2. Європейські першодрукарі та їх здобутки

Гутенберг народився в місті Майнці в 1400 р. (дата умовна). Справжнє його прізвище Генсфляйш, але він вважав за краще узяти прізвище матері. Перші відомості про нього відносяться до 1434 р. У цей час він жив у Страсбурзі, в монастирі Аргобасте, займаючись разом з місцевими жителями виготовленням дзеркал. Не відомо, були це дзеркала в прямому значенні цього слова або ж мова йде про омонім цього німецького слова. Слово Spiegel означало в ті часи не тільки дзеркало, але і лубкову книгу з картинками. Одна з най­поширеніших книг догутенбергівської епохи називалася «Дзеркало людського порятунку». Вона і дала назву подібним виданням, яких почали називати «Дзеркалами». У 1438 р. Гутенберг посварився зі своїми компаньйонами. Згадка про верстат або прес у паперах про розділ майна наводить на думку про те, що вже тоді Гутенберг займався книгодрукуванням. У 1448 р. Гутенберг з'явився в Майнці, де, узявши у борг 150 гульденів, продовжив роботу над відливанням літерного набору і конструюванням друкарського верстата. Прин­цип дії верстата Гутенберга залишається непорушним і понині. Із заліза вирізується модель букви – пуансон. Потім пуансон наклада­ють на м'який метал, мідь наприклад, і отримують зворотне зобра­ження букви – матрицю. Матрицю заливають свинцем або оловом і отримують літеру. Щоб набрати слово або текст, треба узяти лінійку з бортами – верстатку – і набрати в неї літери. Отриманий рядок кладуть під прес на лист паперу і роблять відтиснення. Рухливість літер дозволяє складати за їх допомогою необмежену кількість текстів, вносити в них зміни. Букви можна використовувати багато разів. Рік появи першого друкарського видання залишається пред­метом дискусій – називаються дати від 1445 до 1447 рр. Перші видання, які приписують Іоганну Гутенбергу, являли собою неве­ликі листівки-календарі та підручники. На них немає вказівок імені Гутенберга і місця видання, тому існують різні версії щодо точної атрибуції і датування.

З ранніх гутенбергівських видань збереглися так званий «Фраг­мент про Страшний суд» – надрукований з двох боків лист, що є уривком з «книги Сивіли», латинська граматика Елія Доната (її при­міники зберігаються в Паризькій бібліотеці). Перші друки мають погану якість друку і свідчать про те, що Гутенберг ще шукав свою модель шрифту й експериментував з набором тексту.

Найбільш відомим діянням Гутенберга стало видання так званої 42-рядкової Біблії (званою так за кількістю рядків на сторінці), по­ява якої пов'язана з одним з найгучніших скандалів у історії книж­кової справи. У 1450 р. в Майнці Іоганн Гутенберг, зайнявши чи­малу суму грошей у Іоганна Фуста, почав роботу над випуском своєї Біблії. Виготовлення устаткування і відливка шрифтів вимагали часу, і в 1452 р. Гутенберг знов удався до фінансової допомоги Фуста, узявши його в справу як компаньйона.

У 1456 р. двотомна 42-рядкова Біблія була завершена, по праву ставши справжнім шедевром книгодрукування. Вона ж принесла йому немало розчарувань, пов'язаних з судовою тяжбою з приводу виплати боргу. У судовому процесі «Фуст проти Гутенберга» Петер Шеффер, колишній переписувач книг і учень Гутенберга, став на сторону Фуста. У результаті Гутенбергу довелося віддати свою дру­карню і покинути Майнц.

Друкарська фірма Фуста і Шеффера, на відміну від Гутенберга, що випускав свої книги анонімно, стала використовувати видавни­чий знак, уперше поставивши його в 1457 р. у «Майнському Псал­тирі». Петер Шеффер, один з найталановитіших художників-шрифто­виків, одружившись з дочкою Фуста, незабаром став єдиним влас­ником друкарні і прославився високою якістю своєї продукції.

Своєрідним поштовхом до розповсюдження книгодрукування в Європі стало зруйнування Майнца і вигнання його жителів у 1462 р. Адольфом фон Нассау. Багато хто з підмайстрів та учнів Гутенберга розбрівся різними містами Європи, засновуючи там друкарні і на­вчаючи майстерності книговидання нові покоління першодрукарів.

Ще до руйнування Нюрнберга книгодрукування з’явилося в Страсбурзі, де Іоганн Ментелін в 1460-1461 рр. випустив латинську Біблію в двох томах, а в 1466 р. – так звану 49-рядкову Біблію, пер­шу Біблію німецькою мовою, яка, незважаючи на слабкий переклад, була популярною аж до появи Біблії, перекладеної Мартіном Люте­ром. Зять Ментеліна, Адольф Руш, вперше увів у Німеччині шрифт «антиква» і, займаючись друкарською справою, став одним зі справ­жніх подвижників німецького гуманізму.