Заказ 470 Педагогіка

„Роль народних іграшок в національному вихованні старших дошкільників”

Вторая таблица, що дал клієнт, не нужна – в такие игры старшие дошкольники не играют. Также в этих играх не використовуються игрушки. Это таблица из какой-то другой работы

Зміст

Вступ

Актуальність дослідження. Світовий досвід розвитку педагогічної теорії і практики переконливо свідчить про те, що в кожного народу, етносу історично склалася своя власна національна система виховання і освіти. В епоху державного й духовного відродження України пріоритетна роль належить розвитку національної системи виховання молодої генерації, що має забезпечити вихід молодої незалежної Української держави на світовий рівень. Національні концепції вітчизняної педагогічної думки, враховуючи культурно-історичний досвід свого та інших народів, головними завданнями ставлять не лише вивести справу навчання і виховання з тієї глибокої кризи, в якій вона нині перебуває, а й докорінно реформувати її, піднести до вищих світових стандартів. Концептуальне осмислення провідних проблем освітянської сфери переконує в тому, що демократизація, гуманізація і гуманітаризація їх немож­ливі без відродження вітчизняних культурно-історичних, народне педагогічних, народознавчих виховних традицій.

Підготовка майбутнього громадянина та різнобічно розвиненої особис­тос­ті розпочинається з раннього дитинства. Особлива роль при цьому відводиться закладам дошкільного виховання. Тут під керівництвом досвідче­них фахівців закладаються основи світоглядних уявлень дитини про світ, відбу­вається становлення її найперших знань, навичок та вмінь. В дитячому садочку дитина робить перші кроки в опануванні поняттями "Батьківщина", "любов до рідної землі, до свого народу".

Проблемам навчання та виховання дітей дошкільного віку присвячені твори видатних вітчизняних фахівців: Л. Артемової, Л. Божович, С. Карпо­вої, Т. Каштанової, В. Котирло, М. Лісіної, Т. Поніманської, Л. Почеревіної, А. Рузської, Є. Субботського, В. Шевченко, С. Якобсон. Значне місце в сучас­ній педагогіці і психології посідають проблеми формування націо­нальної само­свідомості, громадянської позиції молодого покоління (І. Бех, М. Боришевсь­кий, Т. Ващенко, П. Кононенко, І. Маноха, І. Мартинюк, П. М’ясоїд, В. Роме­нець, М. Стельмахович, Ю. Ступак, Б. Чижевський, П. Щербань). Все актив­ніше привертає увагу дослідників комплекс питань з гуманістичного і національного виховання дітей різного віку засобами культур­но-дозвіллєвої діяльності (Л. Артемова, О. Батухтіна, О. Бездверна-Хомеріки, Б. Брилін, О. Гавеля, Л. Диненкова, Г. Загадарчук, Л. Калуська, В. Кірсанов, Н. Кутова).

При цьому слід відмітити, що в цих роботах недостатня увага надається висвітленню аспектів національного виховання засобами такого елементу культурної спадщини українців як народна іграшка. Питання, що піднімаються в працях дослідників, пов'язують виховання дитини дошкільного віку з розвитком, в основному, її творчого потенціалу, мало приділяючи уваги при цьому національному аспекту. Тому метою даної роботи є визначення ролі та значення народних іграшок в національному вихованні дітей.

Об'єкт дослідження – процес національного виховання старших дошкільників.

Предмет дослідження – роль та місце народних іграшок як засобу формування особистості старшого дошкільника.

Для досягнення мети дослідження передбачені наступні завдання:

– Визначити значення народної іграшки у сучасному виховному процесі;

– Проаналізувати основні періоди розвитку української народної іграшки;

– Розкрити педагогічні можливості української народної іграшки як за­собу, що сприяє ефективному формуванню особистості;

– Експериментально дослідити значення та роль народної іграшки у педагогічному процесі виховання старшого дошкільника.

Для розв’язання завдань дослідження використовувалися методи: аналіз, порівняння та узагальнення даних з проблеми дослідження на основі вивчення філософської, мистецтвознавчої, психолого-педагогічної та методичної літера­тури; спостереження за навчально-виховним процесом у дошкільному закладі; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду; проведення бесід з обстежу­ваними.

Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.