1.7.Видимий рух планет, та їх конфігурації

ПЕРІОДИ ОБЕРТАННЯ ПЛАНЕТ

Зоряний або сидеричний період – період обертання планет навколо Сонця відносно зір.

Синодичний період обертання планет) — це проміжок часу між двома послідовними однаковими конфігураціями планети.

КОНФІГУРАЦІЇ ПЛАНЕТ

Характерні розміщення планет, Землі і Сонця називаються конфігураціями. По відношенню до Землі поділяють планети на внутрішні та зовнішні. Внутрішні або нижні планети:Меркурій, Венера. Зовнішні або верхні планети: Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон.

К онфігурації внутрішніх планет

(рис.13).

1 – верхнє сполучення;

2 – нижнє сполучення;

3 – східна елонгація;

4 – західна елонгація.

Конфігурації, при яких планета

може опинитися на одній прямій із

Сонцем та Землею, перебуваючи або

між ними, або за Сонцем називаються Рис.13

в ідповідно нижнім або верхнім

сполученням.

Кутова відстань планети від Сонця

називається елонгацією. Розрізняють

східну та західну елонгацію.

Конфігурації зовнішніх планет.

(рис.14).

Рис.14

1 – сполучення;

2 – протистояння;

3 – східна квадратура;

4 – західна квадратура

Конфігурації, при яких планета,

розташовуючись на одній прямій із Сонцем та Землею, може опинитися або за Сонцем (відносно Землі), або проти Сонця називаються віповідно сполученнями або протистояннями.

Квадратура – це така конфігурація, за якої кут між напрямками на планету і на Сонце прямий. Є східна і західна квадратури.

РУХ МІСЯЦЯ

Місяць рухається навколо Землі в той самий бік, в який Земля обертається навколо своєї вісі. Щодоби Місяць зміщується на схід відносно зір приблизно на 13 градусів.

Місяць змінює свою видиму форму, і ці зміни називаються фазами. Фази залежать від відносного розташування Землі , Місяця й Сонця.

Молодик – фаза, коли місяць знаходиться між Землею і Сонцем. У цей момент він невидимий для земного спостерігача

Повна - протилежна точка орбіти Місяця, у якій його освітлена Сонцем півкуля видима земному спостерігачеві повністю.

Проміжні фази – положення Місяця між молодиком і повною, коли земний спостерігач бачить більшу або меншу частину освітленої півкулі, їх називають чвертями.

Зоряний або сидеричний місяць - період обертання Місяця навколо Землі відносно зір. Він становить 27,3 доби.

Синодичний місяць – проміжок часу між двома послідовними однаковими фазами Місяця. Він дорівнює 29,5 доби.

Сонячна доба на Місяці дорівнює синодичному періоду – приблизно

2 земних тижні і 2 земних тижні ніч.

МІСЯЧНІ І СОНЯЧНІ ЗАТЕМНЕННЯ

Місячне затемнення відбувається, коли Земля перебуває між Сонцем і Місяцем і Місяць «входить» в тінь від Землі. Якщо Місяць, обертаючись навколо Землі повністю проходить через повну тінь від Землі, сонячне проміння упродовж певного часу взагалі не потрапляють безпосередньо до його поверхні. Ціла поверхня Місяця в цьому разі стає темною і відбувається повне затемнення Місяця. Останнє повне затемнення Місяця, видне в Україні — 15 червня 2011 року.

Якщо тільки частина Місяця заходить в тінь від Землі, наступає затемнення часткове.

Якщо Місяць заходить тільки в напівтінь Землі, затемнення називають півтіньовим.

