3. Долікарська допомога

Долікарська (фельдшерська) допомога надається медичними працівниками здоровпунктів об’єктів, на яких сталася надзвичайна ситуація, сусідніх об’єктів, фельдшерських бригад швидкої медичної допомоги та медичним персоналом, відрядженим у вогнище катастрофи для надання допомоги потерпілим. Її мета (так само, як і першої лікарської допомоги) — не тільки врятувати життя потерпілого, а й попередити тяжкі ускладнення та небезпечні для життя стани.

У доповнення до першої медичної допомоги до обсягу долікарської допомоги включається:

• усунення асфіксії (туалет ротової порожнини та носоглотки, за пот­реби введення повітроводу, інгаляція кисню, штучна вентиляція легень штучним дихальним апаратом);

• контроль за правильністю та доцільністю накладання джгута, на­кладання джгута при кровотечі, що триває;

• накладання та виправлення неправильно накладених пов’язок;

• введення знеболювальних засобів;

• покращення транспортної іммобілізації з використанням табельних засобів;

• повторне введення антидотів за показаннями;

• зігрівання потерпілих при низькій температурі повітря, давання га­рячих напоїв (за винятком травмованих у живіт) у зимовий час;

• введення за показаннями симптоматичних серцево-судинних та за­собів, які стимулюють дихання;

• промивання очей, рота, носа при потраплянні отруйних речовин;

• промивання шлунку при потраплянні отруйних речовин (без зонда).

4. Перша лікарська допомога

Повний обсяг першої лікарської допомоги складається з невідкладних заходів та заходів, що можуть бути відстрочені. Невідкладні заходи необхідно вживати при станах, що загрожують життю потерпілих. Вони включають:

• усунення асфіксії (відсмоктування слизу, блювотних мас та кроні верхніх дихальних шляхів, введення повітроводу, фіксація язика, відсічення чи підшивання звислих клаптів м’якого піднебіння та бокових відділів глотки, трахеостомія за показаннями, штучна вентиляція легень, накладення оклюзивної пов’язки при відкритому пневмотораксі, пункція плевральної порожнини чи торакоцентез при напруженому пневмотораксі);

• проведення протишокових заходів (переливання крові та кровозамінників при значній втраті крові, проведення новокаїнових блокад і введення знеболюючих заходів, ін’єкції серцево-судинних засобів);

• зупинку зовнішньої кровотечі (прошивання судин у рані чи накладання затискувача на судину, контроль за правильністю та доцільність накладання джгута за показаннями);

• відсікання кінцівки, яка висить на клапті м’яких тканин;

• катетеризацію чи капілярну пункцію сечового міхура з евакуацією сечі при затримці сечовиділення;

• введення антидотів, протисудомних, бронхорозширюючих, протиблювотних препаратів;

• дегазацію рани при забрудненні її хімічними речовинами;

• промивання шлунку за допомогою зонда у випадку потрапляння у нього отруйних речовин;

• неспецифічну профілактику та введення сироваток при загрозі ви никнення бактеріологічних уражень (при аваріях на виробництвах мікро-біологічної промисловості).