1.7. Факультативні заняття з математики

Стимулювання інтересу учнів до навчальної діяльності на уроках математики і факультативних занять.

Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, а факел який слід запалити.

Проблеми сучасної освіти в Україні полягають у тому, що знання, вміння і навички, які формулюються у школярів, не передбачають подальше їх застосування в різних сферах суспільного життя. У зв’язку з цим пріоритетне значення надається сьогодні освіті, яка забезпечує відповідальність особистості випусника сучасним вимогам суспільства.

Без знання математики не можна прожити в сучасному світі. Адже математика є основою багатьох наук. Без математичних знань не можливо розвинути жодні знання та вміння ні в інженерії ні в космонавтиці, ні в медицині, ні в багатьох інших галузях знань.

Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є формування в учнів практичних вмінь та розвитой пізнавальної активності. Істотно роль у підвищенні ефективності навчання школярів відіграє сформованість у них практичних умінь і навичок геометричного характеру, необхідних як для вивчення математики, так і для повсягденої діяльності.

Серед методів, спрямованих на активізацію пізнавальної діяльності учнів, важлива роль належить самостійній роботі. Працюючи самостійно, учні, як правило, глибше замислюється над змістом опрацьованого матеріалу, краще зосереджують свою увагу, ніж під час пояснень учителя. Тому знання, уміння і навички, набуті учнями в результаті добре організованої самостійної роботи, є міцнішими і ґрунтовнішими. Крім того, у процесі самостійної роботи в учнів виховується наполегливість, увага, витримка та інші важливі риси.

Активізація творчої самостійності учнів, формування вмінь та навичок практично застосування знання, розвиток логічного мислення найефективніше здійснюються під час виконання практичних робіт.

Однак такій формі роботи на уроці не прилягають достатньої уваги. Лабораторні, практичні роботи, як правило, виконуються не систематично, за нагоди. Зазначимо, що лабораторні, лабораторно-графічні та практичні роботи мають велике виховне й освітнє значення:

• Дозволяють глибше усвідомити математичні залежності між величинами;

• Ознайомитися з вимірювальними й обчислювальними інструментами та їх застосуванням на практиці;

• Встановити більш тісні між предметні зв’язки та взаємозв’язок між різними розділами курсу математики;

• Урізноманітнюють уроки математики;

• Підвищують активність і самостійність учнів на уроці;

• Прияють підвищенню якості знань учнів;

• Роблять абстрактні теоретичні факти зрозумілими, доступними, наочними;

• Учитель має можливість здійснити диференційований та індивідуальний підходи до навчання, враховуючи індивідуальні особливості учнів.

Головний результат навчальної діяльності полягає в успішності формування теоретичної свідомості й мислення. Отже, необхідно навчити учня вчитися. Як відомо, до 60% випускників шкіл не володіють навіть елементарними прийомами систематизації навчального матеріалу, не кажучи вже про володіння технічними прийомами сприйняття навчальної інформації від вчителя і застосування методик самоосвіти.

Процес передачі знань безпосередньо пов’язаний із мотивацією навчання та особистих якостей учня. У власне навчальній діяльності можна виділити функціонально об’єктивну суму пізнавальної діяльності, потреб учня, мотивів і волі. Відомо, що змістовим мотивом навчальної діяльності є активний пізнавальний інтерес.

Причому пізнавальні функції діяльності, у свою чергу, розглядаються як психічні функції – сприйняття, увага, пам’ять, мислення, уява.

Основною метою школи (учителя) є забезпечення всіх аспектів виховання і навчання випускника. Моделюючи і плануючи процес навчання, необхідно врахувати, що дидактика всебічно стосується формування людини. Практичне підтвердження застосовності законів дидактики доводить підпорядкованість усіх форм навчання на всіх етапах єдиним суворим законом розвитку.

