1____Методика – це сукупність методів, прийомів і засобів оптимального вирішення назрілої проблеми чи виконання певного виду діяльності.

Оскільки соціальна педагогіка із загальної педагогіки виділилась в окрему педагогічну дисципліну, а також, враховуючи зв’язок соціальної педагогіки з іншими суспільними науками, методи в соціальній педагогіці використовуються ті ж , що і в загальній педагогіці, психології, філософії, соціології, але всі вони мають свою специфіку.

Засіб діяльності це ширше поняття від прийому. Засоби соціально-педагогічної діяльності – це сукупність матеріальних, інтелектуальних, емоційних прийомів які використовуються соціальним педагогом в своїй діяльності. В якості засобів найчастіше виступають книги, засоби масової інформації, природа і навколишнє середовище. Існування засобів не залежить від бажання соціального педагога, але вміння їх використання призводить до досягнення ними позитивного результату.

Найчастіше в соціально-педагогічній діяльності використовуються методи переконання і вправи.

Переконання – це роз’яснення і доведення правильності і необхідності даної поведінки. Основні ознаки методу переконання і вимоги до нього.

Вправа – це численне повторення дій і вчинків з метою закріплення певних навичок, умінь та формування звичок. З вправи формується поведінка. Поведінка складається з вчинків, які виражаються в дії, тобто вправа на початковому етапі формує дію.

До корекційних методів соціально-педагогічної діяльності відносять, так само як і в педагогіці, методи заохочення і покарання. Ці методи неоднозначно трактуються як педагогами так і психологами, особливо це стосується методу покарання. Згідно чинного в Україні законодавства, будь-які прояви фізичного, психічного чи морального насильства над дитиною караються законом.

Технологія соціально-педагогічної діяльності – це практична діяльність соціального педагога, яка характеризується раціональною послідовністю використання найрізноманітніших засобів, методів для досягнення результатів. Будь-яка технологія передбачає існування програми або алгоритму дій.

Застосування певних методик у процесі вирішення конкретної проблеми формує технологію діяльності. Термін педагогічної технології офіційно був введений в науку у США в 40-х роках ХХ століття. Але у вітчизняній педагогіці з поняттям технології ми зустрічаємось вже у роботах А.С. Макаренка, який називав їх “програмами виховання”.

2____У конкретнішому визначенні соціальна політика являє собою комплекс соціально-економічних заходів держави, місцевих органів влади, підприємств, організацій, спрямованих на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень. Її мета — забезпечити гідний рівень життя, який виражається у певній кількості та якості споживчих благ і послуг, починаючи з «первинних», що задовольняють потреби працівників у продуктах харчування, одязі, засобах пересування, підтримки здоров’я і закінчуючи найскладнішими потребами, пов’язани­ми із задоволенням духовних, моральних, естетичних запитів. Головним у соціальній політиці є обов’язок держави гарантувати законодавчо, соціально й економічно нормальні для даного історичного періоду умови, які забезпечують самостійне життя, свободу вибору життєвого шляху, сфери діяльності, відповідальність за свої дії, «плату» за рівень особистого добробуту і становища у суспільстві. Соціальна політика повинна будуватись на основі взаємної відповідальності та взаємних обов’язків держави й населення. В умовах нестабільного розвитку економіки вона має бути адекватною стану розвитку економіки, сприяти стабілізації виробництва та забезпечувати мінімально необхідні стандарти життєвого рівня населення.

Головним завданням соціальної політики є досягнення відповідності цілеспрямованої діяльності системи, її соціально-політичних інститутів, що є суб’єктами такої політики, соціальному розвитку згідно з вимогами об’єктивних закономірностей суспільного прогресу. Іншими завданнями можна вважати забезпечення чіткого функціонування суб’єктів соціальної політики, узгоджуваної діяльності різних її елементів, формування їх оптимального співвідношення та підтримання необхідних пропорцій між ними.

Важливе місце серед завдань соціальної політики належить ство­ренню нових економічно доцільних робочих місць, особливо в тру­донадлишкових районах та галузях, і формування державного замовлення на проведення громадських робіт з метою пом’якшення безробіття. Їх розв’язання сприятиме підвищенню рівня життя на­селення, поліпшенню матеріального становища й умов життя пра­цівників та скороченню кількості малозабезпеченого населення.

