2.3.Методичні рекомендації з дисципліни “Кримінальне право”.

Поняття, завдання, система кримінального права. Кримінальний закон

Розглядаючи питання про поняття, задачі карного права, необхідно пригадати статтю 1 Конституції України, яка закріплює положення про те, що держава є суверенною, незалежною, соціальною, правовою, демократичною. Реалізація цих конституційних положень зв'язана з законами, що охороняють права і свободи людини, власність, суспільний порядок, безпеку, конституційний лад. Необхідно розкрити сутність поняття кримінальний кодекс, його завдань, зазначених у статті 1 КК України, указати, що визначається Кримінальним Кодексом для здійснення цієї задачі.

При розгляді питання про систему карного права необхідно вказати, що кодекс являє собою систематизовану сукупність юридичних норм, установлених Верховною Радою України, і регулює суспільні відносини, що виникають між державою й особою у випадку здійснення злочину. Потрібно відзначити, що система карного права складається з двох частин: Загальної й Особливої. Слід охарактеризувати ці частини, указати, що вони складаються з розділів і статей.

Вивчаючи питання про принципи карного права, потрібно назвати принцип законності й інші принципи, що розглядаються як керівництво до дії, коротко їх охарактеризувати.

Особливу увагу необхідно звернути на основи карного права, зазначені в статті 2 КК, і на презумпцію невинності, передбачену статтями 61 і 62 Конституції.

Студентам в першу чергу слід засвоїти питання про поняття і значення карного закону. З цією метою необхідно ознайомитися з КК, розібратися в системі Кодексу, засвоїти структуру його статей. Далі, вивчаючи питання про діючий кримінальний кодекс у відношенні дій, скоєних на території України, потрібно вивчити положення ст. 4 - 9 КК України й особливу увагу звернути на такі поняття, як місце здійснення злочину, територія України і на принципи чинності карного закону в просторі.

Вивчаючи питання про чинність карного закону в часі, необхідно з'ясувати питання про час здійснення злочину, звернути увагу на порядок вступу карного закону в силу, на питання зворотної сили закону (ст. 4-5 КК). Розкрити сутність поняття зворотна сила закону, навести приклади, коли закон має зворотну силу і коли не має.

Злочин. Склад злочину

Для вивчення цієї теми потрібно засвоїти поняття злочину, його ознаки (суспільна небезпека, протиправність, винність і караність) і розкрити їхній зміст. Особливу увагу слід приділити ознакам злочину як суспільній небезпеці, з якою тісно зв'язана матеріальна сторона злочину в кримінальному праві.

Студент повинен засвоїти ст. 11 КК, а також ст. 12 КК, де дається поняття тяжкого злочину.

Розглядаючи питання класифікації, необхідно охарактеризувати поняття класифікація злочину, указати групи, на які поділяються злочини в залежності від характеру і ступеня суспільної небезпеки. У питанні про множинність злочинів необхідно розкрити сутність поняття, вказати ознаки множинності, розкрити відмінності множинних злочинів від одиничних.

Треба пам'ятати, що існують два види множинності злочинів: повторність, сукупність злочинів.

Розглядаючи питання про склад злочину, необхідно ще раз вивчити ст. 2, 11, 18-25 КК, оскільки ознаки, зазначені в цих статтях, є загальними для всіх злочинів. Треба пам'ятати, що кримінальний закон не дає поняття складу злочину, він дається наукою кримінального права, виходячи з загальних положень кримінального закону: склад злочину - це сукупність встановлених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають скоєне суспільно-небезпечне діяння як злочин.

Щодо питання про ознаки складу злочину, слід пам’ятати, що у науці їх більш 30 і підрозділяються вони на дві групи: суб'єктивні й об'єктивні ознаки складу.

У питанні про елементи складу злочину необхідно перелічити всі чотири елементи і охарактеризувати кожний з них. Необхідно звернути увагу на те, що ознаки підрозділяються на обов'язкові і факультативні. Види злочинів класифікуються за ознаками залежності від суспільної небезпеки та характером їхньої структури. Слід розкрити сутність понять простий склад, кваліфікований склад, формальний склад, матеріальний та усічений склад злочину.

Вивчаючи питання про кваліфікацію, треба розкрити сутність поняття, розповісти про вимоги до неї (обґрунтованість, точність, повнота), навести приклади наслідків неправильної кваліфікації.

Розглядаючи питання про об'єкт, треба звернутися до ст. 11 КК, де міститься перелік значимих суспільних відносин. Студентам необхідно знати визначення об'єкту, його класифікацію, а також визначення предмету і розкрити відмінності предмету від об'єкту злочину.

Розкриваючи питання про об'єктивну сторону злочину, необхідно дати її характеристику, перелічити ознаки, розкрити її значення. Слід зупинитися на діянні (дії і бездіяльності), назвати обов'язкові і факультативні ознаки об'єктивної сторони, ознаки діяння, розкрити значення нездоланної сили фізичного і психічного примуса для рішення питання про кримінальну відповідальність.