Значення інтересу в навчанні підкреслювали багато дидактів минулого. Я.А. Каменський розглядав нову школу як джерело радості, світла, знання, вважав інтерес одним із найголовніших шляхів створення цієї світлої і радісної обстановки навчання. Ж-Ж. Руссо, спираючись на безпосередній інтерес вихованця до предметів, що оточують його, і явищ, намагався будувати доступне і приємне для дитини навчання. К.Д. Ушинський в інтересі вбачав основний внутрішній механізм успішного навчання. Він показав, що приневолений не досягає потрібного результату. І.Ф. Гербарт закликав учителя не бути нудним, а будувати навчання на інтересах, властивих дитині.

Інтерес можна назвати першоосновою життєдіяльності людини, він є основною стимул-реакцією до розвитку. Проблема розвитку інтересу знайшла відображення у працях багатьох учених (Л.С. Виготський, А.К. Дусавіцький, Г.І. Щукина, Ф.К. Савіна та ін.).

Інтерес – форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особи на усвідомлення цілей діяльності.

На думку А.К. Дусавіцького, інтерес – «хитре» явище психіки, він незримо присутній у кожному акті психічної діяльності, інтерес – немовби природний двигун дитячої поведінки, вказує на те, що діяльність дитини збігається з її органічними потребами. На думку Л.С. Виготського, щоб зацікавити учня чим-небудь, інтерес до пізнання часто піднімають інтересом до діяльності. І це помилка і проблема нас, до спілкування з друзями, то він починає нудьгувати. Звідси з’являється нічим не обґрунтована і не керована агресія і девіантна поведінка. Тому я вважаю, що для того, щоб уникнути нудьги під час навчання, необхідно використовувати методичну модель «інтерес-мета». Сформований інтерес-основна умова початку просування учня до своєї мети. Інтерес учня до навчання необхідно включати нові стимул-реакції. Для формування стабільного інтересу Г.І. Щукина вважає за необхідне: - використовувати максимальну опору на активну розумову діяльність учнів; - враховувати рівень розвитку учнів на даний момент; - створювати сприятливий емоційну атмосферу на уроках; - приділяти увагу техніці і змісту спілкування. Інтерес – мотиваційний стан суб’єкта, що спонукає його до активної пізнавальності, творчої діяльності. Інтерес безперервно доповнюється, узагальнюється. Поза діяльністю інтерес згасає і вимагає зовнішньої стимул-реакції – посилання педагога. Механізм стимуляції засвоєння навчальної інформації складний. Для збудження інтересу до знань «Фізика для малят. 1-4 класи», «Цікава астрономія. 5-8 клас» я прагну перетворити процес навчання на гру. З одного боку, гра дозволяє учневі відчувати себе психологічно комфортніше, а з іншого – дозволяє мені, як учителеві так представити навчальну діяльність, аби вона сприймала учням як цілком посильна. Це дозволяє мені допомогти учням здобути суперечність процесу навчання, суперечності між метою (досягти вивченої) і завданнями (виконати дії). І допомогти в цьому повинен мотив для навчальної діяльності, що визначає спрямованість учня на досягнення цілей власного розвитку через здобуття знань, умінь, навичок відповідно до його інтересів. Власне, мотив можна розглядати, як динамічні аспект спрямованості дії суб’єкта на досягнення певний цільових станів, які володіють ціннісним вмістом. На початку кожного етапу навчання учнями потрібно долати поріг заперечення власне факту навчання. Тому вчителеві доводиться спрямовувати учнів на подолання цього порогу. Завдання стимулювання інтересу учнів до навчальної діяльності я розв’язую у такий спосіб: - ускладнюю навчальний матеріал для здібних учнів; - уводжу елементи індивідуального навчання як для відстаючих учнів, так і учнів, що проявляють особливі здібності; - добираю, розробляю дидактичний матеріал з урахуванням індивідуальних схильностей і здібностей учнів, представляю на заняттях широковаріативні набори завдань; - створюю ситуації гарантованого успіху і психологічного комфорту на уроках; - створюю атмосферу співпраці «Учень-учень», «Учень-учитель», тому учні для стимулювання власного інтересу до навчальної діяльності можуть обирати «маршрут» навчання відповідно до особистих схильностей; - спонукаю до участі в конкурсах, конференціях, змаганнях і т. ін.; - пропоную працювати з різними джерелами інформації. У дослідженнях Г.