Лекція №12
Тема:ФІЗІОЛОГІЯ ВИДІЛЕННЯ
дисципліни Фізіологія
Спеціальність 5.12010102 Сестринська справа
План
Морфо-функціональна характеристика нирок і сечовидільної системи.
Функції нирок
Будова нефрона
Сечоутворення
Особливості клубочкової фільтрації
Механізм реабсорбції.
Кінцева сеча, її кількість та склад
Зміст
Нирки є парним органом, розміщеним за брюшиною, по одній з кожного боку від хребта. Медіальний бік їх має заглиблення, яке називають воротами. Через ворота проходять судини і нерви, там розміщена ниркова миска – лійкоподібне продовження верхньої частини сечовода.
Ниркова миска розділяється на чашечки. Малі чашечки покривають вершини тканини конусоподібної форми, що називаються нирковими пірамідами.
У тканині нирок розрізняють дві великі зони: внутрішню, мозкову речовину нирок, і зовнішню, кіркову речовину нирки. Мозкова речовина складається з ниркових пірамід, які проникають у малі чашечки. Верхівка піраміди називається сосочком. Кожна піраміда мозкової зони, разом з ділянкою кіркової зони нирки, утворюють часточку.
Структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон. У кожній нирці їх нараховується понад 1 млн. Нефрон складається з судинного клубочка (мальпігієве тільце), капсули ниркового клубочка (капсули Шумлянського-Боумена) та ниркових канальців. Судинний клубочок включає в себе від 50 до 160 капілярів, на які розпадаються приносна артеріола – vas afferens.
Функції нирок
Оскільки основною функцією нирок є гомеостатична, тобто підтримка сталості внутрішнього середовища, то пошкодження цих органів проявляється насамперед порушеннями гомеостазу.
У нирках відбувається дві групи процесів, що забезпечують підтримку гомеостазу: 1) сечоутворення (екскреторна функція) і 2) вивільнення в кров гормонів, ферментів, біологічно активних речовин і сполук (інкреторна функція).
І. Розлади екскреторної функції нирок можуть бути обумовлені порушеннями:
1) клубочкової (гломерулярної) фільтрації;
2) каналъцевої реабсорбції;
3) каналъцевої секреції.
З розладами екскреторної функції нирок пов’язані:
1) порушення водного гомеостазу - зміни об‘єму позаклітинної рідини (гіпер- і гіпогідрія);
2) порушення осмотичного гомеостазу - гіпер- і гіпоосмія;
3) порушення балансу електролітів у позаклітинній рідині (дисіонія);
4) порушення кислотно-лужної рівноваги (найчастіше негазовий ацидоз);
5) порушення хімічного складу плазми крові, що проявляється, з одного боку, нагромадженням кінцевих продуктів метаболізму (азотемія), з іншого, - втратою необхідних організму органічних сполук (гіпопротеінемія, гіпоамінонемія, гіпоглікемія).
Іі. Розлади інкреторних функцій нирок проявляються порушеннями:
1) секреції реніну юкстагломерулярним апаратом нирок, а також ниркових
депресорних факторів;
2) вивільнення еритропоетинів і інгібіторів еритропоезу;
3) утворення гормонально активної форми вітаміну D.
Розлади інкреторної функції нирок можуть обумовлювати розвиток:
1) артеріальної гіпертензії; 2) анемії; 3) ниркової остеодистрофії -порушення фосфорно-кальцієвого обміну.
Вище описані розлади екскреторної і інкреторної функції нирок спостерігаються при недостатності нирок.
Недостатність нирок - це патологічний стан, який характеризується порушенням сталості внутрішнього середовища організму, внаслідок нездатності нирок здійснювати свою гомеостатичну функцію.
Нирки приймають важливу участь у забезпеченні життєдіяльності організму не тільки шляхом утворення сечі певного складу, але й виділення в кров різних речовин. Здатність нирок продукувати сечу певного складу забезпечує такі функції (сечоутворюючі):
1. Регуляція балансу води і неорганічних іонів.
2. Видалення кінцевих продуктів обміну з крові і їх екскреція з сечею.
