5. Національна преса в колоніях і напівколоніях

З розвитком самосвідомості корінного населення на зміну по­міркованим опозиційним реформаторсько-просвітницьким приходи­ли видання, які відкрито проголошували і відстоювали гасла національної незалежності, відображали політичні та ідейні позиції антиколоніальних сил. Їх становлення в колоніях і напівколоніях різних географічних регіонів відбувалося по-різному.

У Латинській Америці перші національні видання з'явилися ще в період антиколоніальних воєн першої чверті XIX ст., які закінчи­лися звільненням більшості колишніх іспанських і португальських колоній. Одним з яскравих прикладів національної преси цього періоду була газета «El Despertador Americano» («Пробуджувач Америки»), заснована в 1810 р. мексиканським священиком та іні­ціатором озброєної антиколоніальної боротьби Мігелем Ідальго. Вона відіграла важливу роль у розповсюдженні ідей звільнення і немало сприяла подоланню настроїв апатії та покірності, що панували в колоніальній Мексиці. Видатний політик, полководець і публіцист періоду антиколоніальних воєн Симон Болівар, що іме­нується в Латинській Америці Визволителем, використовував газету «El Correo de Orinoco» («Пошта Оріноко», 1818–1821 рр.) для про­паганди ідей незалежності в період воєн за ліквідацію іспанського панування в Південній Америці.

Видання, які чітко виражали прагнення корінного населення до звільнення від панування європейських метрополій у кінці XIX  початку XX ст. з'явилися в колоніях і залежних країнах Азії та Африки, в арабських країнах. У 1881 р. радикальний діяч індій­ського антиколоніального руху Тілак приступив до видання двох газет – «Kesari» («Лев») маратхатською мовою та «Mahratta» – англійською мовою, які відразу ж набули великої популярності. Обидва видання спочатку виступали лише за надання індійському корінному населенню політичних прав і свобод, а надалі перейшли на позиції непримиренної боротьби проти британського колоніа­лізму, за національне звільнення, внаслідок чого Тілак неодноразово піддавався тюремному ув’язненню. Надалі цю боротьбу продов­жили газети Індійського національного конгресу – організації, яка очолила антиколоніальну боротьбу. Вагомий слід в історії індій­ської національної преси залишила газета Махатми Ганді «Young India» («Молода Індія»), статті з якої в період боротьби за неза­лежність передруковувалися десятками газет і відіграли важливу роль в організаційному об'єднанні учасників антиколоніального руху.

Наприкінці XIX – початку XX ст. національна преса формується на Півдні та Заході Африки, в інших регіонах Чорного континенту. Газети мальгашською мовою «Ні Іраку» («Послання») і «Ні Мазава» («Світло»), засновані в 1890-ті рр. на Мадагаскарі, засудили наміри метрополії заселити острів переселенцями з Франції, виступили проти масового вилучення земель у корінного населення з метою їх подальшої передачі французьким компаніям і колоністам. Публіку­валися статті з протестами на адресу колоніальної влади. У них проголошувалися вимоги політичних і економічних свобод, анти­колоніальні гасла.