Структура психології великих соціальних груп

Структуру психології великих груп утворюють різні психічні властивості, психічні процеси і психічні стани. Точніше виокремлення найважливіших елементів психології великих груп охоплює психічний склад як стійке утворення (національний характер, традиції, звичаї, смаки) та емоційну сферу як динамічне утворення (потреби, інтереси).

Психічний склад групи і психічний склад особистостей, які до неї належать, не одне і те саме, оскільки на формування психології групи впливає колективний досвід, міра засвоєння якого зумовлена індивідуальними психологічними особливостями. Отже, психологічні характеристики групи не є простою сумою притаманних кожній особистості рис, а виражають типове, властиве всім індивідам.

Методи дослідження психології великих соціальних груп

Типові риси психології великих соціальних груп закріплені у моральності, традиціях і звичаях. Це спонукує соціальну психологію до використання методів етнографії, якій властивий аналіз окремих продуктів культури. Однією з форм використання цих методів є міжкультурні дослідження. Йдеться про порівняльні дослідження (порівнюють різні культури, соціальні групи).

Часто соціальна психологія при аналізі психології великих соціальних груп послуговується традиційними для соціології методами, особливо різними прийомами статистичного аналізу. Не рідкісними для соціальної психології є і прийоми з царини мовознавства, оскільки під час дослідження великих соціальних груп доводиться аналізувати знакові системи.

Питання 24

Психологічні характеристики етнічних груп

У психології етнічних спільнот розрізняються дві сторони:

1. Найбільш стійка частина - психічний склад (куди включаються національний, або етнічний, характер, темперамент, а також традиції і звичаї,

2. Емоційна сфера, куди включаються національні, або етнічні, почуття.

Незважаючи на численні протиріччя і суперечки щодо змісту національного характеру, в дослідженнях зазвичай спостерігається досить велика одностайність при описі рис національного характеру в окремих національних груп (хоробрість, працьовитість, стриманість та ін) [3].

Національний характер може бути розглянуто як фіксація типових рис, які виявляються найбільш виразно саме в тих випадках, коли виступають не окремі люди, а групи. Мова тут йде про ступінь вираженості тієї чи іншої риси, про специфіку її прояву. Література фіксує, наприклад, специфіку англійського гумору (хоча почуття гумору властиво, природно, не тільки англійцям), італійської експансивності (хоча в не меншій мірі експансивними є й іспанці) і т.д.

За даними Hofstede, 1983; Gudykunst, Ting-Toomey, Chua, 1988; Hofstede, 1991; Tnandis, 1995 західні і східні етноси розрізняються за такими основними психологічними характеристиками: індивідуалізм-колективізм (у західних культурах переважає індивідуалізм, а в східних - колективізм) ; низька і висока контекстуальна комунікація (більшість азіатських народів відносяться до висококонтекстуальним, а західні - до нізкоконтекстуальним); низький - високий рівень уникнення невизначеності (у західних етносів - низький рівень, а в східних - високий); владна дистанція (у східних народів - високий рівень, а у західних - низький) і маскулінність-фемінінність (наприклад, в США та Німеччині низький рівень маскулінності, а в Японії - високий) [10].

Основною сферою прояву національного характеру є різного роду діяльність. Поряд з дослідженням звичаїв і традицій особливу роль відіграє тут народне мистецтво і мова. Відносна стійкість рис національного характеру, незважаючи на мінливість соціального середовища, пояснюється тим, що виникає певна інерція, що забезпечується шляхом межпоколенние передачі досвіду.

У етнічних групах іноді фіксуються й такі елементи психічного складу, як темперамент і здібності. Однак це питання до цих пір не вирішене однозначно: деякі дослідники взагалі заперечують правомірність виявлення специфіки темпераменту і здібностей для різних етнічних груп. Причиною цього є ті численні нашарування, які є в дослідженнях проблем націй. Що стосується темпераменту, то висловлюється думка, що мова повинна йти лише про виявлення специфічних поєднань переважаючих типів темпераменту, а не про жорсткий «прив'язуванні» певного типу темпераменту до певної етнічної групи. Важливою характеристикою психології етнічних груп, що встановлюється соціальної психологією, є відносність психологічних відмінностей між групами (Кон, 1970). В одному з досліджень Інституту Геллапа жителі 12 міст різних країн були опитані про їх переваги щодо ряду об'єктів: висота культурного рівня, найкраща кухня, найкрасивіші жінки, рівень розвитку національної гордості. З питання про краще кухні - представники всіх груп вважали за краще свою власну. З питання про висоту культурного рівня спостерігався розкид думок: у себе констатували наявність самого високого рівня греки, голландці, індуси, американці, норвежці, шведи, жителі Західного Берліна, австрійці. Фіни, данці, африканці і канадці дали різні відповіді на це питання. Найкрасивішими жінками жителі Західного Берліна назвали шведок, австрійці - італійок, данці - німкень, а у решти найкрасивішими жінками були названі жінки своєї національності. Більш розвинене почуття національної гордості у себе виявили греки, американці та індуси, фіни назвали шведів, все решта назвали англійців. Результати ці дуже показові, бо свідчать про високий ступінь відносності уявлень про зміст типових характеристик різних національних груп [11]. Незважаючи на відносність психологічних відмінностей, етнопсихологія накопичила досить великий і цікавий матеріал щодо особливостей психологічного складу і поведінки людей, обумовлених їх етнічною приналежністю. Основною психологічною характеристикою, що відрізняє етнічні групи, є етнічна самосвідомість.