Студентам необхідно знати суспільно-небезпечні наслідки діяння: поняття, види і злочини з формальним і матеріальним складом. Слід зупинитися на питанні про причинний зв'язок в карному праві та його значення. Кожен студент повинний знати обов'язкові та факультативні ознаки об'єктивної сторони, поняття суб'єкта злочину, його ознаки (осудність і досягнення віку кримінальної відповідальності), поняття неосудності, відповідальності осіб, що занедужали щиросердечною хворобою, вплив сп'яніння на відповідальність за зроблений злочин, відповідальність неповнолітніх і поняття спеціального суб'єкта.

Розглядаючи питання неосудності, потрібно засвоїти, що це поняття складається з юридичного (психологічного) і медичного (біологічного) критеріїв неосудності.

Необхідно дати поняття неосудності згідно зі ст. 19 КК, розкрити суть понять хронічна щиросердечна хвороба, слабоумство, тимчасовий розлад щиросердечної діяльності, хворобливий стан, указати порядок і підстави призначення мір примусового медичного характеру, особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Вивчаючи питання про суб'єктивну сторону, необхідно зрозуміти сутність поняття наміру як форми провини, указати види наміру, докладно зупинитися на питанні про необережну форму провини і змішаної для чого слід вивчити ст. 23-25 КК, переписати в зошит схему прямої і необережної форми провини і вивчити її.

Необхідно пам'ятати, що змішана провина – це поєднання двох форм провини (наміру і необережності).

Необхідно також розкрити сутність поняття мотиву і мети здійснення злочину як факультативних ознак суб'єктивної сторони. Студент повинний навести приклади, де до складу злочину входять мотиви і мети злочину.

Розглядаючи питання про казус (випадок), треба знати, що це – невинне заподіяння шкоди і його відмінність від злочинної недбалості. При казусі суб'єктивна сторона злочину відсутня (немає ні наміру, ні обережності), чим і відрізняється від недбалості.

У питанні про помилки треба навести види помилок (помилка в об'єкті, в об'єктивній стороні, у знаряддях і засобах) .

Стадії скоєння злочину

Студенти повинні знати ознаки стадій скоєння злочину, назвати й охарактеризувати види стадій здійснення злочинів, поняття кінчений злочин, усічений склад злочину.

З питання готування і замаху на злочин слід дати поняття цих стадій, їхні види, охарактеризувати підшукання і пристосування засобів і знарядь, зменшене створення умов для здійснення злочину. Тут же слід дати визначення відповідальності за готування і замах при альтернативному і невизначеному намірі.

Вивчаючи питання добровільного відмовлення від здійснення злочину, необхідно розкрити сутність добровільного відмовлення від здійснення злочину, розкрити його відмінність від добровільного каяття. Для цього слід дати визначення добровільного каяття і добровільного відмовлення від здійснення злочину.

Співучасть у злочині

При вивченні питання про співучасть і його ознаки необхідно ознайомитися зі ст. 26 КК і після цього визначити ознаки співучасті, використовуючи ст. 19 і 22 КК, визначити інші ознаки. Необхідно знати, яка провина може бути присутньою у співучасті.

Розглядаючи питання про види співучасті, треба ознайомитися зі ст. 27 КК, дати характеристику кожного виду, визначити, чи є співучастю не обіцяне раніше приховання злочинця і факту здійснення злочину, і хто може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за це діяння.

Необхідно звернути увагу на те, що в питанні про форми співучасті законодавство уперше визначило чотири форми співучасті (ст. 28 КК), дати характеристику і навести приклади форм співучасті.

Досліджуючи питання про кримінальну відповідальність співучасників, потрібно докладно розповісти про відповідальність виконавця, організатора, підбурювача і пособника, використовуючи ст. 29 КК України, а також указати, у яких випадках співучасники не підлягають кримінальній відповідальності.

При вивченні питання про добровільне відмовлення співучасників необхідно вивчити ст. 31 КК і усвідомити, хто не підлягає кримінальній відповідальності при добровільному відмовленні, вказати обставини, за яких особи не притягуються до кримінальної відповідальності. Крім того, потрібно показати, чи можна притягти до кримінальної відповідальності виконавця, якщо добровільно відмовився хто-небудь зі співучасників.

По питанню про ексцес виконавця потрібно відзначити, хто відповідає за злочинне діяння, визначити якісний і кількісний ексцес, навести приклади.

Обставини, що виключають суспільну небезпеку та протиправність діяння

Вивчаючи тему, варто зрозуміти, що необхідна оборона, крайня необхідність і затримка злочинця, про які йде мова в ст. 36-39 КК України, при наявності зазначених у законі умов виключають кримінальну відповідальність і є правомірними і суспільно-корисними діями. Для правильного застосування цих статей КК необхідно засвоїти умови правомірності дій у стані необхідної оборони, крайньої необхідності і затримки злочинця.

Розглядаючи питання про необхідну оборону, варто знати, що це – невід'ємне право кожного громадянина України й інститут необхідної оборони, покликаний забезпечити участь населення в боротьбі зі злочинністю.

Особливу увагу необхідно звернути на ч. 3 ст. 36 КК України, де сформульовані ознаки перевищення необхідної оборони. Необхідно чітко усвідомити, що відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише у випадках, зазначених у ст. 36-39 КК.

