4.2. Організаційна будова страхового ринку

Страховий ринок представляє собою складну багатофакторну динамічну систему за внутрішнім змістом та зовнішнім оточенням з власною структурною будовою та інфраструктурою.

Внутрішня структурна будова страхового ринку за суб'єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами:

1-й сектор - уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю;

2-й сектор - структурні елементи страхового ринку - страховики страхувальники;

3-й сектор - елементи інфраструктури – об’єднання страховиків, страхові та нестрахові посередники. ( рис 4.1).

Рис. 4.1. Учасники страхового ринку України

1) Першим сектором страхового ринку є уповноважений орган та його органи на місцях.

Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю (в Україні – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України), який здійснює нагляд з боку держави з метою дотримання вимог учасниками страхового ринку законодавства про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

2. Другий сектор - структурні елементи страхового ринку:

- страховики юридичні особи.

Закон України «Про страхування» визначає, що страхові компанії можуть бути створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, а також, якщо вони отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

В Україні, як і в багатьох інших державах, основу національної страхової системи становлять компанії у вигляді акціонерних товариств (близько 90%). При цьому близько 70% страховиків існує в формі приватних (закритих) акціонерних товариств, близько 20% - у формі публічних (відкритих) акціонерних товариств.

За спектром страхових послуг, що пропонуються, виділяють:

- універсальні страхові компанії;

- спеціалізовані страхові компанії;

- кептивні страхові компанії.

Універсальні страхові компанії – це страховики, що надають широкий перелік послуг зі страхування та перестрахування.

Спеціалізовані страхові компанії – це страховики, що спеціалізуються на наданні певних видів страхових послуг.

Кептивна страхова компанія – це дочірня компанія, яка створена промисловим або комерційним підприємством (концерном, фінансово-промисловою групою тощо) з метою покриття його власних ризиків.

3. Третій сектор - інфраструктурні елементи страхового ринку:

об’єднання страховиків (спілки, асоціації, пули та інші об’єднання), створені для координації діяльності та захисту інтересів страховиків, що до них входять. Вони не мають права займатися страховою діяльністю від свого імені (в Україні функціонують: Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Ядерний страховий пул, Морське страхове бюро України тощо).

Страховий пул - добровільне об'єднання страхових компаній для спільного страхування певних ризиків, що не є не є юридичною особою. Він створюється на підставі угоди між зазначеними компаніями з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій на умовах солідарної відповідальності за виконання зобов'язань за договорами страхування. Наголосимо, що пул — це неприбуткова організація, яка утримується лише за рахунок внесків його членів та не провадить підприємницької діяльності.

Найбільш впливовим об'єднанням українських страховиків є Ліга страхових організацій України (ЛСОУ), членами якої на 01.01.2016 р .. були понад 150 страхових компаній України.

Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) була заснована в 1992 як добровільне, недержавне, некомерційне об'єднання страхових організацій.

Основними завданнями ЛСОУ являюся:

- сприяння розвитку страхового ринку;

- захист прав та інтересів страховиків - членів ЛСОУ;

- сприяння формуванню і вдосконаленню правової бази страхової діяльності;

- підвищення кваліфікації і професіоналізму керівників і фахівців страхових організацій та інші.

Прямі страхові посередники (страхові агенти та страхові брокери), через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України «Про страхування» (ст.14) визначає їх функції таким чином:

страхові агенти — громадяни чи юридичні особи, які діють від імені й за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності. Страхові агенти є представниками страховика та діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові агенти (обов’язкова реєстрація відсутня):

- юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку – виключний вид діяльності (страхові агентства);

- юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку – не виключний вид діяльності (туристичні агентства, консалтингові фірми, транспортні й експедиторські організації, юридичні контори тощо);

- громадяни-підприємці, що працюють зі страховою компанією на підставі агентської угоди;

- фізичні особи, які працюють страховими агентами за контрактом із страховою компанією;

- страхові компанії – резиденти, що продають страхові послуги іноземних страховиків на умовах агентської угоди;

- спеціалізовані об’єднання страховиків із правом реалізації страхових послуг учасників об’єднання;

- представництва іноземних страхових агентів – юридичних осіб, зареєстровані в Україні, як платники податку;

- представники іноземних страхових агентів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

страхові брокери — громадяни або юридичні особи, котрі зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності й здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника чи страховика.

