2. Заходи та головні правила надання першої допомоги

Метою першої допомоги є врятування з використанням найпростіших прийомів життя потерпілого, усунення або зменшення дії уражаючо­го фактора (факторів), за можливості проведення медичних заходів, які тимчасово стримують подальший розвиток ускладнень, які загрожують життю потерпілих.

До першої допомоги належать такі заходи:

1. Витягування поранених (уражених) із автомобільної та іншої техніки, з-під завалів та з інших найрізноманітніших місць їх перебування, включаючи витягування із води.

2. Гасіння палаючого одягу (засобів захисту шкіри) та запалювальних сумішей, що горять на тілі.

3. Усунення асфіксії (очищення верхніх дихальних шляхів від сторонніх речовин, вибитих зубів, слизу, крові, виливання води, утримання язика за допомогою серветки при його западанні тощо).

4. Звільнення від стискаючих частин одягу (розстібання коміра, бюс­тгальтера, пояса).

5. Проведення штучного дихання і закритого масажу серця при відсутності серцевої діяльності й дихання.

6. Накладання оклюзійної пов’язки (такої, яка герметизує) на грудну клітку при відкритому пневмотораксі (проникаючій травмі грудної клітки) з використанням поліетиленової плівки або прогумованої оболонки від пакета перев’язувального індивідуального.

7. Припинення кровотечі різними методами.

8. Виклик бригади швидкої медичної допомоги.

9. Накладання асептичної пов’язки на рану або опікову поверхню.

10. Введення внутрішньо м’язово знеболювальної речовини шприц- тюбиком зі стандартної аптечки першої допомоги.

11. Давання випити до 50 мл алкоголю (при відсутності уражень голови і внутрішніх органів).

12. Іммобілізація кінцівок та інших ділянок тіла, що були ушкоджені (переломи, рани та опіки), за допомогою підручних засобів та іншими способами (при умові необхідності вам особисто транспортувати поте­рпілого в лікувальну установу).

13. Надання тілу потерпілого фізіологічно вигідного положення.

14. Зігрівання потерпілого; напування його водою або лужно- сольовим розчином.

15. Постійний контакт з потерпілим, переконання його в успішності порятунку.

16. Транспортування потерпілого до лікувальної установи при неможливості викликати або приїзду «швидкої допомоги».

Першочерговість проведення вказаних заходів залежить від того, які ушкоджень є найбільш небезпечними для життя, відповідно до них, насамперед, і проводиться необхідний лікувально-профілактичний захід, а потім уже інші. Наприклад, якщо в потерпілого асфіксія виникла або розвинулася внаслідок того, що ротова порожнина і ніс забиті землею, крім того, він має закритий перелом кінцівки і її опік, то спочатку треба очистити від землі верхні дихальні шляхи, провести штучне дихання до відновлення самостійного дихання, а потім увести знеболювальну речовину, накласти на обпечене місце асептичну пов’язку, провести іммобілізацію кінцівки і доправити у лікувальну установу при неможливості викликати «Швидку допомогу». Якщо «Швидка» приїде, зазвичай обсяг першої допомоги буде обмеженим тільки усуненням асфіксії та прове­денням штучного дихання.

Якість надання першої допомоги буде також залежати від обстанов­ки, що виникла внаслідок пригоди, кількості й ступеня кваліфікації осіб, які її надають, забезпечення медичним майном для проведення необхід­них медичних заходів, кількості осіб, які потребують допомоги, та тяжко­сті їх ураження. При наданні першої допомоги часто доводиться в кож­ному конкретному випадку знаходити самостійне рішення і основним з них є — вирішити, з чого почати, як швидко надати медичну допомогу і полегшити стан потерпілого. Головне правило при наданні першої допо­моги — не нанести шкоди потерпілому. Потрібно завжди пам’ятати, що від того, як швидко і наскільки правильно буде надана перша допомога та проведена щадна евакуація до лікувальної установи, часто залежать ре­зультати лікування і терміни одужання потерпілого, а інколи і його життя. Наведені нижче дані — це мінімум, який дозволить вам правильно орга­нізувати й надати її.

Головними правилами надання першої допомоги є:

1. Оглянути місце пригоди і з’ясувати: чи безпечним воно є для вас, що трапилося (це дозволить дізнатися, якими були травмуючі чинники, якими є вірогідні ураження в потерпілих і ступінь їхньої тяжкості), кількість потерпілих, чи в змозі оточуючі допомогти вам.

2. Провести первинний огляд потерпілого й надати йому ПМД, якщо він перебуває в стані, що загрожує життю.

3. Викликати бригаду швидкої медичної допомоги.

4. Провести вторинний огляд потерпілого та, за необхідності, надати допомогу при виявленні інших ушкоджень. Необхідно безперервно спостерігати за потерпілим, підтримувати з ним контакт і заспокоювати до приїзду бригади швидкої медичної допомоги.

5. Якщо прибуття бригади швидкої медичної допомоги або інших служб, що зобов’язані брати участь в організації допомоги при нещасних випадках, аваріях чи катастрофах, є малоймовірним потрібно забезпечити умови для транспортування потерпілого в лікувальну установу.

Бригаду швидкої медичної допомоги потрібно викликати в таких випадках:

• втрата свідомості;

• судоми;

• раптовий розлад дихання;

• раптовий біль у грудній клітці;

• гострий біль у черевній порожнині та поперековому відділі;

• головний біль, що супроводжується запамороченням або нудотою;

• порушення мовлення, слабкість у кінцівках, що виникла раптово;

• значно підвищена температура;

• зовнішня кровотеча, блювання кров’ю;

• ознаки гострого отруєння;

• порушення перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча тощо);

• анафілактична реакція, спричинена різними чинникам, у тому числі укусами комах, змій, інших тварин;

• усі різновиди травм (п ранення, переломи, опіки, важкі забої, травми голови тощо);

• нещасні випадки, у тому числі зумовлені дією диму, вогню, електричного струму, блискавки, пов’язані з транспортними засобами; теплові удари, переох лодження;

• асфіксія всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи, удушення);

• наслідки злочинного нападу;

• надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

• гострі психічні розлади (з поведінкою, що є небезпечною для життя хворого та/або оточуючих);

• інші стани, які загрожують життю та здоров’ю людини.

Особи, які викликають бригаду швидкої медичної допомоги (хворий, потерпілий, родичі або інші особи), мають:

• відповісти на всі запитання диспетчера, що приймає виклик;

• назвати точну адресу (район, населений пункт, вулицю, номер будинку, квартири, поверх, номер і код під’їзду). У разі, коли розташування вулиці або будинку невідомі, необхідно уточни­ти шляхи під’їзду до місця випадку та його загальновідомі орієнтири;

• назвати прізвище, стать, вік хворого або потерпілого;

• якщо паспортні дані хворого або потерпілого невідомі, необхідно вказати його стать і орієнто­вний вік;

• описати скарги хворого або потерпілого;

• повідомити, хто і з якого номера телефону викликає бригаду;

• за можливості забезпечити бригаді безперешкодний доступ до хворого або потерпілого, необхідні умови для надання медичної допомоги;

• у разі виклику бригади до примі­щення, де перебуває особа, яка потребує надання невідкладної допомоги, ізолювати тварин, які можуть ускладнити надання медичної допомоги хворому або потерпілому, а також завдати шкоди здоров’ю і майну членів бригади;

• за можливості сприяти в транспортуванні хворого або потерпі­лого в санітарний автомобіль;

• у разі госпіталізації хворого або потерпілого до лікувально-профілактичного закладу бажано мати при собі будь­-який документ, який засвідчує його особу.