Робота в групах

Педагоги об’єднуються в 2 групи. На основі почутого перша група має визначити переваги, а друга – недоліки дистанційної освіти. Учителі записують свої думки на великих аркушах, після чого один представник від групи закріплює їх на дошці та озвучує. Заступник директора підсумовує сказане, роблячи акцент на сильних сторонах дистанційної освіти.

Можливі варіанти відповідей груп:

Переваги дистанційної освіти

Недоліки дистанційної освіти

доступність і комфортність навчання; особистісна орієнтація, дитиноцентризм; свобода вибору змісту, часу, темпу, форм і методів навчання; модульність структури змісту й організації навчального процесу; застосування у навчанні сучасних ІКТ-технологій і телекомунікаційних мереж; формування знань, вмінь та навичок роботи з мультимедіа в учнів, які будуть працювати в інформаційному суспільстві; підвищення когнітивних здібностей учнів, навичок відбору та формування інформації; додатковий мотиваційний важель; організація нових форм взаємодії в процесі дистанційного навчання, зміна характеру діяльності школяра і вчителя; охоплення освітнім процесом дітей, які тимчасово госпіталізовані, не мають можливості відвідувати заняття через оздоровлення в санаторії, перебування на тимчасово окупованих територіях; можливість спостереження за процесом отримання освіти з боку батьків.

обмеженість прямого контакту з викладачем та іншими слухачами; відсутність розвитку уміння чути й розуміти партнера, проявляти толерантність і делікатність у стосунках; недостатній рівень володіння комп’ютерною технікою, навичками роботи в Інтернеті, використання інтерактивних технологій навчання; несформованість навичок самоосвіти, саморозвитку, саморегуляції, рефлексії; можливе перевантаження інформацією учня при неправильній організації навчального процесу; «заглиблення» учня в електронні комунікації, що приводить до згортання соціальних контактів та скорочення соціальної взаємодії; надмірне та невиправдане використання комп’ютерної техніки, що негативно відбивається на здоров’ї; неготовність деяких вчителів до впровадження інновацій; складність у розробці навчальних програм, підручників, посібників, недостатня варіативність.

Теоретичний блок, який супроводжується відповідними слайдами презентації

У процесі підготовки дистанційного курсу, як правило, беруть участь вчитель та методист. При цьому відбувається створення загальної концепцію дистанційних курсів. У цій концепції визначаються основні компоненти дистанційного курсу, загальні підходи до організації навчання, навчальних матеріалів, контролю знань, надання допомоги тощо.

Розглянемо теоретичні основи організації дистанційного навчання.

До структури дистанційного курсу входять:

• інструктивний блок;

• комунікативний блок - система інтерактивного викладання;

• інформаційний блок - система інформаційного наповнення ресурсу;

• контрольний блок - механізм тестування й оцінки;

• керуюча система, що поєднує все це воєдино.

Учасниками дистанційного навчання є:

1. учень - той, хто навчається;

2. тьютор - той, хто навчає;

3. організатор - той, хто планує навчальну діяльність, розробляє програми навчання, займається розподілом учнів за групами і навчальним навантаженням на тьютерів, вирішує різні організаційні питання;

4. адміністратор - той, хто забезпечує стабільне функціонування системи, вирішує технічні питання, слідкує за статистикою роботи системи.

Види взаємодії учасників дистанційного навчання:

1. тьютор – учень;

2. тьютор – група учнів;

3. учень – учень;

4. учень – група учнів;

5. група учнів – група учнів.

За кількістю учасників і дидактичними завданнями, які перед ними ставляться, групові форми дистанційного навчання поділяються на:

• ланкові (організація навчальної діяльності 3-5 осіб, які працюють над спільним завданням);

• бригадні (виконання практичних і лабораторних робіт спеціально сформованими учнівськими групами);

• кооперативно-групові (виконання частини загального, рівноцінного за рівнем складності класного завдання);

• диференційовано-групові (організація роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями);

• робота в парах.

За характером зв’язку між підгрупами у виконанні навчальних завдань розрізняють такі види групової навчальної діяльності:

• кооперативно-паралельна (групи одночасно виконують завдання, які в сукупності призводять до досягнення спільного результату);

• кооперативно-послідовна (групи виконують завдання у певній логічній послідовності, що приводить до досягнення наперед заданого результату);

• змагально-паралельна (групи одночасно виконують однакові чи схожі завдання і змагаються у досягненні певного результату за визначеними критеріями);

• змагально-послідовна (групи послідовно виконують однакові або схожі завдання і змагаються у досягненні певного результату за визначеними критеріями).

Групова робота учнів передбачає виконання трьох основних етапів діяльності:

1. підготовчо-організаційний етап полягає у формуванні груп, розподілі між ними завдань, наданні методичних рекомендацій щодо їх виконання, постановці цілей і змісту завдання кожним учасником (цілі і зміст завдання може ставити як учитель, так і учасники групи);

2. колективно-аналітичний етап передбачає виконання учнями спільного завдання у складі груп, що включає його обговорення, розподілення підзадач між членами групи, визначення функцій кожного учня;

3. контрольно-оцінювальний - підготовка і представлення звітів усіма групами, аналіз виконаної роботи і оцінювання отриманих результатів учнями та вчителем.