт,

• Піфагор,

• Платон?

1.7. У центрі уваги перших давньогрецьких філософів був:

• Бог,

• космос,

• людина, -міф?

1.8. Першим філософом античності в стародавні віки вважали:

• Аристотеля,

• Геракліта,

• Платона,

• Фалеса,

• Демокріта?

34

35

1.9. Видатним енциклопедистом стародавності був:

- Сократ,

-Протагор,

• Анаксимен,

• Арістотель,

• Платон?

1.10. Давньогрецькі філософи, які, осмислюючи світ, вважа­ли його першоосновою воду, вогонь, повітря, землю називалися:

• реалістами,

• ідеалістами,

• матеріалістами,

- дуалістами?

1.11. Вчення про воду як першооснову буття розвивав:

• Фалес,

• Арістотель, ^

• Геракліт,

• Демокріт,

• Платон,

• Сократ?

1.12. Вчення про вогонь як першооснову буття розвивав:

• Арістотель,

• Демокріт,

• Геракліт,

• Сократ,

- Фалес?

1.13. У центрі уваги філософії середніх віків був:

- космос,

• людина, -Бог,

• гуманізм,

• антропологізм,

• метод пізнання?

1.14. Напрям середньовічної філософії, який стверджує, що загальні поняття (універсали) реально існують і передують існу­ ванню окремих речей, називається:

- раціоналізм,

- реалізм,

- сенсуалізм,

- номіналізм,

- дуалізм?

1.15. Положення про подвійність істини висунув:

- Ібн Рушд (Авероєс),

- Августин Блаженний,

- Ібн-Сіна (Авіцена),

- Микола Кузанський?

1.16. Епоха Відродження відтворювала основні філософські ідеї:

• Стародавнього Китаю та Індії,

• античної Греції та Риму,

• Нового часу,

• середньовіччя?

1.17. В епоху Відродження в центрі уваги філософів були пи­ тання про:

• Бога,

• людину,

• природу,

• метод пізнання?

1.18. У філософії Нового часу на першому плані була про­ блема:

• Бога,

• природи,

• методу,

• людини,

• теософії,

• пантеїзму?

36

37

1.19. Першим філософом у Київській Русі був:

• митрополит Петро Могила,

• Юрій Дрогобич (Котермак),

• Григорій Сковорода,

• митрополит Іларіон,

• Тарас Шевченко?

1.20. У якому навчальному закладі України філософія вперше почала .вивчатися окремо від теології:

• Острозькій академії,

• Львівському університеті,

• Києво-Могилянській академії,

• Харківській колегії?

1.21. Хто є засновником філософської думки в Україні епохи Просвітництва (XVIII ст.):

-Т. Шевченко,

• Г. Сковорода,

• М. Драгоманов,

• І. Франко,

- В.Вернадський?

1.22. Український мислитель, який вважав, що світ є макро­ космосом або Всесвітом, мікрокосмосом або людиною і символі­ чною реальністю, ідеальним відображенням котрої є Біблія:

• митрополит Петро Могила,

• митрополит Іларіон,

- Юрій Дрогобич,

• Станіслав Ориховський,

• Григорій Сковорода,

• Леся Українка?

1.23. Яка із сучасних філософських концепцій, відкидаючи науку, основується на філософському осмисленні буття людини:

• структуралізм,

• психоаналіз,

• неопозитивізм,

• екзистенціалізм,

- неотомізм?

1.24. Яка із сучасних філософських концепцій є офіційною філософською доктриною Ватікану, відроджуючи вчення одного із середньовічних схоластів:

• неопозитивізм,

• екзистенціалізм,

• неотомізм,

• постмодернізм?

1.25. Сучасна філософська концепція, яка стверджує, що всі філософські проблеми - це псевдопроблеми, що наука сама

собі

філософія:

- екзистенціалізм,

• неотомізм,

• неофрейдизм,

• неопозитивізм,

• структуралізм?

1.26. Яке з філософських вчень сучасності стверджує, що йо­ го система не суперечить догмам віри, що одкровення і розум пе­ ребувають в повній злагоді, як дві половини єдиної істини:

• постмодернізм,

• неотомізм,

• неопозитивізм,

• екзистенціалізм,

• феноменологія?

* * *

38

39

ПРОБЛЕМНО-ПОШУКОВА ЧАСТИНА: Модуль І.

1. Чи є відображенням точки зору матеріалізму положення згідно з яким спочатку з'явилася матерія, а потім свідомість?

2. Як називається філософське вчення, в основі світоглядного підходу якого до світу є щось недоступне для розуму?

3. Прокоментуйте висловлення: «Спроба осмислити дійс­ ність, що лежить по той бік свідомості, неминуче приречена на катастрофу, тому що моє мислення є ніщо інше, як процес свідо­ мості. Усе, що я мислю, відноситься до свідомості, є її змістом».

4. З позицій якої філософської доктрини підходить Б. Рассел до осмислення життя: «Є серйозні підстави думати, - підкреслює він, - що усе в поводженні живої матерії можна теоретично пояс­нити в фізичних і хімічних термінах»?

5. Яке сучасне філософське вчення, що відкидає науку і звер­тається до філософії, вважає, що вона повинна допомогти людині вижити в цьому жорстокому світі?

6. Згадайте, представники якої сучасної філософської конце­пції вважають, що наукове знання має роль гіпотези, а його роз­виток розглядають як зміну одних гіпотез іншими?

* * *

ДОКАЗОВА ЧАСТИНА: Відповіді на тести Модуля І

1.1. - первинності матерії, вторинності свідомості; 1.2. - іде­алізм; 1.3. - матеріалізм - це визнання первинності матерії і вто­ринності свідомості; 1.4. - визнання первинності свідомості, вто­ринності матерії; 1.5. - агностики; 1.6. - Піфагор; 1.7. - космос; 1.8. - Фалеса; 1.9. - Арістотель; 1.10. - матеріалістами; 1.11- -Фалес; 1.12. - Геракліт; 1.13. - Бог; 1.14. - реалізм; 1.15. - Ібн Рушд (Авероєс); 1.16. - античної Греції і Риму; 1.17. - про люди­ну; 1.18. - методу; 1.19. - митрополит Іларіон; 1.20. - Києво-Могилянської академії; 1.21. - Г. Сковорода; 1.22. - Григорій Сковорода; 1.23. - екзистенціалізм; 1.24. - неотомізм; 1.25. - нео­позитивізм; 1.26. - неотомізм.

■ -^-