Тема 12. Суспільство: основи філософського аналізу

1. Суспільство як підсистема об'єктивної реальності.

2. Проблема побудови теоретичної моделі суспільства.

3. Соціальне пізнання і його специфіка.

При вивченні питання "Суспільство як підсистема об'єкти­вної реальності" особливу увагу слід звернути на те, що суспіль­ство виникло в результаті процесу становлення людини, виділен­ня її з природи і може розглядатися як підсистема об'єктивної ре­альності, але такої, що має певну специфіку.

Ця специфіка полягає в тому, що суспільство, на відміну від природних об'єктів, потребує для свого існування виробництва, що постійно поновлюється. Для виробництва необхідні фізіологі­чні і біологічні передумови. Однак не вони визначають сутність матеріального виробництва. Промислові комплекси, які є голо­вним інструментом впливу людини на природні об'єкти, створені людиною, а не природою. У процесі матеріального виробництва людина є перетворювачем природи.

Тварини так само змінюють природу, але змінюють через свою присутність. Так, мавпи за допомогою тонких листів виву-джують із гнізд термітів, а використовуючи пережоване листя ви­готовляють щось подібне до гумки для добування води. Однак тварини не тільки не удосконалюють від покоління до покоління знаряддя праці, а й не змінюють свого тваринного способу життя, пристосувального відносно природи.

Для людини та або інша форма постійного контакту з приро­дою є разом з тим і певним способом життя. Змінюючи знаряддя праці, за допомогою яких людина впливає на довкілля, вона змі­нює свій спосіб життя. Крім того, у знаряддях праці і продуктах діяльності вона "матеріалізує", фіксує свою психологію, свій сві­тогляд.

Для суспільства, як специфічної підсистеми об'єктивної реа­льності, характерна наявність раціональних, духовних елементів у вигляді філософських, релігійних, естетичних, екологічних ідей та відповідних їм відносин й інститутів (установ).

Будь-яка підсистема, у тому числі і суспільство, може роз­глядатися як система, що є нерозривною єдністю її складових елементів. Особливості системи не зводяться до простої суми елементів, що її складають. Відносно зовнішнього світу, у даному випадку - відносно ставлення суспільства до природи, система виступає як щось ціле.

Таким чином, суспільство, з одного боку, є нерозривною складовою частиною єдиного цілого - природи. З іншого боку, вийшовши внаслідок тривалої еволюції з надр природи, суспільс­тво, у свою чергу, є певною системою елементів.

Існування будь-якої системи завжди засноване на взаємозв'я­зку елементів, що її складають. Момент зв'язку і взаємодії елеме­нтів системи прийнято називати відносинами. Виходячи з цього, можна сказати, що суспільство, як цілісний соціальний організм, є соціальною системою, що включає в себе безліч соціальних відносин і взаємозв'язків, носіями яких є людина, і соціальні прошарки і групи, що утворюються людьми. Суспільство форму­ється і функціонує на основі певного способу виробництва, соці-окультурної сфери і способу життя.

Через те, що виробництво матеріальних благ і функціонуван­ня суспільства як соціальної системи не може здійснюватися без людського (суб'єктивного) фактора, то саме життєдіяльність лю­дини є специфічним способом існування суспільного (соціально­го) як матеріального носія соціальної форми руху.

Переходячи до питання "Проблема побудови теоретичної моделі суспільства", слід пам'ятати, що суспільство - не тільки специфічна, а й надзвичайно складна система. Пізнання цієї сис­теми має певні особливості.

Теоретичний, науковий аналіз суспільства як певної системи відбувається на базі конкретної ідеальної моделі. Кожна галузь науки фактично створює свою модель, або теоретичний об'єкт. Іншими словами, розглядається не весь об'єкт - соціальний орга­нізм, а тільки якась конкретна його частина. Так, для істориків реальний історичний процес постає не сам по собі, а через окремі фрагменти дійсності: архівні матеріали, документи, пам'ятники культури. Для економістів економіка має вигляд цифрових ви­кладень, статистисних матеріалів.

100

101

Дослідники не ставили і не ставлять за мету охопити весь об'єкт. Розглядаючи його під певним кутом зору, як ідеальну мо­дель, дослідники вони мають аналізувати явища "у чистому ви­гляді".