І. Щукіної виділені такі джерела стимулювання пізнавального інтересу: - зміст навчального матеріалу; - організація пізнавальної діяльності учнів; - відношення між учасниками навчального процесу. У педагогіці до робочих версій стимулюючих чинників належать: - приваблива і доступна новизна навчального матеріалу; - глибоко й різнобічно аргументований історичний підхід; - розмаїття самостійних робіт; - проблемний виклад навчального матеріалу і створення проблемних ситуацій; - розкриття і показ новітніх досягнень науки і техніки; - стимулювання готовності учнів до участі в процесі навчання; - підвищення рівня психологічного комфорту в колективі класу. Із досягненням повного узгодження умов формування мотивації формування і стимулювання інтересу до пізнавальної діяльності настає рівновага в системі «ученик – учитель». Зі своєї багаторічної практики можу зробити висновок, що функціонування цієї системи можливе лише в разі дотримання низки умов, вимог, параметрів, обмежень. 1. Умови: - показувати учням мету й перспективи отриманих знань; - показувати необхідність початкових знань, умінь і навичок для подальшого навчання; - переконати учнів у необхідності виконувати вимоги вчителя; - розвивати здібності через розвиток схильностей учнів; - поєднувати інтереси учня і вчителя. 2. Вимоги: - наявність учителя належного рівня професійної майстерності; - творчий підхід у викладі навчального матеріалу; - здатність вчителя радіти і співпереживати кожному успіху або невдачі учня. 3. Параметри: - зростання творчих здібностей учнів; - зростання соціального статусу учнів; - загальнокультурний розвиток учнів. 4. Обмеження: - недопустимо порівнювати учнів одне з одним; - слід оцінювати залежний від попереднього рівня знань, умінь, навичок; - творчість повинна ґрунтуватися на основі життєвого досвіду; - необхідно слідувати демократичним принципам навчання. Головне завдання вчителя – організувати активну самостійну пізнавальну діяльність учнів, навчити здобувати знання і застосовувати їх на практиці. Нові умови життя потребують нового мислення, нової культури організації процесу навчання, а звідси – якісно іншого підходу до самоосвітньої діяльності. Якщо раніше вчитель давав можливість самостійно оволодівати навчальним матеріалом для учня старших класів, то в умовах сьогодення самоосвітні навички необхідно формувати вже з 5-6 класів. У цьому важливу роль відіграє врахування індивідуальних умінь і навичок учнів, їх психологічної готовності до самостійного оволодівання знаннями. Останнім часом у зв’язку з карантинами, негараздами погодних умов навчання учнів проводилося дистанційно, по Інтернету. У всякому разі, вчитель не може дійти до кожного учня. Оскільки не бачить, чого вміє дитина, чого не розуміє. Значну роль у самоосвітній діяльності учнів відіграють батьки. Як навчити дитину? Як допомогти їй навчитися «вчити саму себе?» Для цього дитина повинна мати загально навчальні вміння, а саме: - навчально-організаціні, тобто учень повинен уміти організувати своє робоче місце, планувати роботу. Націлити себе на виконання поставленого завдання здійснювати самоконтроль і самоаналіз власної діяльності.

• Навчально-інтелектуальні або загально логічні вміння, тобто порівнювати об’єкти, класифікувати матеріал, встановлювати взаємозв’язок і взаємозалежність між елементами; - навчально-інформаційні вміння, такі як складання плану, тез, конспекту.

Це ті вміння і навички, що мають бути сформовані в учня для того щоб мати змогу працювати самостійно. Проте відсутність невміння користуватися прийомами самостійної навчальної роботи дуже ускладнюють самоосвітню діяльність школярів. Отже, для того щоб учень зміг упоратися із запропонованими завданнями, необхідно дати йому інструктаж, причому із урахуванням рівня його навчальних досягнень. Наведена розробка пропонує різнорівневої інструкції для кожного учня, які він повинен одержати для вивчення певного матеріалу самостійно. Вона запропонована для деяких тем вивчення математики в 6 класі. Але такі картки-інструкції кожен учитель може підготувати для будь-якого класу.