Студентам слід знати відмінності між необхідною обороною і крайньою необхідністю, розкрити поняття затримка злочинця, дати характеристику умовам затримки злочинця та її відмінностям від необхідної оборони.

По питанню про обставини, що виключають відповідальність, варто зупинитися на виконанні наказу, виробничому ризику.

Звільнення від кримінальної відповідальності

Студентам слід знати сутність поняття про звільнення від кримінальної відповідальності як відмовлення компетентних органів держави від застосування мір кримінально-правового характеру у відношенні особи, що скоїла суспільно-небезпечне діяння, давати загальну характеристику підставам звільнення від кримінальної відповідальності, які зазначені в ст. 45-49 КК України. Студент повинен уміти застосовувати ст. 45-49 КК при розгляді конкретних задач.

З питання про звільнення від кримінальної відповідальності унаслідок відпадання суспільної небезпеки діяння або внаслідок того, що особа, яка скоїла це діяння, перестала бути суспільно-небезпечною, студенти повинні будувати відповідь на диспозиції ст. 48 КК, виділивши дві підстави звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка скоїла суспільно-небезпечне діяння. Слід охарактеризувати кожну з двох основ звільнення від кримінальної відповідальності.

При відповіді на питання про звільнення від кримінальної відповідальності з діяльним каяттям студент повинен дати загальну характеристику підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності, вказати особливості такого звільнення, назвати умови, що перешкоджають ухваленню рішення про звільнення від кримінальної відповідальності.

З питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим слід дати загальну характеристику звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка скоїла суспільно-небезпечне діяння, що містить ознаки злочину, назвати дві умови, за яких виникає можливість звільнення від кримінальної відповідальності, дати розгорнуту характеристику цих умов, указати причини неможливості припинення справи.

Розкриваючи сутність питання про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки громадської організації або трудовому колективу, необхідно вказати, в чому полягає сутність цього виду звільнення, вказати умови можливості передачі особи на поруки колективу, які документи необхідні для цього.

Для відповіді на питання про звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових мір виховного характеру необхідно назвати особи, у відношенні яких може застосовуватися такий вид звільнення, дати розгорнуту характеристику мір виховного характеру, застосовуваних судом у відповідності зі ст. 105 КК.

У питанні про звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених ст. 111, 114, 175, 212, 255, 258, 260, 263, 289, 307, 309, 311, 364 КК необхідно дати характеристику звільнення від кримінальної відповідальності кожного з випадків, передбачених статтями КК, розкрити специфіку звільнення від кримінальної відповідальності на підставі названих статей КК України, чим ці випадки відрізняються від добровільного відмовлення від здійснення злочину, діяльного каяття, принесенням каяття, у зв’язку з передачею на поруки, зі зміною обставин, із закінченням терміну давності.

Перш, ніж відповісти на питання про звільнення від кримінальної відповідальності унаслідок закінчення термінів давнини притягання до кримінальної відповідальності, студент повинен розкрити поняття залучення до кримінальної відповідальності, поняття терміни давнини (диференційовані та загальні). Необхідно розкрити питання про порядок закінчення терміну давнини, обчислення терміну давнини залучення до кримінальної відповідальності при здійсненні триваючих злочинів або готуванні замаху, навести приклади. Слід звернути увагу на призупинення термінів давнини та умови призупинення, навести приклади. Необхідно знати, в яких випадках законодавство передбачає застосування термінів давнини.

Поняття і мета покарання

Необхідно приділити серйозну увагу таким питанням, як покарання, показати його відмінність від примусових заходів, розкрити сутність цілей покарання, зупинитися на питаннях виправлення і перевиховання засуджених, попередження здійснення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, сприяння нейтралізації злочинності.

Розглядаючи питання про ознаки, які характеризують покарання, необхідно назвати і розкрити сутність ознак, які характеризують покарання.

При відповіді на питання про систему і види покарань слід розкрити поняття система покарань, охарактеризувати види покарань (пов'язані та не пов’язані і непов’язані з виправно-трудовим впливом на засуджених, позбавлення волі і його види, виправні роботи, направлення у дисциплінарний батальйон, позбавлення права займати визначені посади і займатися визначеною діяльністю, штраф, порядок призначення штрафу, громадські роботи, службові обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, ув'язнення, конфіскація майна, позбавлення військових спеціальних знань, кваліфікаційних класів).

При відповіді на питання про призначення покарань необхідно послатися на Конституцію України, де говориться про презумпцію невинності. Необхідно назвати загальні покарання за кримінальним правом України, дати визначення і охарактеризувати обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При індивідуалізації покарання необхідно враховувати характер, суспільну небезпеку, особистість винного, стан здоров'я, утворення, відношення до праці, наявність минулих судимостей.

При відповіді на питання про обставини, які пом'якшують відповідальність треба вивчити ст. 66 КК, де перераховані основні обставини і вивчити ст. 67 КК, де перераховані обтяжуючі обставини. Необхідно пам'ятати, що це не вичерпний перелік обставин і при призначенні покарань можуть враховуватися й інші обставини.

Розглядаючи питання про призначення покарання за сукупністю злочинів необхідно назвати його етапи. Необхідно звернути увагу на те, що, призначаючи покарання за кожен злочин, суд керується загальними основами покарання (ст. 65 КК).