Час тривання повного затемнення Місяця може бути різним — максимально 1 година і 40 хвилин. Підраховано, що між 1207 роком до н. е. і 2162 роком нашої ери, тобто впродовж 3369 років, відбулося 8000 сонячних затемнень і 5200 затемнень Місяця. Таким чином 3 затемнення Сонця припадає 2 затемнення Місяця. Поширена думка, що затемнення Сонця спостерігається рідше, ніж затемнення Місяця. Але це не так. Протягом року відбувається не менше двох затемнень Сонця, а за певних умов — чотири. Натомість протягом року може відбутись не більше трьох затемнень Місяця, але може випасти так, що не відбудеться й жодного (навіть часткового). Однак для даного місця спостереження затемнення Місяця спостерігається частіше, ніж затемнення Сонця. Причиною цього є той факт, що останнє спостерігається лише у смузі, шириною до 300 км для повних затемнень. Натомість затемнення Місяця видно повсюдно, де Місяць перебуває над горизонтом

Затемнення Сонця відбувається, коли Місяць знаходиться між Сонцем і Землею і тим самим затьмарює сонячне світло

Часткове затемнення — відбувається тоді, коли спостерігач не знаходиться достатньо близько до лінії, що з'єднує Сонце i Місяць, щоб потрапити в повну тінь від Місяця, потрапляючи лише в напівтінь.

Повне затемнення  — відбувається тоді, коли спостерігач знаходиться в тіні Місяця. В цьому випадку можна спостерігати сонячну корону. Це можливо завдяки тому, що видимі кутові розміри Місяця лише трохи більші за кутові розміри Сонця i у випадку повного затемнення, Місяць затьмарює повністю диск Сонця, але не затьмарює корони.

Кільцеподібне затемнення  — відбувається тоді, коли, як і у випадку повного затемнення, спостерігач знаходиться дуже близько до лінії, що з'єднує Сонце i Місяць. На відміну, однак, від повного затемнення, у випадку кільцеподібного затемнення кутові розміри Місяця є меншими за кутові розміри Сонця. Це відбувається, коли затемнення припадає на час, коли Місяць знаходиться поблизу апогею своєї орбіти, або на далекій віддалі від Землі.

Кільцеподібне-повним затемненням називається затемнення, яке в певних місцях Землі затемнення спостерігається як повне, a в інших як кільцеподібне. Тільки близько 5 % усіх затемнень є кільцеподібно-повними.

Протягом року відбувається (в якомусь місці Земної кулі) щонайменше два затемнення Сонця, але не більше п'яти (при цьому не більше трьох — повні). Наприклад у 1993 році відбулося два затемнення, а в 1935 — п'ять. Згідно зі статистикою, в кожному конкретному місці повне затемнення Сонця спостерігається в середньому раз на 370 років. В той же час в окремих регіонах це явище може спостерігатися й частіше і навіть два роки поспіль (наприклад у Брісбені в Австралії (5 квітня 1856 i 25 березня 1857) або на узбережжі Анголи (21 червня 2001 і 4 грудня 2002).

Сарос - проміжок часу, через який повторюється послідовність сонячних і місячних затемнень. Сарос складає 18 років 10,3 (або 11,3) доби (в залежності від кількості високосних років у періоді). Впродовж кожного саросу буває 43 сонячних і 25–29 місячних затемнень.

ПРИПЛИВНІ ЯВИЩА

Динамічний вплив Місяця на Землю позначається у явищі припливів, які полягають у тім, що рівень океану в кожній крапці помітно змінюється двічі в добу, піднімаючись і опускаючись.

Такі коливання відбуваються й у закритих морях, але завдяки своїй незначності вони проходять непомітно. Ці підняття й опускання води не супроводжуються виникненням морських течій, а являють собою хвилю з характерним коливанням у кожній крапці.

Підняття води одержали назву припливу, опускання її називаються відливом. Висота припливу в деяких місцях досягає значної величини.

Сила притягання Місяця за законом всесвітнього тяжіння викликає припливи й відливи. Припустимо для простоти, що Земля вся покрита водною оболонкою. Тоді крапки океану, найближчі до Місяця, будуть притягатися із силою більшої, ніж центр Землі, і центр Землі буде притягатися із силою більшої, ніж самі вилучені від Місяця крапки Землі. Під впливом різниці цих сил водна оболонка Землі витягається в напрямку до Місяця, утворюючи два виступи, які і являють собою гребені приливних хвиль.

Сонце, так само як і Місяць, викликає припливи, але вони, внаслідок великої відстані до Сонця, значно менше місячних припливів. Сонячні припливи тельки підсилюють або послабляють місячні припливи.