Ідеальна або теоретична модель того чи іншого фрагмента суспільства і реальне суспільство відрізняються. Однак аналіз моделі дозволяє виявити істотне, закономірне в об'єкті, не заблу­кати в складному лабіринті соціальних явищ, фактів і подій.

Студенту слід знати, що світоглядною основою побудови і наступного вивчення теоретичної (ідеальної) моделі суспільства є натуралізм, ідеалізм і матеріалізм.

Натуралізм закономірності функціонування і розвитку сус­пільства намагається пояснити законами природи. Він виходить з того, що природа і суспільство єдині, а отже, немає розходжень у функціонуванні природного і соціального.

Ідеалізм вважає свідомість (абсолютну ідею або комплекс відчуттів) кінцевуоюі визначальною причиною, соціального роз­витку.

Матеріалізм приймає за основу суспільне буття, реальний процес життя людей, який грунтується на певному способі виро­бництва, рівень розвитку культури, спосіб життя, що склався, і відповідний йому менталітет, тобто склад розуму, характер по­чуттів і мислення.

Кожний з розглянутих вище світоглядних підходів має свої раціональні моменти, завдяки яким були дані пояснення соціаль­них процесів, зроблені реальні кроки в пізнанні суспільства.

Студенту необхідно критично ставитися до цих підходів і вміти аргументовано обґрунтовувати сильні сторони і недоліки кожного з них.

При вивченні питання "Соціальне пізнання і його специфі­ка" слід пам'ятати, що пізнання закономірностей суспільства має конкретну специфіку порівняно з пізнанням явищ природи.

У суспільстві діють люди, наділені свідомістю і волею, тут неможливо повне повторення подій. На результати пізнання впливає діяльністьї політичних партій, всіляких економічних, по­літичних та військових блоків і союзів. Соціальні експерименти мають колосальні наслідки для людей, співтовариств і держав, а за певних умов — і для всього людства.

Однією з особливостей соціального розвитку є його багатова-ріантність. На перебіг соціальних процесів впливають різні приро­дні, а особливо соціальні фактори, свідома діяльність людей.

Дуже коротко специфіка соціального пізнання може бути ви­значена так:

1. У соціальному пізнанні неприпустима абсолютизація природ­ного або соціального, зведення соціального до природного, і навпаки. У той же час слід пам'ятати, що суспільство - така ж об'єктивна реа­льність, як і природа, тож не можна їх протиставляти.

2. Соціальне пізнання, маючи справу не з речами, а з відно­синами, нерозривно пов'язане з цінностями, установками, інтере­сами і потребами людей.

3. Соціальний розвиток має альтернативи, різні варіанти сво­го розгортання. Одночасно існує безліч світоглядних підходів до їх аналізу.

4. У соціальному пізнанні значну роль відіграють методи і прийоми дослідження соціальних процесів і явищ. Характерною їх особливістю є високий рівень абстракції.

Основна мета соціального пізнання — виявлення закономір­ностей суспільного розвитку і на їх основі - прогнозування шля­хів подальшого розвитку суспільства. Суспільні закони, що діють в соціальному житті, власне, як і в природі, є повторюваним зв'я­зком явищ і процесів об'єктивної реальності.

Відмінність законів суспільства від законів природи полягає в тому, що соціальні закони не мають жорсткої спрямованості. Вони, визначаючи основну лінію розвитку суспільства (соціаль­них процесів), виявляються як тенденції. Суспільні закони є пе­реконливою ілюстрацією того, як необхідність виявляє себе через масу випадків.

Студенту варто усвідомити, що пізнання законів суспільного розвитку відкриває широкі можливості для їх використання в со­ціальній практиці. Соціальні закони як об'єктивні феномени ді­ють і впливають на долі людей. Чим глибше і повніше вони бу­дуть пізнані, тим більш вільною буде діяльність людей, тим знач­нішою можливість їх використання в управлінні соціальними процесами в інтересах усього людства.

# # #

102

103

Довідкова література: Современный философский словарь. - М., 2004 Ст ■ «Зако­ны общественные», «Натурализм», «Общество», «Отношение» «Онтология социальная», «Связи социальные»..

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М, 2001 Ст ■ «Общество», «Идеальный объект», «Закономерность истори­ческая», «Субъект социальный».

Філософський енциклопедичний словник. - К 2002 Ст • «Суспільство», «Суспільне буття і суспільна свідомість».