Необхідно назвати принципи призначення остаточного покарання: принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, принцип повного або часткового додавання призначених покарань у межах установлених статтею закону, що передбачає більш суворе покарання.

Розглядаючи питання про призначення покарань за декількома вироками, необхідно розглянути до ст. 71 КК і врахувати, що при додаванні покарань загальний термін не повинний перевищувати максимального терміну встановленого для даного виду покарань (для позбавлення волі – 15-25 років, для виправних робіт – 2 роки). Необхідно назвати положення, яке застосовується при додаванні різних основних покарань, визначити етапи призначення покарань за декількома вироками.

Розглядаючи питання про сукупність вироків, слід вказати, що суд може призначити покарання, виходячи за межі максимуму статті КК, яка передбачає найбільш тяжке зі злочинів, що входять до складу сукупності (але не понад максимальну межу для даного виду покарань).

Звільнення від покарання

Вивчення даної теми необхідно починати з ознайомлення зі статтями 75-84 КК України. Далі необхідно засвоїти наступні питання: порядок і умови, підстави застосування звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).

При опрацюванні літературних джерел і нормативних матеріалів по даній темі варто звернути увагу на відмінність звільнення від покарання, звільнення від відбування покарання, твердо засвоїти види звільнення від відбування покарання. Потрібно знати правове положення суджених, засвоїти всі положення карного законодавства про судимість, її погашенні і знятті.

Необхідно пам'ятати, що умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна не відбутої частини більш м'яким покаранням, застосовуються після відбуття не менш половини призначеного терміну. Неповнолітні можуть бути звільнені умовно достроково, якщо відбули не менш ¹/₃ частини покарання і ¹/₂ частини, якщо вже раніше відбував покарання за навмисний злочин і до погашення судимості знову скоїв злочин.

Слід пам'ятати, що амністія поширюється на конкретні, індивідуальні категорії осіб, а помилування – на одну особу чи групу осіб. Слід знати відмінності між погашенням судимості і зняттям судимості.

Розглядаючи питання про поняття звільнення від відбування покарання з випробуванням необхідно відзначити, що перш, ніж застосувати умовний осуд, суд повинний визнати особу винною і визначити конкретну міру покарання у виді позбавлення волі або виправних робіт. Обвинувальний вирок – не саме покарання, в ньому виражена оцінка скоєного злочину. Юридична природа виявляється у відмітних властивостях і ознаках. Ці ознаки – обов'язкове позбавлення волі чи виправні роботи, використання судом умовності незастосування призначеного покарання, невелика суспільна небезпека діяння й особистості, встановлення випробувального терміну, наявність визначених вимог до засудженого (ст. 75 КК). Підстави – ретельний облік обставин справи й особистості винного (невелика суспільна небезпека). Випробувальний термін – невід'ємна ознака умовного осуду.

Якщо міри адміністративної відповідальності, дисциплінарні стягнення не дали результатів, особа не виправдала довіри колективу і знов учинила злочин, судом виноситься рішення про відправку її в місця позбавлення волі або виноситься вирок, до якого приєднується частково чи цілком строк випробувального терміну.

Розглядаючи питання про звільнення від відбування покарання, необхідно знати, які існують види відстрочки й умови застосування відстрочки виконання вироку. Треба знати, що вперше засуджуваним до позбавлення волі до 5 років з урахуванням ступеня суспільної небезпеки й особистості застосовується відстрочка 1-2 роки. Додаткові покарання: у виді конфіскації, позбавлення права займати визначені посади, позбавлення батьківських прав і військового звання.

Якщо засуджений порушує й ухиляється від покладених на нього обов'язків, суд може своїм визначенням скасувати випробувальний термін і направити особу в місця позбавлення волі.

Слід звернути увагу на питання про звільнення від покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 3-х років (ст. 83, 79 КК України).

Студентам необхідно законспектувати ст. 80 КК України.

Треба знати, що існують чотири терміни, по закінченні яких виключається виконання вироку, знати, коли переривається термін давнини, коли він обчислюється, пам'ятати, що обвинувальний вирок не може бути приведений у виконання, якщо пройшло 15 років і давнина не була перервана здійсненням нового злочину.

По другому питанню необхідно засвоїти, що можуть бути звільнені в місцях позбавлення волі особи, що занедужали хронічною, сердечною чи іншою тяжкою хворобою, яка перешкоджає відбуванню покарання.

Студентам слід пам'ятати, що важко хворий значно утрачає свою суспільну небезпеку і позбавляється можливості знову вчиняти злочин і що є важкі хвороби, які не перешкоджають відбувати покарання (цей вид застосовується, якщо особа занедужала під час відбування покарання).

Студентам необхідно ознайомитися з Постановою Пленуму ВР України від 28 вересня 1973 р. "Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбування покарання засуджених, що захворіли важкою хворобою". Слід пам'ятати: для звільнення від відбування покарання необхідною умовою є хронічність захворювання, висновок про це надає лікарська комісія.

Студент повинний знати, що умов застосування ст. 85 повинно бути три: 1) представлення адміністрації, 2) засуджена має можливість самостійно забезпечити належні умови виховання, 3) наявність сім’ї або родичів.