Характерні відмінності між страховими агентами і страховими брокерами на ринку страхових послуг представлені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2.

Характерні відмінності між страховими агентами і страховими брокерами на ринку страхових послуг

№	Страхові агенти	Страхові брокери
1	Агент здійснює посередницьку діяльність від імені та за дорученням страховика (як правило єдиного)	Брокер здійснює посередницьку діяльність від свого імені, при цьому виконуючи доручення страхувальника (шукає для страхувальника потрібне страхову компанію виходячи з його потреб)
2	Для агента страхова діяльність розглядається переважно як додатковий вид заробітку (наприклад, це може бути пенсіонер, студент, бухгалтер і т.д .; агентські функції можуть виконувати туристичні фірми, станції технічного обслуговування автомобілів, банки, відділення зв'язку, транспортні організації)	Брокер займається посередницькою діяльністю виключно на професійній основі, тобто страхування для брокера є основним і єдиним заняттям
3	Для агента професійна підготовка зводиться лише до володіння знаннями про конкретний вид страхування, а також агент може консультувати страхувальника по обмеженому колу питань і щодо страхових послуг "свого" страховика	Брокер повинен досконало володіти ситуацією на ринку страхових послуг, оскільки він має професійно консультувати щодо страхового покриття необхідного страхувальнику; страхової компанії виходячи з вимог страхувальника, де йому найкраще застрахувати свій ризик
4	Агент обслуговує, як правило, інтереси громадян	Брокер обслуговує, як правило, інтереси юридичних осіб
5	Комісія (дохід) агента відображається у формі заробітної плати, яка встановлюється в певному відсотку від зібраних страхових премій	Комісія брокера - це його дохід як суб'єкта підприємницької діяльності

Непрямі страхові посередники.

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства. Основним завданням діяльності аварійного комісара є складання аварійного сертифіката, в якому зазначаються достовірні дані, що підтверджують інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

Аджастер - фізична або юридична особа, яка представляє інтереси страховика при вирішенні питань щодо врегулювання заявлених претензій страхувальника у зв'язку з настанням страхового випадку. Основними функціями в діяльності аджастера є: аналіз фактів і ризикових обставин страхового випадку; складання експертного висновку для страховика за матеріалами проведеного аналізу; проведення робіт з питань ризик-менеджменту. До компетенції аджастера також входить оцінки величини збитку, викликаного настанням страхового випадку і узгодження зі страхувальником спірних питань щодо суми страхового відшкодування відповідно до укладеного договору страхування.

Актуарій - фахівець, який здійснює актуарні (математичні) розрахунки на основі відповідної статистики настання страхових випадків для обчислення базових страхових тарифів страховика і проведення робіт по формуванню і оптимізації страхового портфеля, в т.ч. і за рахунок перестрахувальної діяльності. Основними завданнями актуарія є:

- Дослідження і угруповання ризиків в рамках страхової сукупності.

- Визначення математичної ймовірності настання страхового випадку, а також частоти і ступеня тяжкості наслідків заподіяння шкоди як в окремих ризикових групах, так і в цілому по страховій сукупності;

- Визначення собівартості послуги, що надається страховиком, проводиться щодо всієї страхової сукупності;

- Дотримання принципу еквівалентності, тобто встановлення адекватного рівноваги між платежами страхувальника, вираженими через страхову суму, і страховим забезпеченням, наданим страховою компанією, завдяки отриманим страхових премій;

- Математичне обґрунтування необхідних резервних фондів страховика, пропозиція конкретних методів і джерел їх формування.

Диспашер - фахівець з морського права, що виконує розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між судном, вантажем і фрахтом, тобто диспашу. У міжнародній страховій практиці диспашер керується Кодексом торгового мореплавання, Повітряного Кодексом, а також нормами міжнародного морського або повітряного права. Диспашер, як правило, призначається судновласником.

- експерт, оглядає транспортні засоби і вантажі і робить висновки щодо їх стану, ушкодженнях при аваріях, експлуатаційних характеристиках і т.д.