8. Засоби композиції і методи гармонізації містобудівної форми (симетрія і врівноваженість, масштаб і масштабність, пропорції і пропорціювання, ритм і ритмізація);

Тут є одне з серйозних завдань, яку доцільно розглянути докладніше. Перед нами питання сумірності людини з різко зростаючими елементами архітектури та всім містом загалом. Перед нами виникає запитання масштабності архітектури.

Проблема дуже актуальна. Її рішення може вишукати у двох напрямах. Перше зводиться до того що, як воно, як воно виходить, - так, отже, потрібно, і гаразд. Рішення прагматичне. Тобто, якби ще що і незрозуміло враження від абсолютних розмірів споруди, якщо і неспроможна визначити його розміри, зіставляючи його з собою, те й непотрібен штучними заходами приводити будинок до масштабу людини.

Друга можливість традиційний. Цей шлях зводиться до доданню будівлям горизонтальних членувань. Такий спосіб перегукується з принципам Відродження. Ніде краще організувати і виразнішими не досягалося велич разом із тим масштабність великих обсягів палаців і храмів, ніж у спорудах епохи Відродження. Членения, пов'язані з більшими на висотами поверхів, також були величні, але водночас вони давали легко читаються співвідношення з людиною.

Масштабностью в архітектурі називають ставлення двох порівнюваних величин, одній із яких приймається за одиницю відліку. Ця категорія масштабності немає, як абстрактне якість. Вона проявляється у цілий ряд достеменно конкретизируемых сутностей.

По-перше, окремі будинку повинні прагнути бути сомасштабны всьому міста і своєму оточенню. За всіх обставин ми повинні фіксувати якусь “внутрішню” масштабність міста, пов'язану зі зростанням його абсолютних розмірів, велику масштабність, притаманну місту як пропорційному в усіх власних частинах і развивающемуся організму. Це об'єктивність.

По-друге, споруди повинні прагнути бути масштабні, порівнянні внутрішньому своєму суті. Так масштабність житловий будинок цьому плані визначається кількістю поверхів, і висотами цих поверхів. Масштабність театру – значущістю його основних обсягів: залу і сцени.

Має бути й третя характеристика масштабності, бо міста (будівлі у яких) будуються й існують не самі собі. Місто – організм, готовий до зручною колективної життя, задля забезпечення кращих (оптимальних) умов виробництва та споживання матеріальних й духовних благ, культури, мистецтва, науку й ін. Тож місто може бути сумірна людині, сомасштабен йому.

9. Способи досягнення емоційного естетичних переживань в урбанізованому середовищі (сценографія містобудівного простору).

Займаючись розміщенням силуетних містоутворюючих ансамблів, не можна забувати про міське середовище, як форми естетичного впливу на людину. Розміщення окремих елементів і комплексів малих архітектурних форм, реклами, скульптури, грамотного підбору сортів зелених насаджень по їх естетичним властивостям, більш прийнятною, як правило, на рівні людського ока, дозволить впливати на підсвідомість громадян, виховуючи їх смак і культуру.

З різних боків, різними методами, з більшим чи меншим успіхом робилися раніше, робляться і зараз наполегливі спроби встановити якісь аспекти художньої характеристики архітектури. Проблеми стилю, проблеми взаємозв'язку архітектури та природи, спільне існування архітектури та інших видів мистецтв, проблеми образу, художні якості ансамблів та містобудування в цілому і багато інших гострі питання постійно виникають перед зодчими. В процесі архітектурної творчості, в процесі продумування теоретичних положень такі завдання безперервно вимагають дозволу.