Студенти повинні звернути увагу на скасування відстрочки і на закінчення терміну відстрочки виконання покарання. Міський відділ УМВС оформлює представлення, а суд визначає звільнення засудженої від відбування покарання або заміни покарання більш м'яким покаранням.

Поняття і значення особливої частини кримінального права

При вивченні даної теми необхідно знати, що являє собою Особлива частина карного права, її зміст, види норм Особливої частини і вміти давати їм характеристику. Необхідно у відповіді відзначити значення вивчення Особливої частини.

Розглядаючи систему Особливої частини карного права, потрібно знати порядок угруповання злочинів і розміщення їх за істотними ознаками, визначити основні ознаки Особливої частини, для чого потрібно згадати, що називається родовим об'єктом.

При вивченні питання про правила кваліфікації злочину необхідно відзначити, що головне в змісті і призначенні Особливої частини – кваліфікація злочинів. Потрібно знати зміст поняття кваліфікація злочинів, її види, визначити етапи і стадії кваліфікації злочинів, назвати ряд правил кваліфікації, виділити серед них головні. Тут же потрібно звернути увагу на значення правильної кваліфікації злочинів для розслідування (тобто встановлення об'єктивної істини), на наслідки неправильної кваліфікації.

Особливо небезпечні злочини проти основ національної безпеки України та у сфері охорони державної таємниці

Розглядаючи питання про зазіхання на безпеку держави, потрібно дати загальну характеристику цих злочинів і загального об'єкта – безпеки держави. Усі зазіхання спрямовані на заподіяння шкоди Україні. Тут потрібно визначити, які зазіхання носять формальний, а які – нейтральний склад. Розглядаючи конкретні злочини, необхідно дати характеристику складу злочину кожного з них. Так, розглядаючи питання про зазіхання на територіальну цілісність (ст. 110 КК), необхідно визначити об'єкт, суб'єкт, об'єктивну сторону складу злочину. У такий же спосіб потрібно охарактеризувати ст. 111 КК “Державна зрада”.

Розглядаючи питання про зазіхання на конституційні основи, необхідно ознайомитися зі ст. 109 КК, де розглядається об'єкт політичної системи, функціонування конституційних органів влади. Питання про зазіхання в сфері державної влади розглядається в ст. 112 КК України. Додатковим об'єктом може бути життя і здоров'я людини.

Питання про шпигунство розглядається в ст. 114 КК України. Об'єктом тут може виступати державна таємниця в економічній, політичній і військовій сферах.

Вивчаючи питання про злочин у сфері державної таємниці, необхідно звернутися до ст. 328-337 КК України й ознайомитися з Законом “Про державну таємницю” від 21.09.99 р.

Одне з важливих питань: яка провина міститься в діях винного – чи намір необережність? Хто є суб'єктом злочинів?

Злочини проти життя та здоров’я

Розглядаючи перше питання потрібно відзначити, що це просте убивство, і зроблено може бути як із прямим, так і з непрямим наміром.

Необхідно знати, що до цієї статті відносяться убивства на ґрунті особистих неприязних відносин, убивство з помсти під час сварки, бійки з особою, що охороняє майно, з жалості до потерпілого на прохання самого потерпілого.

Розглядаючи питання про навмисне тяжке тілесне ушкодження і відмінності від навмисного і необережного убивства, необхідно відзначити, що розрізняти потрібно по суб'єктивній стороні злочину. При навмисному убивстві - смерть потерпілого охоплюється прямим і непрямим наміром винного, а при навмисному заподіянні тілесних ушкоджень, що привели до смерті, відношення до смерті необережне. Необхідно враховувати: життєво важливі органи, що піддалися ушкодженням, знаряддя, спосіб здійснення, силу ударів, причину припинення злочинних дій.

Від необережного убивства відрізняється тим, що у винного відсутній намір на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. При необережному убивстві винний не оцінює здатність дій спричинити смерть і тяжкі ушкодження. По відношенні до заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в суб'єкта мається провина у формі прямого чи непрямого наміру.

По четвертому питанню приділити увага видам тілесних ушкоджень і ознакам: по небезпеці для життя в момент заподіяння, настання конкретних наслідків, тривалості розладу здоров'я і ступені стійкої втрати працездатності.

Привести "Правила судово-медичного визначення ступеня важкості тілесних ушкоджень", затверджених Мінохорони здоров'я від 17.01.95 р, де дана єдина класифікація тілесних ушкоджень.

По питанню "Залишення в небезпеці" - знати, що виявляється в бездіяльності при можливості зробити допомогу. Привести приклад матері одинака, що залишила дитини на ґанку будинку чужих людей.

По питанню про наклеп знати, що ганебні зведення, необхідно показати ознаки об'єктивної сторони і суб'єктивної сторони злочину. Вивчити Постанова пленуму ВР України від 31 березня 1995 р. "Про судову практику по відшкодуванню морального збитку"

Злочини проти виборчих та трудових прав

Вивчаючи питання про злочини проти виборчих прав, необхідно звернутися до Конституції України (ст. 38, 71), до Законів України «Про вибори Президента (від 05.07.91) і «Про вибори народних депутатів» (від 24.09.97). Студентам варто вказати, що є об'єктом злочину (ст. 157-160 КК України), і в яких випадках вони вважаються кінченими, що є суб'єктивною стороною і суб'єктом злочину. Необхідно приділити увагу кваліфікуючим ознакам цих статей.

