Тема 8. Міжнародні розрахунки і банківське обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Міжнародні розрахунки - це система регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникає між державами, підприємствами, організаціями та громадянами, які перебувають на території різних країн та на основі економічних, політичних, науково-технічних та інших відносин.

На стан міжнародних розрахунків впливають такі фактори:

• становище на товарних та грошових ринках;

• державні заходи регулювання міжнародних потоків товарів, послуг та капіталів;

• розбіжності в темпах інфляції в окремих країнах;

• стан платіжних балансів країн;

• умови зовнішньоторговельних контрактів;

• міжнародні правила та звичаї банківської практики;

• валютне законодавство та ін.

Механізм міжнародних розрахунків включає:

- способи платежу (банківський переказ);

- засоби платежу (готівковий платіж, авансовий платіж, платіж у кредит, вексель, чек).

- форми платежу (документарний акредитив; інкасо; відкритий рахунок).

Відповідно до форми розрахунку в контракті також встановлюються строки здійснення розрахунків, перелік товаророзпорядчих документів, які відправляються покупцеві, банки, через які здійснюються розрахунки і зобов’язання сторін щодо витрат, пов’язаних із здійсненням розрахунків.

Акредитивна форма розрахунків між підприємствами - форма безготівкових розрахунків за товарно-матеріальні цінності або послуги за допомогою акредитивів.

Акредитив документарний є угодою, відповідно до якої банк зобов’язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі за рахунок заброньованих для цієї мети коштів.

Схема акредитивної форми розрахунків така:

• імпортер надає в банк заяву про відкриття акредитива з зазначенням виду;

• банк імпортера відкриває акредитив, надсилає акредитивний лист одному із своїх кореспондентів в країні експортера-авізуючому банку з дорученням передати акредитив бенефіціару (експортеру);

• після отримання акредитива експортер здійснює відвантаження товару, надає необхідні документи в авізуючий банк, які пересилаються в банк-емітент для оплати;

• банк-емітент акредитива після перевірки відповідності всіх документів умовам акредитива, переводить гроші відповідно до інструкцій авізуючого банку і видає документи імпортеру, який отримує товар. Виручка зараховується на рахунок експортера.

Види акредитивів класифікуються за такими принципами:

• з точки зору можливості зміни або анулювання акредитива банком-емітентом - на безвідкличні і відкличні (може бути в будь-який момент змінений або відкликаний банком-емітентом за дорученням імпортера без повідомлення бенефіціара). Відкличні акредитиви, незважаючи на простоту оформлення і невелику вартість, використовуються досить рідко, так як він не забезпечує зобов’язань імпортера по оплаті товарів;

• з точки зору додаткових зобов’язань іншого банку по акредитиву - на підтверджений і непідтверджений. Банк, який підтвердив акредитив, несе перед бенефіціаром зобов’язання своєчасно здійснити платежі. За цим видом акредитиву перед експортером несе відповідальність не тільки банк-емітент, але й банк, який підтвердив акредитив. Банк, що підтверджує акредитив, вимагає від банку-емітента негайного переказу грошей в рахунок покриття акредитива. У разі непідтвердженого акредитива, авізуючий банк платить тільки після того, як банк-емітент переведе гроші;

• з точки зору можливості використання акредитива іншими бенефіціарами - на перекладні (трансферабельні). Якщо експортер є посередником між постачальником та імпортером, то цей вид акредитива дає можливість бенефіціару перевести повністю або частково свої права за акредитивом іншій стороні. Переведення акредитиву можливо тільки один раз;

• з точки зору можливості здійснювати поставки продукції частково акредитиви поділяються на подільні та неподільні. Подільний передбачає виплату експортеру відповідно до контракту певної суми після кожної поставки. Неподільний - вся сума буде виплачена після завершення поставок. Такі акредитиви використовуються при поставках партіями технологічно пов'язаного обладнання, коли непоставка однієї або кількох партій товару робить неможливим використання обладнання;

• з точки зору забезпечення валютними коштами - на покриті та непокриті. Покритий передбачає, що при його відкритті банк-емітент одночасно переводить авізуючому банку валютні кошти у формі акредитива, які є забезпеченням і джерелом платежу по акредитиву. Непокритий - не передбачає попереднього переказу валюти;

• ролл-Оверний (поновлювальний) акредитив - акредитив, який автоматично оновлюється на тих же умовах по мірі здійснення розрахунків за чергові партії товарів. Визначаються термін дії і загальна сума акредитива. Використовується при регулярних поставках приблизно рівних за вартістю партій.

