24

Лекція 4 змісовий компонент виховного процесу

План лекції.

1. Поняття про зміст виховання.

   1. Моральне виховання учнів;

   2. Національно-патріотичне (громадянське) виховання учнів;

   3. Правове виховання учнів;

   4. Екологічне виховання учнів;

   5. Статеве виховання учнів;

   6. Розумове виховання. Формування наукового світогляду учнів;

   7. Трудове виховання і профорієнтація учнів;

   8. Економічне виховання учнів;

   9. Естетичне виховання учнів;

   10. Фізичне виховання учнів.

1. Поняття про зміст виховання.

Зміст виховання - це те, що випливає із багатства суспільно-історичного досвіду, цінностей культури і використовується для потреб виховного процесу, тобто це система цінностей світової і національної культури, яку учні повинні засвоїти, зберегти і розвинути відповідно до поставленої мети і завдань виховання.

Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе.

Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загальновизнаними цінностями і якостями та самореалізації його сутнісних сил. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.

Пригадаємо з психології

Ціннісне ставлення особистості має трикомпонентну структуру:

- когнітивний компонент — поняття й уявлення про той чи інший бік Життя;

- емоційно-оціночний компонент — переживання даної події, явища, їх Оцінка;

- поведінковий компонент — досвід діяльності, уміння, навички, поведінкова готовність до певних соціальних дій.

Включення ціннісного ставлення у структуру особистості дає змогу, на думку вчених, виявити найзагальніші соціальні детермінанти поведінки, витоки якого слід шукати в моралі, суспільній повсякденній життєдіяльності людини.

Ставлення у психології особистості — це система зв’язків людини зі світом та іншими людьми, яка виступає складовою частиною її свідомості і самосвідомості.

Основні положення психології ставлень полягають у тому, що особистість, психіка і свідомість людини у кожен момент є єдністю відображення об’єктивної дійсності і ставлення людини до неї. Психологічні ставлення людини виступають як цілісна система індивідуальних, вибіркових, свідомих зв’язків особистості з різними сторонами об’єктивної дійсності: з явищами природи і світом речей, з людьми і суспільними явищами; особистості з самою собою як суб’єктом діяльності.

Система ставлень визначається всією історією розвитку особистості дитини. Вона виражає її особистісний досвід і внутрішньо визначає її дії, переживання. Серед різних видів ставлень (в основі яких лежать потреби і мотиви, емоційні процеси і почуття) можна виділити ціннісні ставлення, тобто ставлення, в основі яких лежить оцінка суб’єктом будь-чого і яка визначає її особистісну значущість. Важливими видами ставлень В. Мясищев вважав потреби, мотиви, емоційні ставлення (любов, ворожість, симпатія, антипатія тощо), інтереси, оцінки, переконання, а домінуючим ставленням, яке підпорядковує собі інших і визначає життєвий шлях людини, — спрямованість.

Вищий ступінь розвитку особистості та її ставлень визначається рівнем свідомого ставлення до оточуючого і самосвідомістю як свідомим ставленням до самого себе.

Особливим видом ціннісних ставлень є моральні ставлення. Найбільш стійкі ціннісні ставлення складаються у ціннісні орієнтації особистості.

Ставлення до людей виступають регулятором соціальної взаємодії (міжособистісні взаємини).

Основною дефініцією поняття «цінності» є значущість певних реалій дійсності з точки зору задоволення матеріальних і духовних потреб, інтересів людини; це те, що може цінувати особистість, що є для неї значущим і важливим. Саме цінності наповнюють сенсом існування людини і суспільства, вони значною мірою духовно відтворюють саму людину.

Існує багато точок зору на сутність цінності: це поняття, суть якого — у здатності задовольняти потреби й інтереси особистості (О. Дробницький); особлива значущість речей, явищ, процесів, ідей для життєдіяльності людини, її потреб та інтересів (В. Тугаринов); форма прояву людиною різноманітного ставлення до предмета, події, явища тощо (В. Василенко); специфічне утворення свідомості; особлива індивідуальна реальність, яка має особливу значущість для людини, котра її переживає (І. Бех, Л. Виготський, В. Малахов, С. Рубінштейн); особлива індивідуальна реальність, суть якої полягає у її «позитивній» значущості (Б. Додонов), що має вирішальне значення у процесі життєдіяльності людини.

Будь-яка система цінностей поєднує в собі цінності двох порядків: цінності-цілі (термінальні) і цінності-засоби (інструментальні). До перших належать найважливіші цілі та ідеали суспільства і людини (цінність людського життя, сім’ї, здоров’я, свободи, наявності друзів, творчості, впевненості в собі, розвитку, пізнання, суспільного визнання, життєвої мудрості, краси природи та мистецтва, щастя інших, дозвілля та ін.); до других - засоби досягнення цілей, які схвалюються даним суспільством або людиною (вихованість, незалежність, ініціативність, авторитетність, сміливість, самоконтроль, тверда воля, чесність, освіченість, відповідальність, життєрадісність, високі запити, акуратність, раціоналізм, широта поглядів, терпимість та ін.).

З гуманістичних позицій визначено завдання змісту виховання в «Конвенції про права дитини». У статті 29 говориться: «Освіта дитини повинна бути спрямована на: а) розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в їх повному обсязі; б) виховання поваги до прав і основних свобод, а також принципів, які проголошені у Статуті ООН; в) виховання поваги до батьків у дитини, їх культурної самобутності, мови, до національних цінностей країни, в якій дитина мешкає, країни її походження, і до цивілізацій, відмінних від її власної; г) підготовку дитини до свідомого життя у свідомому суспільстві в дусі порозуміння, миру, терпіння… д) виховання поваги до оточуючої природи.

Для забезпечення створення педагогічних умов, щоб визначена як зміст виховання учнівської молоді (нормативно-правовими актами) система ціннісних ставлень та сукупність соціально значущих якостей стала надбанням особистості учня, із сформованим ціннісним ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе в сучасній школі організовується і реалізовується система взаємопов’язаних напрямів (складових) виховання, досягнення цілей яких забезпечує формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості відповідно до суспільних вимог та індивідуальних особливостей дитини.

До таких напрямів відносять:

• Моральне виховання учнів;

• Національно-патріотичне (громадянське) виховання учнів;

• Правове виховання учнів;

• Екологічне виховання учнів;

• Статеве виховання учнів;

• Розумове виховання. Формування наукового світогляду учнів;

• Трудове виховання і профорієнтація учнів;

• Економічне виховання учнів;

• Естетичне виховання учнів;

• Фізичне виховання учнів.