5.3. Дифузна матерія

Міжзоряний простір. Міжзоряний простір заповнений газом і пилом. Хмари атомарного нейтрального водню мають температуру 70 К , невелику густину. Основним компонентом є газ що складається з атомів і молекул. Розрізняють хмари атомарного і молекулярного водню. Пил складає близько 1% маси міжзоряного простору. Більш холодні і густі хмари молекулярного водню зовсім непрозорі для видимого світла.

ТУМАННОСТІ

Дифузні туманності - величезні згущення пилу та газу, які мають неправильну форму. Їхня маса може досягати 10 000 мас Сонця. Густина дуже мала, а розміри величезні. Значна кількість темних туманностей знаходиться у площині Молочного шляху, що створює ефект Великого Провалу.

Поділяються на світлі і темні. Найвідоміші темні дифузні туманності – Вугільний Мішок у сузір’ї Стрільця Кінська Голова у сузір’ї Оріона. Найвідомішою серед світлих туманностей є велика Туманність Оріона розміром 20 св. р.

5.4. Світ галактик. Метагалактика

Еліптичні: мають еліптичну або сферичну форму, їх яскравість зменшується від центра до краю.

Спіральні: складаються з ядра і кількох рукавів (гілок). існують звичайні і з перемичкою.

Лінзоподібні: у них ядро сильно сплюснуте і схоже на двовипуклу лінзу, а гілки відсутні.

Неправильні: не мають ні чітко вираженого ядра, ні симетричної форми.

Карликові: в десятки разів менші за розмірами і масою, ніж нормальні галактики.

Квазари – надпотужніші радіоджерела, відкриті на початку 60-х років ХХ ст. Світність квазара у сотні разів більша від потужності величезної галактики. В якій сотні мільярдів зір.

Радіогалактики – зоряні системи, радіовипромінювання в яких значно переважає їхнє світлове випромінювання

Сейфертовські галактики або сейферти – гіганські спіральні зоряні системи, що мають дуже яскраве джерело в центрі, з якого виривається світний газ з величезною швидкістю.

Наша Галактика, галактика Туманність Андромеди. галактика Трикутника, ВМХ, ММХ та понад 20 карликових та неправильних галактик утворюють Місцеву Групу. Її діаметр близько 3 млн. св. р.

Метагалактика – доступна для спостереження частина Всесвіту – налічує близько 100 млрд. галактик

6. Походження і розвиток всесвіту

Походження і розвиток Всесвіту. Основний космологічний принцип: Всесвіт є неоднорідним та ізотропним, тобто його властивості для кожного заданого моменту часу однакові в усіх його точка і в усіх напрямах. Сучасна космологія грунтується на Загальній Теорії Відносності (ЗТВ), згідно якій незмінний з часом Всесвіт існувати не може. На початку 20-х років ХХ ст. було розв’язане рівняння ЗТВ для Всесвіту і знайдено два розв’язки: Всесвіт поширюється і Всесвіт стискається.

Зародження Всесвіту. Під час зародження Всесвіт мав надзвичайно малі розміри та дуже велику густину, у мільярди разів більшу. Ніж щільність каміння. З якого складається Земля. Тоді не було зір та планет і навіть не існували елементарні частинки.

Великий вибух. Приблизно 15 млрд. років тому густа матерія вибухнула й почала розлітатися в усіх напрямках.

Із густої матерії утворилися галактики, зорі та інші космічні тіла.

Розширення Всесвіту. Галактики, що складаються з мільярдів зір, до цього часу продовжують розлітатись одна від одної. Через 300 000 років після Великого Вибуху, Всесвіт охолонув настільки, що змогли утворитися перші атоми. Розширення Всесвіту включає не тільки розлітання самих галактик відносно космічного простору, але й зміну параметрів Всесвіту самого.

Для виникнення життя необхідна певна кількість фізичних параметрів, які, з точки зору біології, сприяють його розвитку.

Головні параметри: стабільність випромінювання зорі, колова форма планети, яка можлива лише в околі поодинокої зорі, певна відстань планети від світила, що забезпечує комфортну для життя температуру.

РОЗДІЛ 2. ЗАПИТАННЯ ТА ЗАДАЧІ ПО АСТРОНОМІЇ