• акредитив з червоним застереженням - це акредитив зі спеціальною умовою, яка дозволяє авізуючому банку видати аванс бенефіціару до надання перерахованих в акредитиві документів. Використовується при закупівлі вовни, бавовни, м’яса. 

Для експортера після авансових платежів розрахунки в формі акредитива є найбільш вигідними, оскільки це форма розрахунків не має ризику неплатежу з боку покупця, оскільки оплата документів гарантується банком-емітентом і банком-кореспондентом (у разі підтвердженого акредитиву).

Інкасова операція - форма розрахунку за зовнішньоторговельною угодою, де експортер доручає банку одержати від імпортера певну суму валюти при передачі останньому відповідних товарних документів.

Розрізняють просте і документарне інкасо.  Просте (чисте) інкасо означає стягнення платежу за фінансовими документами, що не супроводжується комерційними документами; документарне (комерційне) інкасо - інкасо фінансових документів, що супроводжується комерційними документами.

Розрахунки в формі інкасо дають певні переваги імпортеру, основне зобов’язання якого складається в здійсненні платежу проти товарних документів. При цьому немає необхідності заздалегідь вилучати кошти зі свого обороту. Проте експортер продовжує зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером.

Інкасова форма розрахунків має істотні недоліки для експортера: він ризикує можливістю відмови імпортера від платежу в разі погіршення кон’юнктури ринку або його фінансового стану; існує значний розрив у часі між надходженням валютної виручки по інкасо і відвантаженням товару, особливо у випадку тривалого транспортування вантажу.

Схема розрахунків по інкасо:

1. Експортер передає банку документи і доручення на інкасо.

2. Документи надсилаються банку імпортера.

3. Банк імпортера інформує експортера про прибуття документів і про     виконанні умов інкасо.

4. Виконання умов інкасо імпортером, передача йому документів.

5. Переказ грошей банку експортера.

6. Отримання грошей експортером.

Під розрахунком готівкою (негайним платежем) розуміється оплата товару не живими грошима (вони у міжнародній торгівлі практично не використовуються). Розрахунок готівкою здійснюється у період від готовності товару для відвантаження на адресу покупця до моменту переходу права власності на нього.

Негайний платіж в залежності від домовленості контрагентів, а також специфіки товару може здійснюватись імпортером за однією із умов:

а) після отримання повідомлення про завершення навантаження товару у порту відправлення;

б) при врученні імпортеру комплекту товаророзпорядчих документів з наданням для оплати декількох пільгових днів або годин;

в) при прийнятті товару імпортером у порту призначення.

Найбільш вигідною умовою для експортера є умова (а), а для імпортера - (в). Платежі готівкою застосовуються у кожній угоді, зокрема і при продажу товару у кредит, тому що кредит ніколи не надається на всю суму контракту.

Міжнародна торгова палата розробляє і вдосконалює Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів і розрахунків по інкасо (редакції 1936р,1967р, 1978р, 1993р.).

Авансові розрахунки найбільш вигідні для експортера, тому що оплата товарів здійснюється імпортером за фактом відвантаження, а іноді навіть за фактом виробництва. За дорученням експортера на суму авансового платежу банк експортера звичайно видає на користь імпортера гарантію повернення отриманого авансу в разі невиконання умов контракту і не поставки товару. 