3___

4___ Негативні чинники, що зумовлюють девіантну поведінку дітей:

- неблагополуччя в сім’ї (неповна сім’я, батьки – п’яниці, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя; безвідповідальність батьків за виховання дітей, їх психолого-педагогічна неграмотність; негативні приклади в моральній поведінці; брак доброти, сімейного затишку, любові до дітей, справжнього батьківського авторитету; прояви насильства, жорстокості; матеріальне неблагополуччя);

- низька педагогічна культура сім’ї (батько й мати працюють, освічені, інтелектуально розвинені, але матеріальний достаток проявляється у створенні для дітей “парникових” умов, що призводить до ослаблення внутрішніх сил особистості, матеріального перенасичення, вседозволеності, несформованості системи самовимог і самоконтролю);

- недостатній рівень виховної роботи у загальноосвітніх закладах (проявляється у перевантаженості програм навчальним матеріалом, який учень не може засвоїти, що породжує негативізм, опір, намагання “втекти” від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності; прояви негативізму з боку вчителів-вихователів до учнів з моральними вадами; недостатній рівень педагогічної культури вихователів; ізоляція, відсторонення від цікавих колективних справ тощо);

5___ Відзначимо, що необхідним фоном, на якому більш успішно здійснюються всі інші види профілактики девіантної поведінки підлітків (психологічна, медична, соціально-педагогічна та педагогічна) є соціальна профілактика.

Важливу роль відіграє психологічна профілактика. Психопрофілактика забезпечує вирішення основного завдання  психологічної служби - допомогти батькам і вихователям впоратися з проблемами або вести себе так, щоб подібних проблем не виникало, а педагогу, психологу - вирішувати проблеми, пов'язані з психічним здоров'ям дітей.

Завдання психологічної профілактики: здійснення турботи про психічне здоров'я і психічні ресурси людей, робота з малою степінню емоційних, поведінкових і навчальних розладів, робота з підлітками з яскраво вираженими поведінковими проблемами, коли основною метою профілактики є корекція або подолання серйозних психологічних труднощів і проблем. Не менш важливою є медична профілактика. Медична профілактика спрямована  на усунення несприятливих факторів, що викликають таке  явище, а також на підвищення стійкості особистості до впливу цих факторів, рішення спеціальних завдань, зокрема лікування нервово-психічних розладів, що супроводжуються порушеннями поведінки, а також попередження рецидивів у осіб з уже сформованою такою поведінкою.

Соціально-педагогічна профілактика - це система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей і підлітків, що сприяють прояву різних видів його активності. Соціально-педагогічна профілактика направлена на зміну різних зовнішніх і внутрішніх факторів та умов соціального виховання або перебудову їх взаємодії. Даний вид профілактики передбачає спрямування соціальним педагогом діяльності на формування позитивного виховного впливу мікросоціуму дитини (педагоги, батьки, родина, група однолітків), на зміну характеру їх відносин, впливу на дитину; на уявлення дитини (підлітка) про оточуючих і взаємини з ними; сприяння зміні позиції дитини (підлітка) у відношеннях в соціумі (сприяння, протидія, бездіяльність). Педагогічна профілактика - це система попереджувальних заходів, пов'язаних з усуненням зовнішніх причин, чинників та умов, що викликають ті чи інші недоліки (відхилення) у розвитку особистості. Вона здійснюється на фоні загальної гуманізації педагогічного процесу, причому успішність системи пов'язана, перш за все, з усіма суб'єктами педагогічного процесу.

Соціально-педагогічна і психолого-педагогічна профілактика в  роботі з неповнолітніми, що мають відхилення у поведінці розкривають необхідність застосування різноманітних напрямків роботи, мета яких - оптимізація процесу соціалізації підлітка.

Загальна профілактика - сукупність заходів, спрямованих на створення сприятливих соціально-економічних, соціокультурних та соціально-педагогічних умов, що сприяють сім'ї у виконанні нею своїх функцій з виховання фізично і соціально здорових дітей; з реалізації виховних функцій загальноосвітніми закладами всіх типів щодо забезпечення ними повноцінного розвитку інтересів і здібностей у вихованців, зайнятості суспільно корисною діяльністю в позаурочний час [1:218].

Спеціальна профілактика включає корекційно- реабілітаційні заходи, спрямовані на дітей групи ризику, девіантних підлітків, неповнолітніх правопорушників. Вона передбачає використання різноманітних заходів психолого-педагогічної підтримки та соціально-правової допомоги неповнолітніх, захист їх від неуваги батьків, жорстокості, насильства та негативного впливу  асоціального середовища. 

6___ Проституція - це форма девіантної поведінки, яка проявляється в безладних, знеособлених, позашлюбних статевих стосунках, здійснених за плату. Проституція - це поведінка особи, яка вступає у статевий зв'язок за відповідну плату, веде безладне статеве життя. Розрізняють чоловічу (жиголо) і жіночу (повія) проституцію; дорослу і дитячу проституцію. Найбільш вивченою є жіноча проституція. При цьому суб'єкт (жінка, чоловік, дитина) стає товаром, а її тіло - об'єктом купівлі-продажу.