Розглядаючи питання про порушення законодавства про працю, необхідно вивчити ст. 172, 173 КК України, ст. 43 Конституції України. Студентам варто звернути увагу на одну з ознак (ст. 172 КК) – на особисту ворожість, помсту, користь і т.д. – при звільненні з ініціативи власника, ознайомитися з кваліфікуючими ознаками цих злочинів і указати всі ознаки складу злочину.

При розгляді питання про зазіхання на інші права і волі людини можна зупинитися на питанні невиплати заробітної плати, пенсії (ст. 175 КК), порушенні недоторканності приватного життя, відхиленні від сплати аліментів на зміст дітей (ст. 164 КК України), порушенні недоторканності житла (ст. 162 КК). На прикладі одного злочину варто розглянути ознаки складу злочину.

Злочини проти власності

Розглядаючи перше і друге питання теми, необхідно перелічити по видовому об'єкту в КК усі форми і способи розкрадання. Освоїти поняття "розкрадання" і "види розкрадання", що кваліфікують ознаки цих злочинів.

Розглядаючи питання про предмет розкрадання, студент повинний знати, що не може бути предметом розкрадання /електрика, газ, річ, що не має вартості, списана майно, природні багатства, земля, надра, ліс на корені, риба у воді/.

Не може бути і майно, отримане як позику, авансу, спецодягу.

Предметом розкрадання може бути річ, що має цінність.

Варто звернути увагу на відмежування однієї форми розкрадання від іншої.

По питанню розходження між грабіж і крадіжкою, необхідно пам'ятати, що крадіжка - таємне, а грабіж - відкрите розкрадання. Треба проводити відмінність по об'єктивних і суб'єктивних ознаках.

Повинні знати, що при грабежі, винний повинний усвідомлювати, що діє на очах у людей, і люди бачать його дії.

Насильство повинне бути не небезпечне для життя.

У відношенні розходження між розкраданням шляхом обману і заподіяння майнового збитку, учні повинні знати, що заподіяння збитку - корисливий злочин, але не розкрадання. Заподіяний майновий збиток складається з вартості використання майна, витраченого майнового збитку у виді упущеної вигоди, відхилення від обов'язкових платежів, звертання особою платежів, що повинні надійти від юридичних і фізичних осіб.

У питанні відмінності розбою від грабежу звернути увагу, що розбій завжди сполучений з насильством до особи, що підверглася нападу, тоді як грабіж може бути і насильницьким. При грабежі об'єкт - здоров'я при розбої - здоров'я і життя. Відмінність у способі вилучення /грабіж завжди відкритий.

У характері насильства: легені тілесні ушкодження при розбої відсутні, може бути і смерть потерпілого. Розбій - з усіченим складом і кінчено з моменту нападу, грабіж з матеріальним /майно вилучене і можливість розпорядитися/.

При розгляді розкрадання з проникненням у приміщення і сховище - треба врахувати, що сховище - ділянка території для тимчасового збереження матеріальних цінностей, обладнана огорожею, охороною, стіна, забір /ця перешкода вільному доступу/.

Приміщення - для розміщення людей і майна /постійне, тимчасове, пересувне /завод, цех, корабель, театр, музей, церква/.

Господарські та посадові злочини

При вивченні необхідно звернутися до ст. 68 Конституції України, а також до Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 91 р. Необхідно вивчити систему й інші склади господарських злочинів, звертаючи увагу на питання кваліфікації ухиляння від сплати податків у підприємствах і організаціях, обману покупців, незаконної торгової діяльності, чи випуску реалізації недоброякісних товарів.

Розбираючи питання про випуск чи реалізацію недоброякісних товарів, необхідно в першу чергу ознайомитися з Законом "Про захист прав споживача" від 12 травня 91 р. /Закон України тім 1, де вказується права споживача вимагати якість товару./. Далі вказати предмет злочину /некомплектна і неякісна продукція/.

Вказати об'єктивну сторону злочину, її обов'язкові ознаки, з якого моменту вважається кінченим злочин.

Суб'єктивна сторона злочину можлива у формі наміру і необережності. Треба врахувати, що психічне відношення повинне бути встановлене до факту її випуску і реалізації.

У частині ухиляння від сплати податків, необхідно вказати саме діяння, наслідки, у виді матеріального збитку і причинний зв'язок. Вказати і на способи ухиляння від сплати податків. Необхідно вказати обов'язкові ознаки об'єктивної сторони заподіяння збитку. Суб'єктивна сторона - тільки корисливий мотив і прямої намір. Указати суб'єкт злочину і кваліфікуючі ознаки.

По питанню визначення посадової особи треба звернутися до ст. 164 КК України, до Закону "Про державну службу" від 16 грудня 93 р. про розмір істотної шкоди. Необхідно знати, що таке зловживання службовим становищем і владою.