3. Екскреція чужорідних хімічних речовин і з'єднань, що надійшли в організм ззовні.
Крім цих функцій нирки, виділяючи в кров певні речовини, виконують такі функції (сечонеутворюючі):
1. Ендокринну (інкреторну).
2. Метаболічну.
Основна функція нирок зводиться до регуляції об'єму, осмолярності, мінерального складу і кислотно-лужного стану організму шляхом екскреції води і мінеральних електролітів в кількостях, необхідних для підтримування їх балансу в організмі і нормальної концентрації цих речовин у позаклітинній рідині. До іонів, які регулюються таким чином, відносяться натрій, калій, хлор, кальцій, магній, сульфат фосфат і іони водню.
Нирки забезпечують видалення кінцевих продуктів обміну. До таких речовин відносяться сечовина (утворюється з білків), сечова кислота (утворюється з нуклеїнових кислот), креатинін (утворюється з креатину м'язів), кінцеві продукти розпаду гемоглобіну, метаболіти гормонів т. ін.
Багато чужорідних речовин, які потрапляють в організм ззовні, екскретуються з сечею. Це ліки, харчові додатки, пестициди та ін.
У нирках виробляються активні речовини, що дозволяє розглядати їх як важливий ендокринний орган, який продукує ренін, еритропоетин, активну форму вітаміну D3.
Ренін, надходячи в кров, запускає ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.
Секреція реніну в юкстагломерулярному апараті регулюється такими основними впливами. По-перше, величиною артеріального тиску в приносній артеріолі. Зниження тиску веде до посилення секреції реніну і навпаки. По-друге, секреція реніну залежить від концентрації натрію в сечі дистального канальця. Збільшення концентрації натрію в сечі канальця, веде до підвищення секреції реніну. По-третє, секреція реніну регулюється симпатичними нервами через бета-адренорецептори. По-четверте, регуляція здійснюється за механізмом зворотнього зв'язку через вміст у крові ангіотензину ІІ і альдостерону.
Клітини юкстагломерулярного апарату нирок продукують фермент ренін у відповідь на зниження ниркової перфузії або зростання впливу симпатичної нервової системи. Він перетворює ангіотензиноген (α2-глобулін), що синтезується в печінці, в ангіотензин І. Ангіотензин І, під впливом ангіотензинперетворюючого ферменту в судинах легень, перетворюється в ангіотензин II.
Ангіотензин-ІІ володіє сильною вазоконстрикторною дією. Системний судиннозвужуючий ефект супроводжується зменшенням кровотоку в нирках, кишках і шкірі і збільшенням його в мозку, серці і надниркових залозах. Проте дуже великі дози ангіотензину II можуть викликати звуження судин серця і мозку. Встановлено, що збільшення вмісту реніну і ангіотензину в крові посилює відчуття спраги і навпаки. Крім цього ангіотензин II безпосередньо, або, перетворившись в ангіотензин III, стимулює виділення альдостерону. Альдостерон, що виробляється в кірковому шарі надниркових залоз, володіє надзвичайно високою здатністю посилювати зворотнє всмоктування натрію в нирках, слинних залозах, травній системі, змінюючи таким чином чутливість стінок судин до впливу адреналіну і норадреналіну. Враховуючи тісний взаємозв'язок між реніном, ангіотензином і альдостероном їх фізіологічні ефекти об'єднують однією назвою ренін-ангіотензин-альдостеронова система.
Еритропоетин – це пептидний гормон, який приймає участь в регуляції продукції еритроцитів кістковим мозком. Стимулом до його секреції є зниження вмісту кисню в нирках.
Активна форма вітаміну D3 – це стероїдний гормон, який утворюється в клітинах проксимального канальця і стимулює всмоктування кальцію в кишках, суттєво посилює резорбцію кісток і активує реабсорбцію кальцію в канальцях нирок.
У нирках синтезується активатор плазміногену – урокіназа.
Найважливіша роль у видаленні продуктів життєдіяльності належить ниркам. Крім видалення шлаків, нирки виконують також функції щодо підтримки параметрів гомеостазу крові, регулювання кровообігу.