Механорецепція (дотик)

Механорецепція (дотик) включає низку якостей, таких, як відчуття:

• тиску,

• дотику,

• вібрації,

• лоскоту.

Вважають, що для кожного виду відчут­тя існують свої рецептори.

У шкірі вони розташовані на різній глибині і в різних її структурних утвореннях.

Більшість рецепторів є вільними нерво­вими закінченнями чутливих нейронів, які позбавлені мієлінової оболон­ки. Частина з них розміщена в різноманітних капсулах. Кожен тип рецеп­торів шкіри відповідає переважно на свій специфічний подразник, до якого він найчутливіший. Однак деякі рецептори відповідають і на інші подразники, але чутливість до них є значно нижчою.

Тільця Мейснера є датчиками швидкості - подразнення сприймається лише під час руху об'єкта.

Розташовані вони в позбавленій волосяного покриву шкірі: на пальцях, долонях, губах, язику, статевих органах, сосках грудей. Швидкість сприймають також і вільні нервові закінчення, які зна­ходяться навколо волосяних цибулин.

Диски Меркеля сприймають інтенсивність (силу) тиску. Вони є як у покритій, так і в позбавленій волосся шкірі.

Тільця Фатера - Пачіні є рецепторами тиску і вібрації. Вони виявлені не тільки у шкірі, але й у сухожиллях та зв'язках. Відчуття вібрації виникає у результаті стимулів, які швидко змінюються.

У разі механічного впливу на шкіру, а отже, і на нервові закінчення відбувається деформація мембрани рецептора, що призводить до збільшення проникності мембрани для Na+.

Надходження цього іона зумовлює виникнення рецепторного потенціалу (РП), який має усі властивості місцевого потенціалу. Сумація потенціалу забезпечує виникнення ПД у сусідній перетяжці Ранв'є. Тільки після цього ПД поширюється до відповідних центрів нервової системи.

Серед механорецепторів є рецептори, що адаптуються швидко, і такі, що адаптуються повільно. Наприклад, завдяки вираженій адаптації шкірних рецепторів людина незабаром після одягання перестає відчувати на собі одяг. Але варто згадати про нього, як завдяки підвищенню чутли­вості рецепторів ми відразу починаємо відчувати її присутність.

Обробка тактильної інформації у центральній нервовій системі

За реальних умов під час дії на шкіру подразника ПД виникає у рецеп­торах кількох типів. Від них збудження передається до спинного мозку, а потім через бічні та задні стовпи до таламуса і кори великого мозку.

Під час передачі на кожному з рівнів (спинний мозок, стовбур, таламус, кора великого мозку) аферентна інформація аналізується із можливим форму­ванням відповідних рефлексів.

Для рефлекторної відповіді велике значення має рефлексогенна зона - місце нанесення подразника. Аференти, що входять до спинного мозку по

задніх корінцях, у кожному сегменті іннервують обмежені ділянки шкіри, які називають дерматомами. У спинному мозку суміжні дерматоми пере­криваються унаслідок перерозподілу пучків волокон у периферійних сплетеннях. У результаті кожен периферійний нерв містить волокна від кількох задніх корінців, а кожен корінець - від різних нервів.

На рівні спинного мозку відбувається тісна взаємодія аферентних ней­ронів як з мотонейронами, так і з нейронами автономної нервової системи (у тих відділах спинного мозку, де вони є). Тому під час дії подразника на шкіру можуть виникати рухові рефлекси і рефлекси автономної нервової системи. З'являться вони чи ні, наскільки будуть вираженими - залежить від конкретного подразника, а також від низхідних імпульсів тих відділів ЦНС, які контролюють функції спинного мозку.

Від спинного мозку волокна прямують до ядер таламуса, де розташовані тіла нейронів висхідних шляхів. Інформація, що проаналізована в перемикаючих та асоціативних ядрах тала­муса, спрямовується до соматосенсорних зон кори великого мозку.

У корі кожної половини півкуль великого мозку є дві соматосенсорні зони:

• одна - у задній центральній звивині,

• інша - у верхньому відділі бо­розни, що розділяє тім'яну і скроневу частки.

Соматотопічна карта кори (тобто представництво у ній різних ділянок шкіри) є значним спотворен­ням периферії: шкіра найважливіших для людини відділів - рук і рота (які мають на периферії найбільшу щільність рецепторів) займає більшу пло­щу, ніж інші ділянки шкіри( це чутливий гомункулюс).

Найважли­вішим є те, що в корі відбувається усвідомлення відчуття. Для цього велике значення мають попередні впливи - навчання. Ушкодження сома­тосенсорних зон кори призводить до того, що під час дотику до шкіри не­можливо точно розпізнати характеристики подразника.