Розглядаючи питання про зловживання посадовим положенням і владою, необхідно дати характеристику об'єктивній, суб'єктивній стороні злочину, а також суб'єкту. Визначити, що таке інтереси третіх осіб і інша особиста зацікавленість.

З кваліфікуючих ознак можна відзначити тяжкі наслідки, наприклад, збиток тобто в 25 разів і більш перевищуючий неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян. Визначити що таке тяжкого наслідку.

У питанні дачі хабара необхідно звернутися до Постанови Пленуму Верховного суду від 7.10.94 р. "Про судову практику, про хабарництво". Тут же визначити суб'єкта хабара, об'єктивну сторону злочину, предмет хабара. Кваліфікуючі ознаки: повторність.

Крім цього треба знать, при яких обставинах звільняється від кримінальної відповідальності особа, що дала хабар посадовій особі.

У частині недбалості треба пам'ятати, що тільки чи невиконання неналежне виконання своїх обов'язків, у наслідок недбалості заподіяв істотну шкоду. Зупинитися на істотній шкоді /розмір його/. Треба пам'ятати, що суб'єкт тільки посадова особа.

У відношенні посадової підробки, що тільки посадова особа може бути суб'єктом. Треба знати, що таке "офіційні документи" і що таке "внесення свідомо помилкових зведень", що таке "підробка документа". Знати обтяжуючі обставини. Знати що таке "тяжкого наслідку" /розмір збитку, банкрутство, підробка бюлетенів і т.д./.

Злочини проти громадської безпеки та ін.

При вивченні даної теми варто звернутися до Конституції до ст. 68, що зобов'язує дотримувати Конституції України і закони України, не зазіхати на права, волі, честь і достоїнства інших громадян.

Пленуму Верховного суду України від 28 червня 1991 р. "Про судову практику по справах про хуліганство", Пленуму Верховного суду України від 23.11.83 р. "Про залучення неповнолітніх у злочинну діяльність від 24.11.82 р.". "Про практику застосування судами законодавства про автотранспортні злочини".

Для заглибленого вивчення даної теми, крім загальної рекомендованої літератури пропонується робота Тихого В.П. "Відповідальність за злочини проти суспільної безпеки".

Розглядаючи перше питання, необхідно зупинитися на видах злочинів, об'єднаних у главу 10 Особливої частини КК. Цей розподіл проводиться по безпосередньому об'єкті /суспільна безпека, суспільний порядок, народне здоров'я/. Родовим об'єктом є сукупність суспільних відносин, що забезпечують безпечні умови життєдіяльності людей.

Дати загальну характеристику усіх видів в Основній частині КК, що входять у визначені види злочинів.

Розглядаючи питання про порушення правил безпеки руху, необхідно чітко знати об'єкт - суспільна безпека в частині забезпечення безпечного руху/ додатковий об'єкт - здоров'я і життя громадян. Дати ознаки об'єктивної сторони /порушення правил безпеки руху, настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди здоров'ю і смерті, причинний зв'язок/. Чітко знати, що таке порушення правил безпеки руху й експлуатації транспорту, чим регламентуються ці правила.

Що треба віднести до транспортних засобів /обсяг циліндра не менш 50 см³, знати кваліфікуючі ознаки цього злочину. Склад злочину завжди матеріальний, а чому? Тому, що злочин вважається кінченим з моменту настання наслідків, передбачених законом. Можна додати, що відбувається з необережною провиною. Студент повинний відповісти, яке відношення може бути до порушення правил безпеки руху і до наслідків. Суб'єкт повинний досягти 16 років.

Під час обговорення пожежної безпеки ст. 220 -1 КК треба вказати, що стаття відсилає нас до правил, установленим Законом "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993. Дати характеристику об'єктивної сторони /порушення, наслідки, причинний зв'язок/. Обов'язковою ознакою - заподіяння шкоди здоров'ю і майновому збитку у великому розмірі. У частині незаконного збереження, носіння, придбання холодної зброї і т.д. Необхідно перелічити всі ознаки об'єктивної сторони і ч. 3 ст. 222 КК. Необхідно знати, що така вогнепальна зброя і холодна зброя? Чому не можна носити зброя і що для цього треба, щоб це було законним. Можна вказати, що ст. 222 КК припускає звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Розбираючи питання про хуліганство /ст. 206 КК/, треба зупинитися на видах хуліганства і дати їм оцінку. Визначити різницю між простим і особливо злісним хуліганством. Перелічити ознаки об'єктивної сторони і розшифрувати: винятковий цинізм, особлива зухвалість, опір, предметів пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень. Що таке застосування і спроба застосування цих предметів?

Обговорюючи питання про залучення неповнолітніх у злочинну діяльність /ст. 208/ дати ознаки об'єктивної сторони, що характеризують, залучення в злочин, пияцтво, жебрацтво, проституцію, азартними іграми і дати докладну характеристику їх. Визначити коли воно вважається кінченим?

У питанні викрадення транспортних засобів /215 -3 КК/, треба знати ознаки об'єктивної сторони: відкрите чи таємне заволодіння чужим транспортом, поїздка на ньому чи переміщення. Момент закінчення - викрадення транспортних засобів.

