2. Журналістика періоду боротьби за незалежність

Початок 70-х рр. – активізація думок про незалежність Америки. Друкувалися різноманітні памфлети патріотичного та революцій­ного спрямування. У них зазначалося: «Нема більше відмінностей між вірджинцями, пенсильванцями, ньюйоркцями та жителями Но­вої Англії. Віднині я не вірджинець, а американець». Сутички у Легсингтоні та Конкорді 19 квітня 1775 р. стали початком Війни за незалежність, велику роль у якій відігравали ЗМІ. Так, 10 січня 1776 р. Томас Пейн опублікував памфлет під назвою «Здоровий глузд». Протягом трьох місяців він розійшовся накладом у 120 000 при­мірників. «Мати власну владу – це наше звичайне право» – наголо­шувалося в памфлеті.

2 липня 1776 р. Другий Континентальний Конгрес, зібравшись у Філадельфії, проголосував за повну незалежність від Британії, а 4 липня прийняв підготовлену Томасом Джефферсоном «Декларацію незалежності».

Закінчення війни за незалежність у 1783 р. для історії амери­канської журналістики ознаменувалося двома важливими подіями. По-перше, майже одразу з’являються перші щоденні періодичні ви­дання. З 21 вересня 1784 р. – «Пенсильванська щодення рекламна газета» (Філадельфія). Видавці – Джон Данлеп і Девід Клейпул. Ма­теріал у ній розташовувався в чотири колонки, перша і остання – цілком заповнені оголошеннями, дві інші – частково оголошеннями, частково – новинами та передруками. Виходила у вівторок, четвер та суботу. 1 грудня 1784 р. у Чарлстоні Джон Міллер почав ви­давати «Південнокаролінську загальну рекламну газету», а 1 бе­резня 1785 р. – поява «Нью-Йоркської щоденної рекламної газети». Видавець – Френсіс Чайлдс. Отже, перші щоденні американські газети були переважно рекламного типу.

По-друге, починається швидке формування партійної преси. Ед­мун Морган влучно зазначав: «Якщо в 1740 році провідними ін­телектуалами Америки були священики, погляди яких спрямовані до теології, то до 1790 року провідними інтелектуалами стали дер­жавні діячі, що роздумували про політику». Палку дискусію на сторінках преси викликав проект конституції 1787 р., основною проблемою став федеральний устрій нової держави. Детально аргументувалися всі «за» і «проти». Тому вся партійна преса по­ділялася на «федералістичну» та «антифедералістичну». Пізніше антифедералісти почали іменуватися республіканцями. Особливе місце в цій полеміці займала серія із 85 політичних есе, об’єднаних пізніше під назвою «Федераліст». Вони написані в 1787-88 рр. Александром Гамільтоном, Джеймсом Медісоном і Джоном Джеєм, які друкували їх у різних газетах під одним псевдонімом «Пухлій». Після революції відбулися зміни у формі редагування газет. Тепер читачі розглядалися не інакше, як виборці.

Александр Гамільтон, ставши міністром фінансів, заснував у квітні 1789 р. «Газету Сполучених штатів», яка стала фактично офі­ційним друкованим органом адміністрації США. А у жовтні 1791 р. Джефферсон і Медісон заснували «Національну газету», яка нада­вала свої сторінки всім, хто був незадоволений політикою феде­ралістів. Боротьба між ними тривала протягом двох років.

У кількісному співвідношенні преса федералістів переважала журналістські сили республіканців. В «Історії друку» Ісайї Томаса (1810) подається цікава статистика. Він розділив 336 газет, що виходили протягом 1795-1800 рр. за партійною належністю. Зокре­ма, у Массачусетсі – 20 федералістських і 11 республіканських газет, Коннектикуті – 10 федералістських і 1 республіканська, Нью-Йорку – із 67 газет 29 федералістських і 27 республіканських.

У 1798 р. Конгрес прийняв, а президент Джон Адамс підписав закон, що обмежував свободу преси («Закон про наклеп») і був спрямований проти республіканської преси, та після перемоги на виборах 1800 р. Т. Джефферсона цензурні заборони були зняті. А з 31 жовтня 1800 р. у новій столиці Вашингтоні вийшов перший но­мер «Національного вісника» – першої значної вашингтонської га­зети, яка проіснувала до 1870 р.

1 жовтня 1802 р. у Нью-Йорку почала виходити впливова літе­ратурна газета «The Morning Chronicle» («Ранкова хроніка»). Газета мала розважально-моралістичний характер, публікувала на своїх сторінках добродушні розіграші, гумористичні оповідання, легкі есе та зарисовки політичного життя того часу. Перестала виходити у 1805 році.

Кількісна динаміка журнальних видань: 1800 р. – 12, 1810 р. – 40, 1825 р. – 100. Найбільш цікавими та авторитетними були «The Massachusetts Magazine» («Масачусетський журнал») (1789-1796) Ісайї Томаса, «The North American Review» («Північноамерикан­ський огляд») (Бостон, 1815-1877; Нью-Йорк, 1878-1940) Уільяма Тюдора, «American Review and Literary Journal» («Американський огляд і літературний журнал») (1799-1802) Чарлза Брокдена Брауна, «The Port Folio» («Портфоліо») (1801-1815) Джозефа Денні.