Розрахунки за відкритим рахунком - це випередження руху товарів руху грошей, сутність яких полягає в періодичних платежах імпортера експортерові після отримання товару.  Розрахунки при цьому відірвані від товарних поставок і пов’язані з комерційним кредитом, причому зазвичай експортер однобічно кредитує імпортера. Така форма розрахунків найбільш вигідні для імпортера, так як він здійснює подальшу оплату отриманих товарів, а процент за наданий кредит при цьому окремо не стягується; відсутній ризик оплати не поставленого або не прийнятого товару. 

Під розрахунком у кредит (відтермінуванням платежу) розуміється комерційний (фірмовий) кредит, тобто кредит експортера імпортеру або видача авансів імпортера експортеру. Використовуються перш за все при реалізації машин та обладнання.

Розрізняють коротко­термінові (до одного року), середньотермінові (до 5 років) та довготермінові (на 5-8 років) кредити. Обмеження термінів кредиту 5-8 роками пов’язане з терміном податкової амортизації. При більшому терміні кредиту продавець інвестує кошти в основний капітал фірми покупця.

Вартість кредиту — це ціна, яку платить покупець продавцю за відтермінування платежу. Вона має форму річних відсотків і може фіксуватися у вигляді певної суми (наприклад, як разова винагорода), але її також приводять до відсоткової ставки, враховуючи середній термін кредиту.

Вексель - цінний папір, що посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити при настанні строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві).

У міжнародних розрахунках застосовуються перевідні векселя (тратти), що виставляються експортером на імпортера. 

Тратта - це документ, який складений в обумовленій формі і містить безумовний наказ кредитора (трасанту) позичальнику (трасату) про виплату в зазначений термін певної суми грошей в названому у векселі третій особі (ремітенту) або пред’явнику. За оплату векселем відповідальність несе акцептант, в якості якого виступає імпортер або банк.

Акцептовані банками тратти легко перетворити в готівку шляхом обліку. При розрахунках з використанням векселя експортер передає тратту і товарні документи на інкасо своєму банку, який отримує валюту від імпортера. Імпортер стає власником цих документів лише після оплати або акцепту тратти.

Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банку сплатити тримачеві чека вказану у ньому суму. Він має бути пред’явлений до оплати протягом терміну, встановленого законодавством.

Розрізняють платіжні системи: SWIFT, TARGET, клірингу.

SWIFT(співтовариство всесвітніх міжбанківських телекомунікацій, що розташоване в Бельгії) значно прискорює розрахунки. Засноване в 1973р. 239 банками з 15 країн, діє з 1977р. (4 роки були присвячені вирішенню організаційних і технічних питань). Це приватна компанія, яка займається переміщенням фінансових доручень між 5200 учасниками з 155 країн. 

В Україні близько 20 банків є членами SWIFT. У поточних міжнародних розрахунках використовуються національні кредитні гроші провідних країн (фунт стерлінгів, долар США, німецька марка, японська єна, швейцарський франк), а також міжнародні валютні одиниці - СДР і євро.

Для задоволення потреб грошової політики центральні банки країн Європейського союзу (ЄС) створили платіжну систему TARGET — транс’європейську телекомунікаційну автоматизовану систему переказів міжнародних розрахунків у режимі реального часу, яка значно сприяла запровадженню єдиної валютної політики, інтеграції європейських грошових ринків і ефективному виконанню валових розрахунків у межах єврозони.

Система TARGET забезпечує швидке та остаточне здійснення всіх платежів за умови, коли грошових коштів буде достатньо, або надає овердрафт на рахунок системи в центральному банку установам, які здійснюють платіж,.

Для України запровадження євро та використання платіжної системи TARGET сприятиме нарощуванню українського експорту в країни Європейського союзу.

Система клірингу - отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо  взаємних зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Кліринг — це розрахунок шляхом заліку взаємних вимог і зобов’язань, заснований на встановленні того: хто, що, кому винен і в який термін заборгованість повинна бути погашена. Це механізм, що включає збирання, сортування та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення для кожного із них сумарного сальдо за визначений період часу.