Під час обговорення і рішенні задач з питання придбання, чи збуту свідомо добутого злочинним шляхом майна /ст. 213 КК/ визначити ознаки об'єктивної сторони: придбання, збереження, збут і дати їхню характеристику. Треба пам'ятати, що об'єктивна сторона ч. 3 є заздалегідь не обіцяне придбання, збереження з метою збуту, і збут майна, добутого злочинним шляхом.

Студент повинний відповісти на запитання, а якщо заздалегідь обіцяне придбання і збут майна, добутого злочинним шляхом, як повинно кваліфікуватися злочин?

Злочини проти громадського порядку та ін.

Вивчаючи питання про пожежну безпеку, слід звернутися до ст. 133 КК України, до Закону “Про пожежну безпеку” від 17 січня 1993 р.

З питання про незаконне збереження, носіння зброї необхідно ознайомитися зі ст. 263 КК України.

З питання про викрадення транспортних засобів доцільно ознайомитися зі ст. 289 КК України.

З питань теми студентам необхідно знати сутність основних положень і понять (створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; незаконне володіння зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами; викрадання, присвоєння, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин; порушення вимог законодавства про охорону праці; порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою; порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами; випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації; незаконне заволодіння транспортним засобом; забруднення атмосферного повітря; незаконна охота; незаконне заняття рибним, звіриним та іншими видами добувного промислу), знати характеристику кожного виду злочинів.

Злочини проти авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування

Вивчаючи тему, студентам необхідно насамперед ознайомитися зі змістом статей 342, 345, 348, 354, 356, 361 КК України.

Студентам слід знати сутність основних понять теми (наруга над державною символікою, організація й доля в групових діях, що порушують суспільний порядок, порушення порядку організації і проведення зборів, вуличних ходів і демонстрацій, захоплення державних і суспільних будинків, створення не передбачених воєнізованих формувань або груп, доля в збройних конфліктах, порушення законодавства про об'єднання, загроза або насильство у відношенні посадової особи або громадянина, який виконує свій громадський обов'язок, опір представнику влади, представнику громадськості, образа, погроза, насильство у відношенні представника влади, отримання незаконної винагороди особою, яка працює на державному підприємстві, в установі, викрадення або ушкодження документів, штампів, печаток, підробка документів, печаток і збут їх, використання підробленого документа, порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем), уміти давати їм характеристику, знати види злочинів, досліджуваних у цій темі.

По питанню про опір представнику правоохоронних органів і органів влади потрібно звернути увагу на поняття опір, знати ознаки, що його характеризують.

Злочини проти правосуддя

Перш ніж приступити до занять безпосередньо, необхідно зупинитися на Конституції України, де говориться про органи правосуддя,

Крім цього згадати закони: "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р., "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р., "Про Конституційний суд" від 03.0619.92 р.

Після цього переходити до розгляду питання. Необхідно засвоїти, що безпосереднім об'єктом цих злочинів є нормальне функціонування окремих структур системи правосуддя.

Додатковим об'єктом - здоров'я, честь, достоїнство, тілесна недоторканність людини. Підготувати відповідь, у чому виражається сторона цих злочинів? Чому ці злочини з формальним складом, підготувати аналіз суб'єктивної сторони злочинів. Потрібно вказати, хто є суб'єктом злочинів.

Розглядаючи питання про незаконне затримання, потрібно дати аналіз всім елементам складу злочину. Треба пам'ятати, що затримання повинне бути незаконним, тобто повинні бути проведені такі дії, які порушують норми КПК, відсутність складу злочину.

Тут же пояснити, що відбуваються злочини з прямим наміром.

По питанню примуса до дачі показань варто сказати, що домагаються показань незаконним шляхом фізичного впливу - це психічний вплив: погроза, обман, приниження честі, задобрювання. Момент закінчення - здійснення незаконної дії.

Розглядаючи питання про завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, необхідно знати всі ознаки складу злочину і врахувати, що свідомо помилкове - це чи цілком частково помилкові зведення.

Знати, що є моментом закінчення злочину. У суб'єктивній стороні злочину необхідно врахувати, що особа усвідомить суспільну небезпеку повідомлення помилкових зведень і бажає зробити ці дії. Розповісти і про кваліфікуючі ознаках злочину.

Говорячи про недонесення і приховування, тут необхідно вивчити відповідну статтю КК і знати відмітні ознаки одного складу від іншого. Приховування - це заздалегідь не обіцяне приховування, а якщо воно обіцяне, те можливо співучасть.

Необхідно знати ознаки і приклади приховування.

Недонесення - неповідомлення органам про зробленому чи злочин, що готується. Особа повинна вірогідно знати про злочин, тобто бути інформоване про злочин.

Військові злочини

Студентам слід знати сутність поняття і загальну характеристику військових злочинів і злочинів проти миру і безпеки людства, вміти характеризувати основні види військових злочинів: непокора, невиконання наказу, самовільне залишення військової частини чи місця служби, дезертирство, військові посадові злочини, злочини проти миру і безпеки людства, добровільна здача в полон, піратство, наймання, пропаганда війни. Для цього слід ознайомитися з відповідними статтями КК України.