Особливо турбує дитяча проституція. Дитяча проституція - це форма девіантної поведінки дітей, які вступають у статеві зв'язки до 18 років. У Конвенції ООН про права дитини (ст.34) зазначається, що держава зобов'язується захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації. Причини виникнення проституції можна розділити на три групи.

1.Генетичні (вплив спадкових факторів).

2.Психологічні - теорії залежності, мотивації (потреба в грошах, самовираженні), закладання в дитячому віці такого способу життя.

3.Соціальні - неблагополучні сім'ї; сімейна депривація; сексуальна активність; недостатність інформації; безконтрольність зі сторони батьків і школи та ін.

Існує різна типологія проституції:

1) проститутки, які живуть самостійно в квартирі; 2) проститутки, які живуть за плату "господаря"; 3) вуличні проститутки. Серед сучасних вуличних повій можна виділити такі групи: елітарні, центрові, валютні, шарові (мають високий освітній рівень, постійних клієнтів і віддають себе за високу платню); разові (зовнішньо привабливі, обслуговують клієнтів на замовлення); сімейні (молоді люди, які мають сутенера); плечові або ті, які їздять з водіями трейлерів (працюють на заправках, придорожніх кафе); трасові або автомобільні; вокзальні; неповнолітні. Соціальна небезпечність проституції полягає у створенні основи для злочинності та правопорушень. Тобто проституція - це один із механізмів перетворення аморальної поведінки у злочинну.

11___ Девіантна поведінка –це характеристика поведінки, яка не співпадає з соціальними нормами і цінностями, що прийняті у суспільстві.

Делінквентна поведінка - це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного та кримінального кодексів.

Кримінальна (злочинна) поведінка - протиправне, суспільно-небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (зґвалтування, вбивство, нанесення значних тілесних пошкоджень).

9___ За минулі десять років кількість підлітків, які потребують лікування від наркоманії, збільшилася в десять разів. Кожен наркоман, як показали спеціальні дослідження, залучає до наркотизацію ще 5-6 осіб. Тому наркоманія в наш час порівнянна з епідемією. Алкоголізм і наркоманія тягнуть за собою збільшення числа захворювань на СНІД, венеричними захворюваннями, гепатитами. В умовах глобалізації суспільства наркоманія стає особливо гострою соціальною і психологічною проблемою.

Підліткова наркоманія, як і алкоголізм, в більшості випадків пов'язана з експериментуванням, пошуком нових і незвичайних відчуттів. Дві третини молодих людей, по спостереження наркологів, долучилися до наркотиків саме з цієї причини. Іноді першу дозу молода людина отримує обманним шляхом - під виглядом звичайної сигарети або нешкідливого напою.

Наркоманія - групове явище, в якому на першому місці стоять наслідування і вплив компанії. Практично 90% наркоманів почали вживати наркотики в компанії товаришів. У наркоманів є свої стереотипи поведінки, про які школа зазвичай не знає, і тому не звертає на ці симптоми належної уваги. Крім шкоди для здоров'я, наркотизм небезпечний тим, що залучає підлітків у злочинне середовище. Сфера обігу наркотиків вже сама по собі кримінальна, але крім придбання наркотиків, підлітки незабаром здійснюють серйозніші злочини.

Наркоманія негативно впливає на потомство - діти наркоманів народжуються з серйозними психічними та фізичними патологіями. Наркомани деградують як особистості, так як їх залежність від психоактивних речовин стає рабської, і вони змушені робити аморальні вчинки.

Одна їх суб'єктивних причин наркоманії - незадоволеність життям, пов'язана з особистими проблемами, невлаштованістю побуту, невдачами в роботі чи навчанні, розчаруванням в людях.

Велику роль у виникненні наркотичної залежності відіграє особистість самого наркомана. Маються на увазі і віковий, і демографічний, і соціально-медичний аспекти. Серед наркоманів більшу частину становлять чоловіки. Цією недугою в більшій мірі уражена молодь.

17___ На сучасному етапі розвитку й функціонування державних закладів піклування спрямований на підготовку вихованців до самостійного життя, до виконання соціальних ролей (громадянина, майбутнього фахівця, сім’янина), що дозволить їм включатись у реальні соціальні стосунки, самостійно розбудовувати своє майбутнє.

Найвідповідальнішою роллю соціального педагога в державних закладах піклування є роль «захисника прав та інтересів дітей», яка передбачає використання всього арсеналу правових норм для захисту вихованців, у тому числі притягнення до юридичної відповідальності осіб, які вдаються до прямих чи опосередкованих протиправних дій щодо дитини.

Не менш важливим завданням є діяльність соціального педагога стосовно призначення й оформлення соціальних виплат дітям. Така робота здійснюється у випадку смерті батьків (одного з них) і передбачає розшук трудових книжок батьків, співпрацю з органами праці та соціального захист населення.