Статеві залози.

Чоловічі статеві залози починають синтезувати андрогени ще на третьому місяці ембріонального розвитку, внаслідок чого статеві органи набувають будову, характерної для чоловічої статі. Після народження хлопчика синтез андрогенів припиняється і відновлюється тільки під час статевого дозрівання (12-16 років).

У дівчаток інкреторна функція статевих залоз починається тільки в період статевого дозрівання.

Під впливом естрогенів у дівчаток та андрогенів у хлопчиків ростуть і дозрівають статеві органи, тобто проходить розвиток первинних статевих ознак.

Ці гормони сприяють появі вторинних статевих ознак – тих характерних особливостей статевозрілого організму, які відрізняють чоловіка від жінки (форма тіла, оволосіння, тембр голосу, поведінка).

Андрогени необхідні для нормального розвитку і рухливості сперматозоїдів, регулюють емоційний стан, впливають на психіку, формують статеві рефлекси.

Анаболічна дія – активація синтезу білка, за рахунок чого інтенсивно ростуть м’язи, органи, зростає маса тіла.

Жіночі статеві гормони

Естроген – утворюється в фолікулах. Стимулює ріст маткових труб, матки, піхви, розростання внутрішньої оболонки матки –ендометрія, стимулює розвиток вторинних жіночих статевих ознак і прояв статевих рефлексів, викликає посилення скорочень м’язів матки, підвищує чутливість до окситоцину, стимулює розвиток і ріст молочних залоз.

Прогестерон – продукується жовтим тілом – забезпечує нормальний перебіг вагітності – розростання слизової оболонки матки, зменшує скоротливість м’язів матки, зменшує чутливість до окситоцину, затримує дозрівання та овуляцію фолікула.

Вилочкова залоза

(тимус, загрудинна залоза) – знаходиться у верхній частині середостіння, складається з двох часточок – лівої і правої, зовні вкриті сполучно тканинною капсулою.

Максимального розвитку залоза досягає в 10-15 років, з віком поступово заміщується жировою тканиною.

Тимус є центральним органом імуногенезу.

В тимусі попередники Т – лімфоцитів, які надходять сюди із кісткового мозку з током крові, пройшовши ряд стадій, перетворюються в Т – лімфоцити.

Тимус інкретує гормони:

тимозин, тимопоетин І, тимопоетин ІІ.

До періоду статевого дозрівання гормони тимуса пригнічують функцію статевих залоз і сприяють росту організму. Регулює мінеральний обмін (Са). Після видалення тимуса кістки стають м’якими, легко ламаються, з’являється м’язова слабкість і психічні розлади.

У дітей при збільшенні тимуса виникає тиміколімфатичний статус (різке зниження артеріального тиску і наявність гострої серцевої недостатності, що є небезпекою для життя).

Підшлункова залоза.

Ендокринна частина – панкреатичні острівці (острівці Лангерганса).

β – клітини – синтезують інсулін;

α – клітини – глюкагон.

Інсулін:

• підвищує проникливість клітинних мембран для глюкози, знижує рівень глюкози в крові, стимулює синтез глікогену в печінці і м’язах і знижує утворення глюкози із амінокислот;

• стимулює синтез білка із амінокислот і транспортує їх із крові у клітину;

• посилює утворення жирних кислот із продуктів вуглеводного обміну і накопичення резервів жиру.

Глюкагон – антагоніст інсуліну, збільшує розщеплення глікогену в печінці до глюкози, рівень глюкози підвищується ; стимулює розщеплення жиру в жировій тканині.

Регуляція виділення гормонів в підшлунковій залозі залежить від рівня глюкози в крові (у нормі 3,33 – 5,55 ммоль/л).

При її підвищенні (гіперглікемія) збільшується секреція інсуліну, при гіпоглікемії – знижується виділення інсуліну.

Збудження симпатичної нервової системи призводить до гіперглікемії, парасимпатичної нервової системи – гіпоглікемії.