3.2. Меморіальна проблематики спецпроекту «Україна Inkognita»

Одним із основних соціальних інститутів, який відповідає за формування потреб, норм та установок громадянського суспільства в нашій країні, вважають ЗМК. І хоча останніми роками говорити про розбудову громадянського суспільства в Україні стало вкрай популярним явищем, теоретики держави й права наголошують, що перехід від патримоніального до суспільства нового типу — процес довготривалий і складний. Він супроводжується кропіткою працею дослідників, які, застосовуючи цивілізаційний підхід до вивчення Давнього, Середньовічного, Ранньомодерного, Нового та Новітнього періодів української історії, намагаються сформувати правдиве історичне тло [1, c. 12]. А вітчизняні ЗМІ, в свою чергу, за результатами цих досліджень мають створити інформаційний продукт, який сприятиме глибоким змінам у національній свідомості реципієнта, формуванню стійкої самоідентифікації народу.

У цьому контексті принагідно закцентувати увагу натому, що споживчий кредит до працівника мас-медіа в останні роки зменшився. Помітною є тенденція втрати довіри реципієнтів засобами масової комунікації через їхню орієнтацію на запити та потреби власників, а не суспільства.

Саме тому вітчизняні працівники ЗМК повинні своєю діяльністю переконувати громадян у своїй професійній незаангажованості та порядності, відстоювати позиції правди та історичної справедливості, брати активну участь у державотворчих процесах, щоб завоювати симпатії свого читача, глядача, слухача. Генеза націєтворення пов’язана з наявністю чи відсутністю національної еліти, яка задіяна у пошуках духовних орієнтирів на трьох основних рівнях: особистісному, національному та державному. Відтак питання історії держави Україна повинне мати не лише науковий інтерес для істориків, філософів, але й бути пріоритетним для лідерів думок — літераторів, публіцистів і журналістів. Адже останні мають неабиякий вплив на широкі верстви населення [22].

Популяризувати наукові знання з минулого народу, утвердити провідні науково-теоретичні тези з історії меморіальної пам’яті у масовій свідомості стало можливим завдяки запуску інтерактивного науково-популярного веб- ресурсу «Україна Incognita» у 2011 році. Команда проекту використовує нові технології у процесі випуску інформаційного продукту у мережі Інтернет.

Добре продумана структура рубрик та підрубрик дозволяє назвати веб- проект ресурсом унікального формату. У контексті нашого аналізу доречно закцентувати увагу на навігації досліджуваного проекту. Розташування ру- брик є простим, зрозумілим, тож читач відразу може зорієнтуватися на сайті веб-проекту. Аналіз публікацій меморіальнц тематику показав, що у 2015 році було розміщенно 112 матеріалів, які стосувалися історії України у 5 основних рубриках проекту («Історія і я», «Маршрут «№1», «Сімейний альбом України», «NB!», «ТОР-книги») [10, c.56].

Серед них безпосередньо теми меморіальної пам’яті становлення держави Україна стосувалося 34 матеріали: у рубриці «Історія і я» — 25 матеріалів (наприклад, «У чому історичне коріння трагедії на сході?» від 15 листопада 2014 року, «Як сепаратисти Київську Русь погубили» від 13 жовтня 2014 року), «NB!» — 5 («Два уроки крутянців для сучасних українців» від 18 січня 2014 року), «ТОР-книги» — 4 («Скоропадські: Родинний альбом у 2-х книгах» — рецен- зія від 15 листопада 2014 року).

Однією з характерних ознак веб-ресурсу є наявність конвергентного мультимедійного контенту, представленого на різних платформах. У ході аналізу мультимедійних засобів проекту «Україна Incognita», зокрема і в рубриці «Історія і я» ми з’ясували, що редакційна команда використовує автоматичне анімаційне відео та слайд-шоу у рубриках «Інтелектуальна карта України» та«Музеї Онлайн». Остання рубрика дозволяє у реальному часі відвідати найвизначніші музейні експозиції України, познайомитися з традиціями, звичаями, побутом та історією народу. З-поміж жанрової палітри матеріалів на меморіальну проблематику веб-проекту вирізняється найбільший за обсягом масив аналітичної групи. Результати контент-моніторингу ресурсу за 2015 рік показали, що журналісти проекту«Україна Incognita» найчастіше для вираження відображуваного змісту використовують жанр «стаття».

Це пояснюється ознаками, які притаманні цьому жанру, а саме: широтою охоплення життєвого матеріалу, масштабом узагальнення, глибоким аналізом проблеми та можливістю для автора пропонувати шляхи її вирішення. Найчастіше у своїх публікаціях автори торкаються теми першопричин та витоків агресії Росії стосовно України, спростовують тезу про єдине історичне минуле, наводять історичні аргументи й відкривають замовчувані радянською владою факти.

Дописувачі ‒ фахівці у галузях історії, геополітики, міжнародних відносин ‒ намагаються сформувати повну аналітичну картину сучасності, нерідко проводячи паралелі з минулим. У своєму матеріалі «Чому мертве минуле «тримає» в Україні живих людей» від 10 листопада 2014 року доктор історичних наук Станіслав Кульчицький намагається з’ясувати два принципові, на його думку, питання: «Чому народжені в СРСР мають на собі тавро совковості? Чому для подолання радянських деформацій не вистачило 23 років?» [5].

Він веде оповідь від свого імені, легко знаходячи беззаперечні факти на підтвердження планомірного й жорстокого етногеноциду, який тривав довгі роки. І хоча українці, переконаний автор, ‒ нація волелюбна й нескорена, історичну пам’ять потрібно реставрувати та відновлювати.

Інший автор ‒ Семен Цвілюк небезпідставно звинувачує Росію у «інтелектуальному пограбуванні українського етносу». Саме це, на його думку, призвело до «глибокого національного нігілізму з боку значної частини українців» [10]. У кожному другому матеріалі проекту наявні ознаки меморіального дослідження теми державотворення в Україні, проаналізовано вікову історію нації. Ігор Синдюков в останніх своїх публікаціях намагається простежити геополітичні претензії Російської держави від часів давньої історії до сьогодення. У публікації від 26 вересня 2014 року журналіст заглиблюється у часи зародження ідеї «Третього Риму» й зрозуміти витоки та першопричини сучасної агресії Кремля [8].

Тетяна Дяченко, випускниця літньої школи журналістики «Дня», знову демонструє набуті фахові якості у жанрі портретного нарису. У матеріалі «Уроки» маніпулювання від доктора Геббельса» дописувачка проводить аналогії між пропагандою нацистської Германії та Російської Федерації. Авторка переконує, що більшість прийомів, задіяних у інформаційній війні проти України, відомі людству вже багато десятиліть [2].

Цікавим з погляду використаного меморіального методу для збору інформації є матеріал «Розстріляне відродження на Донщині» Ігоря Роздобудька [7]. У легкій і дохідливій формі автор оповідає історію краю, наводить беззаперечні факти боротьби з проявом усього українського.

Практика журналістської діяльності творчого колективу проекту досить переконливо демонструє, що цільова аудиторія довіряє опублікованій на сторінках «України Incognita» інформації, про що свідчить кількість передплатників та постійних дописувачів і рівень цитування. Матеріали на меморіальну тематику, невідомі факти пам’яті з минулого українського народу викликають жвавий інтерес у читачів, які долучаються до обговорення у рубриках «Читачі «Дня» онлайн» і «Полеміка». Інтерактивність веб-проекту не тільки дозволяє бути активним читачем, який реагує коментарями на виступи професійного мовця, алейспівавтором чи автором журналістського матеріалу.