При роботі над ландшафтним оздобленням природного навколишнього середовища слід враховувати саме зміну місцевості в залежності від змін пір року. І як тут не згадати озеленення. Це тафізично-моральна і духовно-оздоровча аура, що сприяє психологічному здоров’ю людини. Озеленення природне чи штучне необхідне для садів, скверів, внутрішніх дворів можливо на балконах, дахах. На допомогуповинні прийтипевні тематично-програмні установкищодо створення художньо-архітектурного середовища ландшафтного характеру. Потрібна тема, девіз, щоб уникнутиодноманітноговирішення. Окремі елементи оздоблення середовища повинні бутивзаємопов’язанимина підставізагального предметно-просторового плану-сценарію. Зв’язок же «об’єкт-середовище» буваєпрямим ізворотнім. Тут є зовнішнє і внутрішнє середовище, тобтозовнішнє оточення і внутрішнє стосовно конкретного обмеженого простору: місто, сквер, парк, житло тощо.

Проблематика естетики поділяється на три основні напрями [10]:

• естетична оцінка природи;

• теоретичні та практичні дискусії стосовно ландшафтного дизайну

та естетичних оцінок краєвидів, включно з романтичною літературою та поезією;

• нариси про охорону природи та описи природи (nature writing).

Екологічна (інвайронментальна) естетика прагне визначити критерії

«природності» довкілля порівняно з цілеспрямованою людською

діяльністю. В своїй творчості людина спирається на уявлення про

гармонію, стиль та форму, та використовує ці категорії для визначення

успішності або неуспішності того чи того мистецького твору, надаючи

йому певну естетичну оцінку. Це кардинально відрізняє творчість людини

від процесів, що мають місце в природному довкіллі.

Висновок:

Стає очевидним, що які не були об'єктивні причини абсолютного розростання міст, необхідно обов'язково зуміти зробити місто “людським”, незалежно з його розмірів, кількості і забезпечення якості градоутворюючих чинників, з розвитку автомобільного транспорту, й т.д.

Великі міста – найзабрудненіші крапки над карті кожної держави, і це вже питання як “зелених”, але й муніципальної влади проблемою стала екологізація будівельної роботи і архітектури як частини системи культури майбутнього.

Початкова антиэкологічность багатоповерхової забудови пояснює крах численних спроб побудови городов-садов зроблених вже з більш століття. За визнанням характер розвитку міст України з початку епохи індустріалізації і з час, показав себе як антигуманний, антиэкологичный і тупиковий. Нині стихійно з'являються вдома нових типів зазвичай звані екологічними і які мають усі підстави бути основним виглядом житла постіндустріальної епохи.

Список використаної літератури :

1. Блюменберг Г. Світ як книга / Переклад з німецької, перед-

мова, коментарі В.Єрмоленка. – Київ: Лібра, 2005. – 544 с.

2. Гардашук Т.В. Концептуальні параметри екологізму. – К.:

Видавець ПАРАПАН, 2005. – 200 с.

3. Грабовський С.І. Загальнокультурний контекст гуманістичної

трансформації вимірів наукового дослідження // Етика науки: виклики

сучасності: Монографія / М.М. Кисельов, Т.В. Гардашук, С.І. Грабовський

та ін. – С. 181 – 246.

4. Гусева А.Ю. Экологическая эстетика как превращенная форма

эстетики природы // Terra Humana. – 2012. – № 3. – C.209 – 213.

5. Іщенко Ю.А.Біогносис: подвійний топос життя. – Київ: ЦГО

НАН України, Житомир: В-во «Волинь», 2010. – 300 c.

6. Кебуладзе В. Феноменологія і герменевтика у структурі

філософської і гуманітарної освіти // Філософська думка: Український

науково-теоретичних часопис. – 2013. – №5. – С. 52 – 59.

7. Павлова О. Актуальність естетичного // Філософська думка :

Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 5. – С. 124 – 133.

8. Яковенко М.Л. Екологічна естетика як актуальний напрям

сучасної культури. – [Електронний ресурс] – Режим Доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/phd/2008_9/jakovenko.pdf.

9. Brady, Emily. “Environmental Aesthetics.” Encyclopedia of

Environmental Ethics and Philosophy. Ed. J. Callicott and Robert Frodeman.