Тема 13. Суспільство як система, що розвивається

1. Поняття суспільного виробництва. Спосіб виробництва і його структура.

2. Основа буття людського суспільства.

3. Політична система суспільства, її структура.

При вивченні питання "Поняття суспільного виробництва. Спосіб виробництва і його структура" належить звернути увагу на з'ясування положення, що існування суспільства неможливе без виробництва матеріальних і духовних благ.

Суспільне виробництво - це свідома, цілеспрямована діяль­ність суспільства з виробництва речей, ідей, відносин між людь­ми з метою функціонування і подальшого розвитку індивідуаль­ного і суспільного буття. Воно містить у собі два види людської діяльності: матеріальне виробництво, у процесі якого людина самостверджується практично, і духовне виробництво, яке є теоретичним буттям людини.

Пріоритетне положення в структурі суспільного виробницт­ва посідає матеріальне виробництво. Матеріально-практична дія­льність людей є цілеспрямованим, соціально-організованим про­цесом, за допомогою якого люди, застосовуючи знаряддя праці, перетворюють предмети природи з метою задоволення своїх по­треб.

Основою матеріального виробництва є конкретний спосіб виробництва, який характеризує специфіку перетворення люди­ною речовини природи в суспільний продукт.

Спосіб виробництва є єдністю двох соціальних феноменів -продуктивних сил і виробничих відносин. Визначальною сторо­ною цієї єдності є продуктивні сили. Продуктивні сили відо­бражають ставлення людей до предметів і сил природи. їх еле­ментами є люди (з їх знаннями, досвідом і виробничими навич­ками), засоби виробництва (знаряддя, предмети праці й інфра­структура виробництва) і наука (яка сприяє скороченню потреб в сировині, робочій силі, часі).

104

105

Виробничі відносини - це відносини між: людьми в процесі виробництва. їх структурними елементами є відносини: а) тех­нологічні (виробничо-технічні); б) економічні (суспільно-виробничі), засновані на ставленні до власності на засоби вироб­ництва; в) відносини обміну і розподілу (товарні, товарно-грошові). Головними при характеристиці економічних і товарно-грошових відносин є відносини власності.

Продуктивні сили і виробничі відносини перебувають у вза­ємодії. Основна функція продуктивних сил полягає в тому, що вони створюють предмети, які задовольняють різноманітні люд­ські потреби. їх зростання потребує постійного зростання матері­ального виробництва, рухає продуктивні сили, приводить до їх кількісного і якісного росту.

Виробничі відносини - це та суспільна форма, в якій відбува­ється організація і функціонування продуктивних сил. Продукти­вні сили, будучи більш рухливим і активним елементом, відігра­ють визначальну роль у зміні виробничих відносин. Останні, ма­ючи відносну самостійність, впливають на * продуктивні сили, прискорюючи або сповільнюючи їхній розвиток. Ця взаємодія виражає загальносоціологічний закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Зміст закону визначається так: певні продуктивні сили потребують су­воро визначених, відповідних їх рівню розвитку виробничих відно­син. Протиріччя, що виникають між ними, приводять до зміни способу виробництва.

Механізм дії зазначеного закону є різним для різних етапів розвитку суспільства. Соціальна практика переконливо показала, що він, власне, як і всі соціальні закони, виявляється у вигляді тенденції, тобто визначає основну лінію розвитку, не охоплюючи і не визначаючи безліч відхилень і випадків. Дія цього закону ре­алізується не автоматично, а через діяльність людей. На сторожі певних виробничих відносин (певної форми власності) стоїть ціла система соціальних інститутів. Приведення виробничих відносин у відповідність з рівнем і характером розвитку продуктивних сил реалізується через боротьбу різних соціальних сил.

При розгляді питання "Основа буття людського суспільст­ва" належить знати, що, пояснюючи процес розвитку суспільст-

106

ва, мислителі так чи інакше повинні були відповісти на запитан­ня: що є основою (базисом) суспільства?

Натуралізм основою розвитку суспільства вважає різні приро­дні фактори: географічне середовище, кліматичні умови, біологічні особливості людей і т.ін. Природа для них є універсальним факто­ром (що виключає будь-яке втручання "надприродних" або соціаль­них сил), який пояснює розвиток усіх соціальних процесів і явищ.

Для ідеалізму таким базисом є свідомість. Гегель визначаль­ним фактором розвитку суспільства вважав абсолютну ідею. Ві­домий англійський соціолог А. Тойнбі переконував, що базисом є релігія. Сучасний гегельянець американський філософ Ф. Фукуяма стверджує, що "економічна поведінка" обумовлена свідомістю і культурою.

Матеріалісти, зокрема Л.Фейербах, вважають, що природа, мате­рія є базисом духу, тому вона повинна буги базисом філософії. Сто­совно соціології, матеріалізм вважає, що суспільне буття визначає свідомість. Для нього базис - це сукупність суспільних відносин, що складають економічну структуру суспільства. А точніше, сукупність виробничих відносин становлять економічний базис, виробничі сили - техніко-технологічний базис суспільства.

Базис з необхідністю породжує відповідну йому надбудову. Надбудова - це сукупність політичних, правових, моральних, ху­дожніх, релігійних та інших ідей, державних і суспільних уста­нов, організацій і відповідних відносин.

