4. Законодавчі джерела курсу

Законодавчі джерела курсу „Судові та правоохоронні органи України” – це нормативні акти, в яких містяться норми державного, адміністративного та інших галузей права, що регламентують побудову суду, прокуратури, адвокатури та інших правоохоронних органів і організацій.

Всю суму правових актів, що розглядаються, в залежності від їх змісту (предмету) можна поділити на наступні групи актів:

1. загального характеру;

2. про судову владу, правосуддя та суди;

3. про органи юстиції;

4. про прокурорський нагляд і органи прокуратури;

5. про організацію виявлення та розслідування злочинів;

6. про юридичну допомогу та її організацію.

Особливе місце в 1-й групі актів займає Конституція України, що була прийнята 28 червня 1996 року Верховною Радою України.

В останні роки все більше уваги приділяється підвищенню ролі міжнародних (міждержавних) угод, в тому числі з питань, що безпосередньо зв’язані з організацією та діяльністю судів та інших правоохоронних органів. Серед них особливо виділяються: Всезагальна декларація прав людини, що схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права людини, що схвалений теж Генеральною Асамблеєю ООН – 16 грудня 1966 року.

Друга група актів є більш численною. В цю групу входять: Закон України „Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 р., Закон України „Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р., та ін.

Третя група актів не така численна. З їх числа основне місце слід було б приділити Указу президента України від 6 квітня 2011 р. № 395/2011 „Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України”, Закону України „Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р. та ін.

В четвертій групі провідну роль відіграє, безумовно, Закон України „Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року зі змінами та доповненнями.

П’ята група не менш численна, ніж друга. В цю групу актів включаються Закони „Про прокуратуру”, „Про міліцію”, „Про Національну поліцію”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про службу безпеки України”, Кримінальний процесуальний Кодекс та ін.

В шостій групі актів основна роль належить Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року.

Для вивчення названих Законів та інших правових актів слід користуватися офіційними джерелами їх опублікування, зокрема: журналом „Відомості Верховної Ради України”, газетами „Урядовий кур’єр”, „Голос України”, „Офіційний вісник України”, а також деякими іншими друкованими виданнями.

Тема 4: прокуратура україни:

ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ, СИСТЕМА ОРГАНІВ.

План лекції:

1. Правова основа, завдання органів прокуратури, принципи організації і діяльності, основні функції прокуратури.

2. Система, структура і організація діяльності органів прокуратури.

3. Напрямки прокурорського нагляду. Акти прокурорського реагування, їх загальна характеристика.

4. Кадри органів прокуратури.

Тези лекції

1. Правова основа, завдання органів прокуратури, принципи організації і діяльності, основні функції прокуратури

Під дотриманням законів слід розуміти здійснення юридичними й фізичними особами визначених законом дій або утримання від неправомірної поведінки (порушення заборони, встановленої законом).

Застосування закону - це прийняття державними органами, посадовими й службовими особами відповідно закону рішень, обов'язкових для інших осіб, що тягнуть за собою юридично значні наслідки. Здійснюючи свої завдання, прокуратура оцінює діяльність юридичних і фізичних осіб з точки зору відповідності її закону, не втручаючись при цьому в рішення їх господарських і оперативно-розпорядчих питань.

Суб'єктами прокурорського нагляду є Генеральний прокурор України і його заступники, підлеглі прокурори та їх заступники, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори та прокурори управлінь і відділів, які вирішують питання, пов'язані зі здійсненням діяльності прокуратури в межах, передбачених законом.

Таким чином, прокурорський нагляд – це здійснювана від імені держави діяльність спеціально уповноважених службових осіб – прокурорів по забезпеченню точного дотримання та правильного застосування законів шляхом своєчасного виявлення та вживання заходів щодо усунення їх порушень, від кого б вони не виходили, та притягнення винних до відповідальності.

Повноваження прокурорів, організація, основи та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, Законом „Про прокуратуру", іншими законодавчими актами. Органи прокуратури в установленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів (ст. 3 Закону „Про прокуратуру”).

Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

Перераховані завдання прокурорського нагляду носять загальний характер, а конкретизовані вони в рамках окремих галузей і напрямків прокурорського нагляду, що реалізують функції прокуратури.

Прокуратура України складає єдину систему, на яку у відповідності з Конституцією України і Законом „Про прокуратуру” покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і Законом „Про прокуратуру”.

Діяльність прокуратури ґрунтується на певних принципах. Принципи організації та діяльності прокуратури – це основоположні засади, що розкривають суть прокурорського нагляду, особливості організації (устрою) і діяльності прокуратури, визначають характер повноважень прокурора і правових засобів їх забезпечення. До них відносяться:

1. Принцип централізації. Органи прокуратури України складають єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.

2. Принцип незалежності. Органи прокуратури здійснюють свої повноваження на основі дотримання Конституції України та діючих на її території законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів.

3. Принцип захисту прав громадян на основі їх рівності перед законом. Органи прокуратури захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак.

4. Принцип публічності. Органи прокуратури вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

5. Принцип гласності. Органи прокуратури діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.