Прорахунки уцр

• До складу УЦР входили представники різноманітних партій та об’єднань, які нерідко мали протилежні політичні погляди.

• У першій половини серпня В. Винниченко двічі подавав у відставку, відтак новий склад цього органу було запропоновано сформувати Д. Дорошенку. Ця кандидатура позитивно сприймалася також російським урядом, який пов’язував з ним сподівання, що в українському питанні більше не виникатиме загострень.

• Однак коли 18 серпня 1917 р. Д. Дорошенко відмовився від керівництва Генеральним секретаріатом, до справ знову повернувся В. Винниченко.

• 21 серпня Мала Рада прийняла запропонований ним список членів Генерального секретаріату, а 1 вересня 1917 р. Тимчасовий уряд затвердив його.

Керівництво УЦР виявляло нерішучість і непослідовність у здійсненні основних соціально-економічних перетворень, у питаннях розбудови власної боєздатної армії. Послаблювала її позиції й відсутність чіткої зовнішньої політики у відстоюванні національних інтересів.

• Під час обговорення «Інструкції» на шостих загальних зборах УЦР фракція українських есерів внесла пропозицію про підготовку та скликання Всеукраїнських Установчих зборів.

• Тимчасовий уряд розцінив це як антидержавний крок. Міністр юстиції П. Малянтович наказав прокуророві київської судової палати негайно розпочати слідство з метою притягнення В. Винниченка та інших генеральних секретарів до кримінальної відповідальності. Їх викликали до Петрограда для пояснень. Центральна Рада опинилася під загрозою розпуску. Однак жовтневі події в північній столиці відкрили нову сторінку в історії революції.

• Росія – поразки на війні

е кономічний занепад

інфляція

податковий тиск

було підвищення цін на товари повсякденного попиту.

численні страйки робітників

закриття підприємств

б езробіття

погіршення рівня життя населення

Селянство розорювалося.

З фронту тікали дезертири.

Усе це посилювало невдоволення правлячим режимом і збільшувало соціальну напруженість.

• Н еспроможність Тимчасового уряду навести лад на фронті та в тилу не влаштовувала значну частину консервативних сил (поміщиків, буржуазії, генералітету, офіцерства та ін.).

• Вони вирішили повалити Тимчасовий уряд і встановити військову диктатуру.

• Центром змови стала ставка Верховного головнокомандувача російської армії генерала Л. Корнілова.

• У реалізації своїх планів він сподівався на допомогу військових сил Південно-Західного та Румунського фронтів і штабів Київського й Одеського військових округів. За його наказом 7 вересня 1917 р. 3-й кінний корпус та інші формування під командуванням генерала Кримова рушили на Петроград.

• 8 вересня Л. Корнілова було оголошено заколотником і усунуто з посади.

• Наступного дня революційні сили столиці створили Комітет народної боротьби з контрреволюцією. За цим прикладом подібні організації створювалися й в інших місцевостях.

• В Україні 10 вересня при Генеральному секретаріаті було утворено Особливий комітет охорони революції й видано відозву до населення про боротьбу з контрреволюцією.

• Активну участь у цій боротьбі взяли солдати Житомира та Бердичева, де знаходився штаб Південно-Західного фронту. Завдяки їхнім діям придушено спробу надіслати сили на допомогу Корнілову.

• Рух контрреволюційних військ на Петроград було зупинено.

• 14 вересня колишнього головнокомандувача і його прихильників заарештовано. Корніловський заколот і його ліквідація сприяли зменшенню авторитету Тимчасового уряду та посиленню в масах впливу більшовиків.