Між базисом і надбудовою існує тісний взаємозв'язок. Функ­ціонування базису завжди пов'язано з надбудовою. Базис поро­джує надбудову. Надбудова, будучи відносно самостійною, акти­вно впливає на базис, зміцнює, удосконалює і захищає його. Вона може виконувати активну роль у створенні нового базису, нового способу виробництва. Цим пояснюється те, чому різні політичні сили намагаються контролювати систему інститутів надбудови, а не тільки затвердити конкретну форму економічних відносин.

Різні елементи надбудови по різному пов'язані з базисом. Ближче до нього знаходяться політичні і правові ідеї й установи. Такі елементи надбудови, як філософія, мистецтво і релігія, пере­бувають в опосередкованому зв'язку з ним.

Зміни в економічному базисі спричинюють певні зміни й у змісті надбудови, але остаточно сформуватися новий тип надбу-

107

доби може лише тоді, коли буде ліквідований старий базис, коли нові виробничі відносини стануть пануючими.

Надбудова не є копією змін в економічних відносинах, у ній можуть зберігатися надбудовні елементи з минулих епох чи з'яв­лятися погляди, соціальні інститути, які значно випереджають свій час і остаточно утвердяться лише в майбутньому.

Не всі структурні елементи суспільства змінюються зі зміною базису. У суспільстві є ряд соціальних феноменів, що змінюються дуже повільно. До них належать наука, культура, мова, побут, сі­м'я, форми спільності людей (рід, плем'я, народність, нація).

Базис і надбудова впливають на ці соціальні явища, а ті у свою чергу, впливають на базисні і надбудовні елементи.

Спосіб виробництва, базис і надбудова і ряд інших соціаль­них феноменів, а також тих суспільних явищ, що повільно змі­нюються, дозволяють представити суспільство як реальну ціліс­ність, що поєднує свої структурні підрозділи певними зв'язками і відносинами, як систему, що розвивається на власній основі.

Багато елементів цієї системи були проаналізовані. У питанні "Політична система суспільства" розглянемо найважливішу частину надбудови суспільства — ідеологічні установи (інститу­ти). Тут слід зрозуміти, що являє собою ця система.

Політична система суспільства - це сукупність державних і громадських організацій, за допомогою яких здійснюється влада в сус­пільстві, а також політичних і правових відносин та відповідних їм норм.

До структури політичної системи суспільства входять: дер­жава, політичні партії і політичні молодіжні організації, тісно з ними пов 'язані, підприємницькі союзи, певним чином - громадсь­кі організації (при вирішенні ними політичних проблем), проф­спілки, релігійні організації {церква).

Головним інститутом (установою) політичної системи суспі­льства є держава в єдності трьох форм влади - законодавчої, ви­конавчої і судової.

Щодо походження держави існує кілька версій. За однією з них, держава є результатом "суспільного договору", за іншою -божественною установою. Згідно з третьою версією, держава ви­никає тоді, коли з'являється приватна власність, що поділяє сус­пільство на суспільні сили з протилежними соціальними інтере-

сами. Щоб розбіжність цих інтересів не зруйнувала суспільство, знадобилася держава - матеріальна сила, яка за допомогою армії, поліції, судочинства та інших інституцій) оберігає і захищає пев­ний тип розподілу власності. Але найбільш достовірною є конце­пція, згідно з якою держава є продуктом певного етапу розвитку суспільства, коли воно заплуталося в соціальних протиріччях, для рятування від яких знадобилася сила, що стоїть над суспільством. Такою силою і стала держава. Володіючи спеціальним апаратом, вона перетворилася на орган керування суспільством, охорони його економічного і соціального життя.

Важливу роль у житті суспільства відіграють політичні партії. Будучи активною частиною тієї чи іншої соціальної групи і керуючись певною ідеологією, вони ведуть боротьбу або за за­воювання політичної влади, або за удосконалення існуючого ладу в інтересах конкретних прошарків суспільства.

Багато партій перетворилися в досить стійкі організації і своє боротьбою стимулюють політичну активність громадян, додають суспільству необхідної життєздатності і динамічності.

Сила партії залежить від її масовості, тому політичні партії намагаються завжди мати свій резерв, насамперед за рахунок мо­лодіжного руху.

Союзи підприємців об'єднують ті соціальні групи, які пану­ють в економіці, тих, кому належить більша частина суспільного багатства. Вони, як правило, є нечисленними, "елітними". Воло­діючи значними матеріальними ресурсами, ці групи підтримують певні партії, впливаючи таким чином на політичне життя соціу­му.

Профспілки - це організації, покликані сприяти соціально-економічному розвитку суспільства, захищати інтереси трудя­щих. Політична система постійно змінюється, розвивається. Це сприяє становленню нових соціальних інститутів, що забезпечу­ють соціальну стабільність і певний прогрес у розвитку різнома­нітних форм соціального життя.

# * *

108

109

Довідкова література:

Современный философский словарь. - М., 2004. Ст.: «Власть», Государство», «Социальный институт», «Структура».

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: «Производство общественное», «Производительные силы и про­изводственные отношения», «Философия политики».

Філософський енциклопедичний словник. - К., 2002. Ст.: «Праця», «Базис і надбудова», «Виробництво суспілне», «Відносини "виробничі».