Тема 2. Класифікація страхування

Систематика – необхідний для будь-якої сфери діяльності

науковий процес, на вершинах своїх подібний до філософії

(Микола Здобнов)

План :

2.1. Необхідність та основні ознаки класифікації страхування

2.2. Класифікація страхування за економічною ознакою

2.2.1 Класифікація страхування за об’єктами страхування ( види страхування).

2.2.2. Накопичувальне та ризикове страхування

2.3. Класифікація страхування за формою проведення

2.1. Необхідність та основні ознаки класифікації страхування

Маючи справу з масовими явищами, по відношенню до яких організується страховий захист, страхування змушене збирати, групувати, класифікувати, узагальнювати інформацію з метою вироблення оптимальної стратегії ефективної діяльності.

Страхування як система економічних відносин охоплює різні об'єкти і суб'єкти страхової відповідальності, форми організації діяльності в силу визначень юридичних норм і законів. Щоб упорядкувати різноманітність економічних відносин і створити єдину і взаємопов'язану систему, необхідна класифікація страхування.

Класифікація страхування - наукова система розподілу страхування за певними ознаками на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, класи, групи, яка спирається на специфіку діяльності страхової компанії, об'єкти страхування, і категорії страхувальників.

Існують різноманітні підходи до класифікації страхування. Найбільш поширеним є підхід, за яким класифікація страхування здійснюється за історичною, економічною та юридичною ознаками (рис. 1).

Рис.1. Класифікація страхування

Класифікація за історичною ознакою пов’язана з виділенням етапів розвитку i появою тих чи інших видів страхування. Вона передбачає поділ страхування на:

1. морське страхування (із XIV століття);

2. страхування життя (із XVI століття);

3. страхування від вогню (із XVII століття);

4. страхування від нещасних випадків (із XIX століття);

5. страхування транспортних засобів (із XX століття).

Класифікація за економічною ознакою передбачає залежно від цілей класифікації:

а) за спеціалізацією страховика або сферами його діяльності страхування поділяють на: страхування життя й загальне (ризикове) страхування.

Наведена класифікація має важливе значення для формування та розміщення страхових резервів страховика.

б) за об’єктами страхування, на які спрямований страховий захист, виділяють: галузі; підгалузі; види страхування.

Така класифікація є найбільш поширеною в практиці вітчизняних страховиків i її покладено в основу розроблення страхових продуктів;

в) за родом небезпеки чи страхових ризиків виділяють страхування: автотранспортне; морське; авіаційне i космічне; ядерних ризиків; кредитних ризиків тощо.

За таким підходом можуть виділяти небезпеки, котрі не пов’язані між собою, але відносяться до конкретного об’єкта або групи об’єктів, що становить основу комплексного страхування. Наприклад, у майновому страхуванні використовують страхування від вогню та інших стихійних лих; у страхуванні сільськогосподарських культур — від посухи й інших стихійних лих тощо;

г) за статусом страховика виділяють страхування: державне; комерційне; взаємне.

Така класифікація застосовується переважно для забезпечення державного регулювання страхової діяльності.

д) за статусом страхувальника передбачено поділ страхування залежно від того, чиї інтереси обслуговує страховик, а саме: юридичних ociб; фізичних осіб.

є) за формою організації страхування:

- індивідуальне (договори укладаються з окремими фізичними особами в індивідуальному порядку; вони забезпечують урахування визначених потреб окремих осіб, виходячи із їхнього суспільного, майнового та сімейного стану);

- колективне (передбачає укладання договорів з адміністрацією підприємств, організацій, установ, які виступають у ролі страхувальника; застрахованими є особи, які працюють на цьому підприємстві, в установі, організації).

Класифікація за юридичною ознакою передбачає декілька підходів:

- за вимогами міжнародних угод;

- відповідно до потреб внутрішнього законодавства країни.

Виділення певних класів страхування у відповідності з міжнародними нормами передбачає використання класифікації страхування за директивою ЄС 73/239/ЄС для всіх страхових компаній країн-членів цієї організації з 1 січня 1978 р. Вона має на меті сприяння формуванню єдиного страхового ринку країн, що є членами ЄЕС. Ця класифікація є впорядкованою системою, яка складається з 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального (генерального)страхування.